ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/1329/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» до Дочірнього підприємства «АРОМАТ» в особі філії «Сумський молочний завод» про стягнення 23 218, 69 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» до Дочірнього підприємства «АРОМАТ» в особі філії «Сумський молочний завод» про стягнення 23 218, 69 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 позов задоволено повністю, внаслідок чого стягнуто з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анеда» заборгованість у розмірі 21 000, 00 грн основної заборгованості, 1 406, 89 грн пені, 464, 10 грн інфляційних втрат та 347, 70 грн 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн.
07.06.2021 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому заявник просить вирішити питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у зв'язку з відпусткою судді Плотницької Н.Б., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 910/1329/21, за результатом якого вказану заяву передано на розгляд судді Комаровій О.С.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
В позовній заяві, позивачем орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначено в розмірі 30 000, 00 грн. Прохальна частина позову також містить вимогу про стягнення 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, проте рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 такі вимоги не вирішено.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2020 року між адвокатом Приходько Євгеном Володимировичем (адвокат) та ТОВ «АНЕДА» (клієнт) було укладено договір № 19-08-20/1ЮО_ про надання правової допомоги (далі - Договір), предметом якого є надання правової допомоги.
Згідно абзацу 28 Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Розмір гонорару за надання правової допомоги цього Договору у справах (спорах) майнового характеру, встановлюється у розмірі 45% від суми позову, повідомлення-рішення (іншого акту суб'єкта владних повноважень), рішення за яким прийнято уповноваженим органом на користь клієнта.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв'язку із наданням такої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 30 000, 00 грн в суді Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» надано наступні документи:
- копію договору про надання правової допомоги № 19-08-20/1ЮО_ від 19.08.2020;
- копію посвідчення адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер серії АЕ № 1051393 від 15.01.2021;
- копію квитанції про сплату грошових коштів АН № 23-12/20 від 23.12.2020;
- копію акту виконаних робіт (надання послуг) № СФ-23-12-20/АН від 23.12.2020.
За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.
Разом з цим, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для «конкретної справи» (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу».
Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
Дослідивши зміст наданих доказів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерієм розумності, суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Так, заявником надано квитанцію АН № 23-12/20 від 23.12.2020 про сплату грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення № 148).
Згідно п. 25 Положення № 148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Підпункт 18 пункту 3 Положення № 148 визначає, що оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.
Порядок оприбуткування готівки конкретизовано у пункті 11 Положення № 148.
Так, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками/електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії). Установа/підприємство визначає місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням програмних РРО без ведення касової книги, є забезпечення щоденного створення засобами програмних РРО у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків та подання їх до фіскального сервера засобами телекомунікацій, а також направлення створених програмними РРО електронних розрахункових документів та повідомлень для їх реєстрації і довгострокового зберігання до фіскального сервера.
Оприбуткуванням готівки в касах суб'єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Оприбуткування та облік фізичними особами-підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат/у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Відтак, оскільки заявником не надано прибуткового касового ордеру або доказів оприбуткування та відображення у фінансовій звітності готівкових коштів, які заявлені як витрати позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про відсутність у матеріалах справи доказів фактичної сплати грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн.
В контексті викладеного суд зауважує, що у абз. 3 пункту 6.5 постанови ОП КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.
Дослідивши зміст Договору, судом встановлено, що сторонами не визначено у який спосіб оформлюються результати наданих адвокатських послуг.
Зі змісту акту виконаних робіт (надання послуг) № СФ-23-12-20/АН від 23.12.2020 вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 20 консультацій на суму 10 000, 00 грн;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості за невиконання умов договору поставки № 11/07/17 від 11.07.2017 - на суму 5 000, 00 грн;
- супровід справи протягом судового розгляду до винесення судом рішення по суті - на суму 15 000, 00 грн.
У даному випадку, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму, оскільки заявником не доведено, що було здійснено саме 20 консультацій і їх проведення було неминучим.
Так само, не конкретизовано, у чому полягає супровід справи протягом судового розгляду до винесення судом рішення по суті, оскільки матеріали справи містять лише одну заяву про надання інформації та отримання копії судового рішення, яка надійшла до суду 13 квітня 2021 року. Відтак, заявлення 15 000, 00 грн витрат за такий вид послуг є явно завищеним та є не співмірним ані зі складністю справи, ані з ціною позову.
Поряд із цим, виходячи з умов Договору, сторонами визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги у справах (спорах) майнового характеру, встановлюється у розмірі 45% від суми позову.
Відтак, з огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що задоволенню підлягає саме суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка визначена у Договорі, а саме у розмірі 45% від суми позову.
В даному випадку ціна позову становить 23 218, 69 грн, а відтак розмір гонорару адвоката дорівнює 10 448, 41 грн.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 10 448, 41 грн
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з Дочірнього підприємства «АРОМАТ» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; ідентифікаційний код 30737268) в особі філії «Сумський молочний завод» на користь (40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 15; ідентифікаційний код 26438113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т. Радянський, буд. 54 «Б»; ідентифікаційний код 36221736) 10 448, 41 грн (десять тисяч чотириста сорок вісім гривень 41 коп.) понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення в повному обсязі складено 17.06.2021.
Суддя О.С. Комарова