ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/6108/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 291 220,45 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 53-122-01-20-09907, укладеного 31 липня 2020 року між ним та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство), позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 281 514,00 грн. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов'язання по оплаті вартості цього товару не виконало, позивач, посилаючись на статті 11, 22, 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 198 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 2 105,57 грн. трьох процентів річних та 7 600,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 2 500,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6108/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
20 травня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Підприємства, в якому останнє зазначило, що заборгованість перед позивачем з оплати поставленої продукції виникла через складну фінансову ситуацію відповідача, яка спричинена енергетичною кризою. Також відповідач просив відмовити позивачу в стягненні зайво нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що за умовами договору строк оплати поставленого товару слід обраховувати з дати оформлення ярлика на придатну продукцію від 2 грудня 2020 року. Отже, кінцевою датою оплати цього товару є 18 січня 2021 року, оскільки відповідно до пункту 5 статті 254 ЦК України останній день строку припав на вихідний. Крім того, до свого відзиву Підприємство долучило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 липня 2020 року між Підприємством та Товариством був укладений договір поставки товару № 53-122-01-20-09907, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок поставити відповідачу продукцію, а Підприємство - оплатити вказану продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 до вказаного правочину.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 2.1 даної угоди ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 234 595,00 грн., крім того ПДВ - 46 919,00 грн. Загальна сума договору складає 281 514,00 грн. (пункт 2.2 договору).
Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до цієї угоди (пункт 2.3 договору).
За умовами пункту 3.1 даного правочину продукція поставляється поетапно, протягом 30 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від замовника. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки - 34400, місто Вараш, Рівненська область; вантажоодержувач - склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (пункт 6.2 договору).
Відповідно до пункту 8.1 цього правочину приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017 при наявності товарно-супровідних документів, передбачених пунктом 8.2 даної угоди.
Згідно з пунктом 8.2 договору товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна.
За умовами пунктів 8.4, 8.5 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за цим правочином відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії цієї угоди - по 31 березня 2021 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором, - до спливу гарантійних строків (пункт 12.1 цього правочину).
Відповідно до умов підписаної між сторонами специфікації № 1 до вищенаведеного договору поставки від 31 липня 2020 року № 53-122-01-20-09907 загальна вартість товару склала 281 514,00 грн. з ПДВ.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 281 514,00 грн. (у тому числі ПДВ).
Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копією видаткової накладної від 25 листопада 2020 року № КЦ-02001929, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печаткою Товариства, а також копією податкової накладної від 25 листопада 2020 року, яка була в установленому законом порядку зареєстрована позивачем 4 грудня 2020 року. Факт реєстрації даної податкової накладної підтверджується належним чином завіреною копією квитанції про реєстрацію податкової накладної. Зі змісту вказаної видаткової накладної вбачається, що спірна продукція була прийнята відповідачем 27 листопада 2020 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи Підприємства на даному товаророзпорядчому документі. Також у матеріалах справи наявна копія оформленого Підприємством ярлика на придатну продукцію від 2 грудня 2020 року № 1-2-217.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 31 липня 2020 року № 53-122-01-20-09907 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
15 жовтня 2020 року Товариство звернулося до Підприємства з претензією щодо оплати заборгованості за поставлену останньому продукцію, яка згідно відомостей з офіційного сайту публічного акціонерного товариства "Укрпошта" була отримана уповноваженим представником відповідача 20 квітня 2021 року. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Судом встановлено, що всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов'язок по своєчасній оплаті вартості поставленої йому продукції не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 281 514,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 31 липня 2020 року № 53-122-01-20-09907, яка складає 281 514,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу з Підприємства, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної поставки товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 2 105,57 грн. трьох процентів річних та 7 600,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 14 січня 2021 року по 14 квітня 2021 року на суму основного боргу в розмірі 281 514,00 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки умовами договору передбачено, що оплата проводиться протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію (2 грудня 2020 року), а також враховуючи те, що 17 січня 2021 року є вихідним днем, початок нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за видатковою накладною від 25 листопада 2020 року № КЦ-02001929 слід проводити з 19 січня 2021 року.
Здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є: 1 989,88 грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 281 514,00 грн. за період з 19 січня 2021 року по 14 квітня 2021 року (кінцева дата, визначена позивачем у його розрахунку). Крім того, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що вірною сумою цієї компенсаційної виплати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 19 січня 2021 року по 14 квітня 2021 року, є 7 648,74 грн. Водночас суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому погоджується із заявленою позивачем вимогою про стягнення з відповідача 7 600,88 грн. інфляційних втрат.
Водночас у задоволенні вимог Товариства до Підприємства про стягнення трьох процентів річних у розмірі 115,69 грн. слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
У зв'язку з цим вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн., суд зазначає наступне.
За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2021 року між Товариством та адвокатом Омельченком Олександром Миколайовичем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого останній зобов'язався надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт - прийняти її та оплатити вартість отриманих послуг в обсязі, строки та терміни встановлені цією угодою.
За пунктом 2.1 даного договору гонорар (винагорода) адвоката за надання правової по цьому правочину становить 2 500,00 грн. без ПДВ.
Оплата гонорару адвоката здійснюється клієнтом готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката на підставі рахунку-фактури, який готується та надається клієнту адвокатом (пункт 2.3 цієї угоди).
Відповідно до пункту 5.1 договору акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний сторонами, є єдиними належним документом, що підтверджує факт надання адвокатом правової допомоги, передбаченої умовами цього договору. Акт містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
14 квітня 2021 року між Товариством та адвокатом Омельченком О.М. було підписано акт приймання-передачі наданих юридичних послуг на загальну суму 2 500,00 грн. У цьому акті визначено, що загальна кількість витраченого часу на виконання вищевказаних послуг з надання правової допомоги склала 10 годин, з яких: надання усної юридичної консультації щодо можливості стягнення в судовому порядку з Підприємства дебіторської заборгованості у розмірі 281 514,00 грн., а також компенсаційних виплат та неустойки за договором поставки від 31 липня 2020 року № 53-122-01-20-09907 - 30 хв.; вивчення та аналіз документів щодо здійснених фінансово-господарських взаємовідносин та проведених операцій між сторонами - 1 год.; підготовка претензії до Підприємства на суму 281 5140,00 грн. - 30 хв.; аналіз останньої судової практики - 1 год.; формування правової позиції у справі - 30 хв.; пошук інформації щодо боржника - 30 хв., розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат - 1 год., підготовка позовної заяви - 5 год.
На підтвердження того, що Омельченко О.М., який надавав правову допомогу, є адвокатом, до позовної заяви було додано: копію відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 8 жовтня 2019 року серії КС № 8275/10, а також ордер від 13 квітня 2021 року серії АІ № 1105590, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів Товариства в суді.
Судом встановлено, що Товариство сплатило на рахунок адвоката Омельченка О.М. 2 500,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 14 квітня 2021 року № 307586335.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що заявлений позивачами розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірними із наданими адвокатом послугами.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За висновками суду, заявлений позивачами до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.
З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, витраченого адвокатом часу (10 години), самого розміру понесених адвокатом витрат, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в справі № 910/6108/21 у розмірі 2 499,01 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) 281 514 (двісті вісімдесят одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 989 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 88 коп. трьох процентів річних, 7 600 (сім тисяч шістсот) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 4 366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 57 коп. судового збору, а також 2 499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 01 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 червня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко