ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/3688/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення суджового засідання) господарську справу
За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 68 095,96 грн
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 60 348,33 грн заборгованості за кредитом, 6962,42 грн заборгованості по процентам за користуванням кредитом, 785,21 грн заборгованості по комісії за користуванням кредитом за кредитним договором від 24.09.2019.
Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, то суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
15.03.2021 суд направив запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.
12.04.2021 від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації до суду надійшла відповідь на запит, у якій повідомляється, що за інформацією, яка міститься в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва» ОСОБА_1 за вказаною адресою була зареєстрована до 30.05.2019р.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.04.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/3688/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін), сторонам встановив строк для реалізації процесуальних права та обов'язків.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про судове провадження, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 16.04.2021 позивач отримав - 29.04.2021.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, ухвалу суду від 16.04.2021 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації поштовим відправленням №0105474429527, яке повернено до суду 29.04.2021 із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі - 19.04.2021 на сайті Судової влади України в порядку ч. 10 ст.176 ГПК України.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
24.09.2019 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку № НОМЕР_2 на умовах, які зазначені в заяві (далі - Заява).
Водночас, судом встановлено, що 21.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).
Пунктом 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, з 21.12.2020 відповідач втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Матеріалами справи встановлено, що позовна заява у даній справі надійшла до суду 09.03.2021, тобто після втрати ОСОБА_1 статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Як зазначено вище, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача - фізичної особи, заборгованість за кредитним договором від 24.09.2019, який укладено між банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 яка станом на дату звернення позивача до суду припинила підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець з 21.12.2020.
Крім того, як вбачається із змісту заявки від 24.09.2019, кредит брався за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця « Підприємницький », тобто для використання у підприємницькій діяльності.
Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що даний спір виник між сторонами на підставі господарського договору, та між сторонами існують господарські зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно положень статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок виконання укладених нею договорів не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов'язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою - підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.
Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 13.02.2018 у справі №910/8729/18 та від 25.06.2019р. у справі №904/1083/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним нею як фізичною особою - підприємцем.
Згідно зазначеної вище заявки, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України приєдналася до «Умов та правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією Заявкою складають кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.
Відповідно до п. 3.2.6.1.1 «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок Клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або Договір) в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Пунктом 3.2.6.1.4 Умов передбачено, що клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису, що разом з цими Умовами та Правилами становлять Кредитний договір. Клієнт Банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в Банку, приєднується до Послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими умовами, Клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту в порядку передбаченому п. 3.2.6.3.5 цього Договору (п. 3.2.6.1.5 Умов).
Відповідно до п. 3.2.6.1.7 Умов сторони узгодили, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6 цього Договору.
Відповідно до заявки, встановлено мінімальний розмір кредиту 10 000,00 грн, максимальний розмір кредиту 100 000,00 грн.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. № 90924К50ВS0Р0 від 08.02.2021 клієнту ОСОБА_1 на поточному рахунку № НОМЕР_2 встановлено кредитні ліміти: 24.09.2019 у сумі 25 000,00 грн, 26.09.2019 у сумі 15000,00 грн, 11.10.2019 у сумі 60000,00 грн, 18.12.2019 у сумі 70000,00 грн, 24.03.2020 у сумі 10000,00 грн.
Позивачем надано до матеріалів справи виписки по поточному рахунку № НОМЕР_3 за період з 24.09.2019 по 19.01.2021, які свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів у межах встановленого ліміту, та винесення на прострочення згідно договору заборгованості у сумі 60348,33 грн неповернених кредитних коштів.
Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов за користування кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта
Комісія, що несплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10 Умов).
Відповідно до п. 3.2.6.3.5 Умов розрахунок процентів за користування Кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості за Кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).
В разі непогашення клієнтом заборгованості за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, Клієнт зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісією, але не менше в розмірі мінімального щомісячного платежу, який складає 10% від дебетового сальдо, що існувало на останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, та сплатити комісію згідно п. 3.2.6.3.1 (п. 3.2.6.3.6 Умов).
Відповідно до п. 3.2.6.3.8 Умов погашення кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України.
Згідно з п. 3.2.6.5.1 Умов строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що Банк має право пролонгувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.
Як стверджує позивач, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього виник борг, який станом на 19.01.2021 склав 60348,33 грн заборгованість за кредитом, 6962,42 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, 785,21 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Водночас за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина 1 статті 1066, частини 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (частина 4 статті 1068 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов'язань.
Доказів повернення відповідачем кредитних коштів за договором від 24.09.2019 у заявленій сумі 60348,33 грн, у т.ч. у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як підтверджується матеріалами справи, у заявці відповідача на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» зазначено розмір відсоткової ставки - 30% та розмір щомісячної комісії (в тому числі в пільговий період) - 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня в будь-який з днів за попередній місяць.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6962,42 грн., що визначений позивачем, а також заборгованості по комісії у розмірі 3785,21 грн., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим заявлені вимоги щодо стягнення вказаних сум, за відсутності доказів їх оплати, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем письмового відзиву на позов, контррозрахунку суми позовних вимог не надано, стверджувань позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність належними засобами доказування заявлених вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д,Київ 1, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 60348 (шістдесят тисяч триста сорок вісім) грн 33 коп, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 6962 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 42 коп, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак