ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2021Справа № 910/18974/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс»
про стягнення 131 770, 57 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.05.2021)
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М»
про стягнення 34 930, 66 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.06.2021.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 121 590, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк який становить п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п'ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.
16.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Транс» звернулось до Господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» про стягнення 34 930, 66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Транс» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.
29.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надійшов відзив на позовну заяву.
11.01.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Транс» надійшло клопотання про усунення недоліків, відповідно до якого позивачем усунуто недоліки, на які зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 було здійснено перехід до розгляду первісного позову за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» про стягнення 34 930, 66 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/18974/20, розгляд призначено на 22.02.2021.
25.01.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» надійшли додаткові пояснення, заперечення по справі та клопотання про витребування доказів.
04.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
16.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надійшли пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.
19.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення по справі.
Судове засідання 22.02.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 було перепризначено розгляд справи на 22.03.2021.
10.03.2021 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів у судовому засіданні 22.03.2021 - відмовлено.
У судовому засіданні 22.03.2021 уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надав усні пояснення по справі та на рахунок заявленого клопотання про витребування доказів.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» у судове засідання 22.03.2021 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи.
30.03.2021 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів.
31.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів у судовому засіданні 22.03.2021 - відмовлено.
У судовому засіданні 05.04.2021 уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надав усні пояснення по справі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» у судове засідання 05.04.2021 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 було відкладено розгляд справи на 26.04.2021.
12.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надійшло клопотання про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» та витребування документів.
13.04.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів.
20.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та витребування документів.
26.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 26.04.2021 уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надав усні пояснення по справі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» у судове засідання 26.04.2021 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 відкладено розгляд справи на 31.05.2021, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» та витребування документів - відмовлено та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансхолод» інформацію щодо Холодильної установки Vector 1550 (серійний номер ZC246072), що встановлена на напівпричепі Schmitz, державний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М», а саме наявності несправностей у роботі Холодильної установки Vector 1550 (зокрема графік температурного режиму) за період здійснення рейсу Франція - Україна, який розпочався 04.12.2019 (від початку завантаження до моменту вивантаження).
05.05.2021 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів.
24.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
27.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» - Митровки Я.В. про відеоконференцію з використанням власних технічних засобів у судовому засіданні 31.05.2021 - відмовлено.
У судовому засіданні 31.05.2021 уповноважені представники сторін надали усні пояснення по справі, та розпискою підписаною уповноваженими представниками сторін було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.06.2021.
11.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» надійшла заява про розподіл судових витрат та про розгляд справи без участі предствника.
У судовому засіданні 14.06.2021 уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зістрічний позов.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
26 листопада 2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (далі - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транc» (далі - Експедитор) було укладено Заявку № б/н від 26.11.2019 (далі - Заявка) відповідно до умов якої Перевізник зобов'язався надати транспортні послуги з перевезення вантажів (сир, 33 палети до 18 000, 00 кг) для Приватного підприємства «ТД «Гармонія смаку» та здійснити перевезення вказаного товару транспортним засобом (реєстраційний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) за маршрутом 55210, Route de Saint Benoit, Vigneulles les Hattonchtel (Франція) - 03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 100, а Експедитор зобов'язався оплатити такі послуги з перевезення вантажів в порядку та на умовах, визначених заявкою.
Вищезазначені послуги з перевезення вантажу Перевізником було надано в повному обсязі, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR), на якій уповноваженою особою вантажоодержувача було здійснено відмітку про отримання товару в повному обсязі.
Відповідно до Заявки загальна вартість наданих послуг становить 3600 ЄВРО.
Оплата за надані послуги здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання оригіналів документів, які підтверджують надання транспортних послуг(п.13 Заявки).
На виконання умов заявки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» 16.07.2020 засобами поштової кореспонденції було надіслано на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Транс» всі необхідні документи, а саме: підписану Заявку №б/н від 26.11.2019 рахунок № 00198 від 11.12.2019 р., міжнародну накладну CMR № б/н від 05.12.2019 акт надання послуг №00198 від 11.12.2019 р. та довідку про транспортні витрати, що підтверджується описом вкладення до листа та фіскальним чеком (копії яких містяться в матеріалах справи).
Експедитором вказані документи було отримано 22.07.2020.Однак як зазначає Перевізник оплату наданих послуг протягом 10 днів, тобто до 05 серпня 2020 року не здійснило.
З метою досудового врегулювання спору 11.08.2020 року на адресу Експедитора Перевізником було направлено претензію із вимогою оплатити заборгованість за фактично надані послуги.
У листі-відповіді №31/20 від 26.08.2020 року на вищезазначену претензію Експедитор відмовився підписати Акт наданих послуг зазначивши, що при його складанні не було дотримано вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме в акті неправильно зазначено Директора ТОВ «Фаворит-Транс».
В подальшому Перевізником було надіслано виправлений Акт наданих послуг, який згідно відомостей із системи відслідковування поштових відправлень на офіційному веб-сайті ПАТ «УКРПОШТА» Експедитором було отримано 11.09.2020 року.
Однак станом на дату подання даного позову Відповідачем в порушення умов Заявки так і не було виконано свої зобов'язань з оплати вартості наданих послуг із міжнародного перевезення вантажів та не було повернуто Позивачу підписаний з його сторони акт прийому-передачі наданих послуг від 11.12.2020 р.
Коригований акт Експедитором було одержано 11.09.2020 року; згідно умов Заяви оплата здійснюється протягом 10 банківських днів по оригінальним документам; офіційний курс гривні щодо евро на 25.09.2020 (граничний строк сплати згідно Заявки), встановлений Національним банком України, становлять 32,8942 гривень за одиницю валюти, тому станом на 24.11.2020 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги з міжнародного перевезення вантажу становлять 118 419,12 гривень.
Таким чином, Перевізник виконав всі свої зобов'язання щодо надання послуг , однак - Експедитор не здійснив належну оплату за надані послуги.
Так, у зв'язку із невиконанням відповідачем основного зобов'язання, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
У ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України зазначається, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з приписами ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 166 600, 00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов'язок не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 2 265, 23 грн. - 3% річних, 9 673, 78 грн. втрат від інфляції та 1 412, 44 грн. - штрафу( п. 7 Заявки № б/н від 26.11.2020 невиконання або неналежне виконання умов Заявки тягне за собою штраф у розмірі еквіваленті 50у.о. (дол.. США) в гривнях по курсу НБУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума 3% річних у розмірі 2 265, 23 грн., а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та стягнення втрат від інфляції у повному обсязі в розмірі 9 673, 78 грн.
Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» про стягнення 34 930, 66 грн. збитків внаслідок незбереження вантажу суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом при отриманні вантажу 11.12.2019, згідно Замовлення від 26 листопада 2019 року у розділі 24 CMR б/н від 04.12.2019 р вантажоотримувачем ПП «ТД ГАРМОНІЯ СМАКУ» було зроблено запис про отримання вантажу згідно вищевказаної міжнародної автотранспортної накладної з порушенням температурного режиму , згідно акту приймання товару по кількості та якості №58 від 11.12.2019.
Актом приймання товару по кількості та якості №58 від 11,12.2019р. встановлено, що вантаж (сир) , доставлений вантажним автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_4 , н/пр. НОМЕР_1 було перевезено без дотримання вимог температурного режиму перевезення товару, ніж було обумовлено сторонами у заявці.
Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на висновок страхової компанії АТ «СГ «ТАС» № 01513/0120 від 08.05.2020 р., де за результатом проведеного страховою компанією розслідування страхового випадку встановлено, що водієм було приховано інформацію щодо неполадки в роботі автоматики рефрижератора і тому страховим випадком не визнається, позивач зазначає, що неполадки в роботі рефрижератора та перші збої в роботі почалися на третій день з початку рейса, про що підтверджується довідкою від 10.01.2020 р та листом від 17.03.2020 від ТОВ «Трансхолод» (сервісний цент по обслуговуванню рефрижераторів) Також вищевказаний сервісний центр, який обслуговує рефрижератор (серійний номер ZC2430XT) встановлений на напівпричепі державний номер НОМЕР_1 , встановив, що на вищевказаному рефрижераторі неправильно виставлена поточна дата, і час 11.12.2020р. відповідає даті 07.12.2020 згідно роздруківки. Також було встановлено що під час рейсу , в період з 04.12.2019 по 11 12.2019р. не працював датчик закінчення відтаювання і через це установка працювала некоректно.
Так, позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ «Фаворит-М» порушило свої зобов'язання щодо надання послуг з перевезення вантажу, не дотримавши при транспортуванні температурного режиму для збереження цілісності товару, що призвело до псування вантажу та понесення вантажоотримувачем ПП «ТД ГАРМОНІЯ СМАКУ» збитків у сумі - 6801,89 Євро (вартість зіпсованого товару - 1960,20 кг по 3.47 Євро, згідно інвойсу від 02/12/19 № 430470515. що становить 176 849,14 грн.
В подальшому, ТОВ «ФАВОРИТ-ТРАНС» , з метою зменшення розміру збитків за зіпсований товар (сир), вантажоотримувачем ПП «ТД ГАРМОНІЯ СМАКУ» було передано зіпсований товар (сир) в кількості 1960,2 кг на переробку. Товар (сир) було відвантажено по ціні 72, 40 грн. за 1кг, на загальну суму 141 918,48 грн.
Таким чином сума збитків за зіпсований товар (сир) після передачі його на переробку зменшилась і складає: 176 849,14 -141 918,48 = 34 930,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 ст. 918 ЦК України передбачає, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас ч. 6 ст. 91 ГІ1К України передбачається, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Враховуючи норми викладеної статті, суд дійшов висновку про неналежність поданих доказів, оскільки як зазначає сам Експедитор, у нього відсутні оригінали листа та довідки ТОВ «Трансхолод», які підтверджували б неполадки в роботі автоматики рефрижератора .
Крім того, суд ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 витребовував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансхолод» (Україна, 03191, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЯТОШИНСЬКОГО, будинок 2 А; код 33227227) інформацію щодо Холодильної установки Vector 1550 (серійний номер ZC246072), що встановлена на напівпричепі Schmitz, державний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М», а саме наявності несправностей у роботі Холодильної установки Vector 1550 (зокрема графік температурного режиму) за період здійснення рейсу Франція - Україна, який розпочався 04.12.2019 (від початку завантаження до моменту вивантаження).
Однак відповіді на вищезазначену ухвалу, суд на момент винесення рішення не отримав.
Крім того, слід зазначити, що заява керівника ПП «ТД ГАРМОНІЯ СМАКУ» про розрахування суми збитків судом не приймається, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства до заяв такого виду.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 17 400, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2020 у справі «Лавентс проти Латвії» (Заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За таких обставин, враховуючи що позовні вимоги були задоволені повністю, беручи до уваги, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що судові витрати позивача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача в сумі 17 400, 00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів.
Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються відповідача за первісним позовом. Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на останнього з огляду на відмову в зустрічному позові.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.
2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАВОРИТ-ТРАНС» (Україна, 04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 50, офіс 609, ідентифікаційний номер 36857297) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАВОРИТ-М» (Україна, 90553, Закарпатська обл., Тячівський р-н, село Вонігово(п), ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 182, ідентифікаційний код 32922702) заборгованість у розмірі 118 419 (сто вісімнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 12 коп., штраф у розмірі 1 412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн.. 44 коп., 3% річних у розмірі 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 23 коп., втрат від інфляції у розмірі 9 673 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 78 коп., витрат на професійну правову допомогу в розмірі 17 400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн.. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 89 коп.
3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.06.2021.
Суддя І.В. Алєєва