ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/4347/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Трейдінг Компані»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна»
про стягнення 82 268, 92 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Трейдінг Компані» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна» про стягнення 82 268, 92 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем у відповідності до ст. 530, 1212 ЦК України не повернуто позивачу грошові кошти у сумі 82 268, 92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 позовну заяву залишено без руху.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду позивач отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідач ухвалу суду не отримав.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивач у своїй позовній заяви стверджує, що 03.09.2020 між ТОВ «ЮНІК ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ» (покупець) та БАОДІН ПЕАСЕ ТЕХНОЛОДЖІ КО., ЛТД (Китайська народна республіка) (продавець) укладено договір, предметом якого є обов'язок продавця поставити покупцю продукцію і передати товар у власність покупцеві, а покупець повинен прийняти поставлений товар і заплатити узгоджену ціну покупки. Умови поставки - CFR Одеса (Україна), відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.
Обумовлений сторонами товар був сплачений. Відповідно до наданого продавцем коносаменту вантажовідправником є продавець, а вантажоодержувачем - позивач. Перевізником є китайська компанія «Тянжі консоль лайне», який отримав передоплату фрахту.
По прибуттю вантажу в порт призначення, декларуванням вантажу та майна позивача, які переміщуються через митний кордон України відповідно до умов діючого Митного кодексу України займалось ТОВ «ЛАМАРІН» (декларант), відповідно до умов, укладеного між позивачем та декларантом, договору № LA-422/20 від 09.12.2020.
Позивач зазначає, що 29.12.2020 розмитнений вантаж був готовий до видачі та подальшого слідування до місця знаходження позивача - в місто Дніпро. Для транспортування вантажу, позивач уклав з ТОВ «ЕКСПРЕС КОМ» договір-заявку на надання транспортно-експедиційних послуг № 29/12/2 від 29.12.2020. В товарно-транспортній накладній № 2912-1 від 29 грудня 2020 року, зазначено пункт завантаження - територія Одеського морського торгового порту та пункт розвантаження - місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 68, корпус 2.
Крім того, позивач стверджує, що після прибуття вантажу в пункт призначення - до Одеського морського торгового порту - вантаж для подальшого розмитнення був прийнятий в роботу представниками декларанта. Після проведення декларантом всіх робіт з розмитнення вантажу, позивач не зміг отримати вантаж, оскільки відповідач повинен підтвердити видачу вантажу та укласти із відповідачем договір на надання транспортно- експедиційних послуг, сплатити локальні витрати та сплатити штраф.
В подальшому позивач сплатив на користь відповідача 82 268, 92 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2020 № 381, призначення платежу за транспортно-експедиційні послуги.
В позовній заяві позивач стверджує, що ніяких послуг у відповідача він не замовляв і не отримував, а тому між позивачем та відповідачем відсутні будь-які зобов'язання. Посилаючись зокрема на приписи ст. 530, 1212 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 82 268, 92 грн, які були перераховані за платіжним дорученням від 28.12.2020 № 381.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів направлення та отримання відповідачем вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 82 268, 92 грн, що були перераховані за платіжним дорученням від 28.12.2020 № 381.
З урахуванням зазначеного, господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 82 268, 92 грн не настав, що є підставою для відмови в задоволені позову про стягнення вказаної суми грошових коштів.
Судові витрати позивача по справі у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва