ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/2471/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у заяву Фізичної особи-підприємця Бець Олександр Тихонович про ухвалення додаткового рішення у справі
За позовом Фізичної особи-підприємця Бець Олександра Тихоновича
(
АДРЕСА_1 )
до Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської
обласної громадської організації "Управління соціального захисту
ветеранів та інвалідів МВС України"
(01054, м. Київ, провулок Георгіївський, буд.2, кімната 12)
про стягнення 266703,45 грн.
Без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Бець Олександр Тихонович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (далі-відповідач) про стягнення 266 703,45 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" на користь Фізичної особи-підприємця Бець Олександра Тихоновича основного боргу у розмірі 255 450,00 грн., 3% річних у розмірі 3002,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 8251,04 грн. та судового збору у розмірі 4000,56 грн.
08.06.2021 представником Фізичної особи-підприємця Бець Олександра Тихоновича подано заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування означеної заяви, позивач зазначає про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" на користь Фізичної особи-підприємця Бець Олександра Тихоновича 11000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд враховує, що вирішення питання про судові витрати, у разі подання заяв в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, має відбуватись виходячи із положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якою унормовано, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити Згідно частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У позовній заяві позивач визначив, що судові витрати складаються тільки із суми сплаченого судового збору. У прохальній частині позовної заяви вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу заявлено не було.
Крім того, позивач до винесення рішення у справі не повідомляв суд про розмір витрат на правову допомогу, які сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, чи про неможливість своєчасного подання доказів, що підтверджують такі витрати.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Надані позивачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу подані з пропущенням встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку.
Суд зазначає, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішенні деяких питань, що стояли перед судом.
У даному випадку, відсутні підстави для ухваленні додаткового рішення, оскільки при прийнятті рішення у справі було вирішено всі питання, що стояли перед судом, у тому числі здійснено розподіл судових витрат, документально підтверджених матеріалами справи та про які було відомо суду станом на дату його прийняття.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бець Олександра Тихоновича про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статями 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бець Олександра Тихоновича про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Лиськов