ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2021Справа № 910/4023/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601,м.Київ,вул.Б.Хмельницького,6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК Управління
та експлуатація нерухомості" (01033,м.Київ,вул.Жилянська,буд.59)
про стягнення 266 555,01 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК Управління та експлуатація нерухомості" (далі-відповідач) про стягнення 266 555,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 2523/18-ТЕ-41 від 03.10.2018 року в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 відкрито провадження у справі №910/4023/21, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.04.2021.
09.04.2021 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про зменшення розміру пені та відзив на позовну заяву, в котрому зазначає, що основна заборгованість погашена, у зв'язку із чим просить зменшити штрафні санкції.
13.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що сторонами договору були визначені конкретні умови договору та порядок виконання зобов'язань, визначена відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Саме на відповідача покладався обов'язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов Договору. За твердженням позивача, аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та безпідставними.
14.04.2021 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 14.04.2021 розгляд справи відкладено на 28.04.2021.
27.04.2021 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Протокольною ухвалою суду від 28.04.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021.
26.05.2021 в судове засідання з'явилися представники сторін, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 26.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 року №1044 «Питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у редакції постанови КМУ від 06.03.2019 р. № 226 було змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та змінено найменування Компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», скорочене українською мовою - «НАК «Нафтогаз України».
Згідно ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. УПРАВЛІННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЯ НЕРУХОМОСТІ» (далі - Відповідач) 03.10.2018 року укладено договір № 2523/18-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3 346 978,71 грн., що підтверджується актами природного газу, відповідно до переліку, що наведений у позовні заяві.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Згідно з п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до цього договору, якими сторони погоджували ціну, об'єм природного газу, а також продовжували дію договору.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 346 978,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств та наявні в матеріалах справи.
Водночас, як стверджує позивач, а відповідач не заперечує, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК Управління та експлуатація нерухомості" за поставлений природний газ здійснювало оплату з порушенням п. 5.1. Договору постачання газу.
Отже, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нараховує 163 041,30 грн. пені, 35 931,71 грн. 3 % річних, 36 617,67 грн. інфляційних втрат та збитки в сумі 30 964,33 грн.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу № 2031/1718-ЕЕ від 11.06.2018, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором постачання природного газу № 2031/1718-ЕЕ від 11.06.2018 належним чином, поставивши відповідачу природний газ, однак в порушення умов вказаного договору, відповідач розрахунки за поставлений природний газ здійснював з порушенням строків, передбачених п. 6.1 Договору. При цьому, останній зазначає, що прострочення виконання зобов'язань за Договором відбувалось не з його вини, оскільки відповідач здійснює оплату за рахунок коштів, що надходять на рахунок із спеціальним режимом використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Водночас, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат і встановив, що заявлені до стягнення суми нарахування є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими.
За умовами п. 3.13 Договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на
відповідний період (зазначений в п.2.1 цього Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору.
У пункті 5.7 Договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018) визначено, що відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору здійснюється наступним чином:
- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 Договору.
- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків.
- Споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов'язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок визначений в акті-претензії.
Враховуючи перевищення замовлених обсягів використання газу Відповідачем, Позивачем було проведено розрахунок завданих збитків відповідно до умов Договору, розмір завданих йому збитків складає 30 964,33 грн.
Доказів відшкодування Відповідачем на користь Позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, з Відповідача на користь Позивача відповідно до вимог ст. 623 ЦК України підлягає стягненню 30 964,33 грн. збитків.
В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50%.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 по справі 916/4692/15.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд враховує ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (повну сплату вартості поставленого природного газу); те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем для надання житлово-комунальних послуг споживачам; що прострочки в оплаті поставленого природного газу виникли у зв'язку із несвоєчасною оплатою кінцевими споживачами послуг відповідача та скрутний фінансовий стан товариства про що свідчать фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 ).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відтак, оцінивши інтереси обох сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, ступінь виконання зобов'язання, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% до 81 520,65 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» підлягають задоволенню у розмірі пені у сумі 81 520,65 грн.; три проценти річних у сумі 35 931,71 грн.; інфляційні втрати у сумі 36 617,67 грн., збитки в сумі 30 964,33 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України»).
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» (01033 м. Київ вул. Жилянська, буд. 59; код ЄДРПОУ 32244592) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) пені у сумі 81 520,65 грн.; три проценти річних у сумі 35 931,71 грн.; інфляційні втрати у сумі 36 617,67 грн., збитки в сумі 30 964,33 грн. та 3 998,33 грн. сплаченого судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.06.2021
Суддя М.О. Лиськов