ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2021Справа № 910/17790/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз»
про стягнення 195 045, 35 грн.(з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.08.2020.)
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.06.2021.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 188 814, 37 грн. з яких 166 600, 00 грн. - основного боргу, 15 258, 08 грн. - інфляційних втрат та 6 956, 29 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.01.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича надійшла заява про долучення документів.
10.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про продовження процесуального строку для підготовки відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 вищезазначену заяву було повернуто заявнику(ст. 170 ГПК України)
Крім того, 29.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику з посиланням на п.1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
10.02.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 про повернення зустрічної позовної заяви та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 про повернення заяви про продовження процесуального строку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 було зупинено розгляд справи за позовом Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» про стягнення 188 814, 37 грн. до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 про повернення зустрічної позовної заяви та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 про повернення заяви про продовження процесуального строку та повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
15.06.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 про повернення зустрічної позовної заяви та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 про повернення заяви про продовження процесуального строку та передано справу № 910/17790/19 на розгляд Господарського суду міста Києва.
13.08.2020 від Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» 166 600, 00 грн. - заборгованості за надані послуги, 16 916, 56 грн. - інфляційних втрат, 11 528, 79 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» до Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича про визнання пункту договору недійсним залишено без розгляду.
Так, у зв'язку з залишенням зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» до Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича про визнання пункту договору недійсним без розгляду та відповідно з відсутністю провадження по цій зустрічній позовній заяві у Господарського суду міста Києва відсутні повноваження щодо розгляду «зустрічної позовної заяви про визнання пункту договору недійсним та стягнення збитків (уточнена зі збільшенням позовних вимог), яка була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» до Господарського суду міста Києва 11.09.2020.
02.11.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 було зупинено розгляд справи за позовом Фізичної особи-підприємця Сало Дениса Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» про стягнення 188 814, 37 грн. до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
11.03.2021 Північним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 провадження у справі № 910/17790/19 поновлено, засідання по розгляду позовної заяви призначено на 17.02.2021.
13.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» надійшла заява про зупинення провадження, яке мотивоване надсиланням на адресу Верховного Суду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021.
У судовому засіданні 17.05.2021 уповноважений представник позивача надав усні пояснення по справі, на рахунок заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» про зупинення провадження у справі заперечив у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 17.05.2021 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 було відкладено розгляд справи на 31.05.2021.
У судовому засіданні 31.05.2021 представник позивача надав усні пояснення по справі та заявив про намір подання заяви про забезпечення позову у справі.
Представник відповідача у судове засідання 31.05.2021 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.06.2021.
11.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» надійшла заява про зупинення провадження, яке мотивована посиланням на надсилання на адресу Верховного Суду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021
Приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки заявником не надано доказів відкриття касаційного провадження по даній справі.
Крім того, станом на час проведення судового засідання по розгляду справи по суті до Господарського суду не надходило запитів від Касаційного господарського суду у складі Верховного суду щодо витребування матеріалів справи № 910/17790/19.
З огляду на викладене, суд у судовому засіданні дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» про зупинення провадження у справі № 910/17790/19.
У судовому засіданні 14.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.01.2017 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Пікчерз» (далі - Відповідач/Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сало Денисом Володимировичем (далі - Позивач/Виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг № ІР-1-17 (далі - Договір).
У відповідності до п.1.1 Договору Виконавець зобов'язався надавати послуги з розміщення та підтримки на ВЕБ - ресурсах у мережі Інтернет рекламної інформації та матеріалів Замовника, передбачених у додатках до цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх на умовах та у порядку, вказаних у цьому Договорі.
Згідно п.2.2.3 Договору Замовник зобов'язується сплачувати послуги Виконавця згідно п. 3 даного Договору, за умовами якого загальна ціна становить суму всіх послуг перерахованих у додатках до цього Договору.
Відповідно до п.3.5 Договору Замовник здійснює оплату послуг у безготівковій формі шляхом внесення (перерахування) грошових коштів у розмірі повної місячної вартості послуг на банківський рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі, по закінченню кожного робочого місяця, але не пізніше 5 робочих днів з моменту місячного надання послуг у повному переліку, вказаному у додатках до цього Договору.
У відповідності до п.9 Договору усі розбіжності і спори, які можуть виникнути між сторонами у зв'язку з виконанням цього Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі, якщо сторони в результаті переговорів не змогли досягти взаємної згоди щодо розбіжностей, що виникли, а також у разі якщо одна зі сторін ухиляється від проведення переговорів, спір вирішується в судовому порядку, встановленому чинним законодавством України.
Термін дії договору визначений з моменту підписання і до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків та гарантій - до повного виконання сторонами зобов'язань. У випадку якщо жодна з сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік (п.10 Договору).
На виконання умов Договору та на замовлення Відповідача, які надходили відповідно Замовником було надано відповідні послуги, які підтверджуються підписаними позивачем і відповідачем відповідними документами, а саме:
- На виконання додаткової угоди від 01.06.2018 № 28 до Договору було підписано Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.06.2018 № ІР-1-17-1.27fb (з візуальним звітом, том 1 а. с. 18) до на суму 23 000, 00 грн.
За вищезазначеним актом здійснено часткову оплату 15.08.2019 - 5000.00 грн., 14.11.2019 року - 8000.00 грн., 28.11.2019 року - 5000,00 грн.
Таким чином несплаченою залишилась сума боргу по додатковій угоді № 28 - 5000, 00 грн.
- На виконання додаткової угоди від 01.08.2018 № 29 до Договору було підписано Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.08.2018 № ІР-1-17-1.28fb (з візуальним звітом, том 1 а. с. 20)на суму 45 000, 00 грн., яка повністю не сплачена відповідачем.
- На виконання додаткової угоди від 01.10.2018 № 30 до Договору було підписано Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.10.2018 № ІР-1-17-1.29fb(з візуальним звітом, том 1 а. с. 22) на суму 25 000, 00 грн., яка повністю не сплачена відповідачем.
- На виконання додаткової угоди від 01.01.2019 № 31 до Договору було підписано Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2019 № ІР-1-17-1.30fb(з візуальним звітом, том 1 а. с. 24) на суму 58 000, 00 грн., яка повністю не сплачена відповідачем.
- На виконання додаткової угоди від 01.02.2019 № 32 до Договору було підписано Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2019 № ІР-1-17-1.31fb(з візуальним звітом, том 1 а. с. 26) на суму 33 600, 00 грн., яка повністю не сплачена відповідачем.
Таким чином, Позивач виконав всі свої зобов'язання щодо надання послуг , однак - Відповідач не здійснив належну оплату за надані послуги.
Так, у зв'язку із невиконанням відповідачем основного зобов'язання, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.
Крім того позивач зазначає, що в березні 2019 року він направляв на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору відповідно до п. 10.2.3, направлявся також і відповідний проект договору про розірвання Договору з 31.03.2019 року, але відповідачем жодної відповіді не було надано, а також була направлена на адресу відповідача претензія від 09.10.2019 з вимогою про стягнення боргу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 166 600, 00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов'язок не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Крім того, позивачем заявлено стягнення з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 11 528, 79 грн. - 3% річних та 16 916, 56 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення Договору винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума 3% річних у розмірі 11 528, 79 грн., а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та стягнення втрат від інфляції у повному обсязі в розмірі 16 916, 56 грн.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 30 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
08.10.2019 між позивачем та Адвокатом Бабаєвою Ольгою Олександрівною було укладено договір № 08102019 про надання правової допомоги.
На підтвердження факту здійснення правової допомоги заявником подано - акт надання правової допомоги від 20.10.2020 за яким вартість наданих послуг складає 10 600, 00 грн., рахунок фактуру від 04.09.2020 № 1/5-КО та платіжне доручення № 464 від 04.09.2020 на суму 10 600,00 грн.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною заперечень, які вказують на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
За таких обставин, враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі беручи до уваги, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що судові витрати позивача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача в сумі 5 000, 00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІМІДЖ ПІКЧЕРЗ» (Україна, 04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОНДРАТЮКА, будинок 5, код ЄДРПОУ - 39758223) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ САЛО ДЕНИСА ВОЛОДИМИРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 166 600 (сто шістдесят шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 16 916 (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 56 коп. - втрат від інфляції, 11 528 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 79 коп. - 3% річних, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу та 2 925 (дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 68 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.06.2021.
Суддя І.В. Алєєва