ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
попереднього засідання
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/21021/20
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя: Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Судак С.С.
Представники учасників:
від боржника - Кравченко В.М.,
керуючий реструктуризацією - Левченко І.О.,
від АТ АКБ "Аркада" - Остафійчук М.В.,
від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Череда Т.М.,
від АТ "Альфа-Банк" - Пересунько С.С.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Встановлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання:- відомостей про реєстрацію місця проживання станом на момент подання заяви; - відомостей про наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном; їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. У разі їх відсутності, подати відповідні докази.
27.01.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, встановлених ухвалою Господарського суду від 04.01.2021, залучено до матеріалів справи належні докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 № 910/21021/20 заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 24.02.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за номером 66053 від 05.03.21р. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Левченка Іллю Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 08.04.2013 № 471). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 19.04.2021 р.
22.03.2021 до суду надійшло повідомлення по справі від Державної прикордонної служби України.
22.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами до боржника на суму 3 082 029,81грн.
24.03.2021 до суду надійшов письмовий звіт керуючого реструктуризацією про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог до боржника.
24.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про надання достатнього строку щодо отримання відповідей від держателів інформації щодо активів боржника.
24.03.2021 до суду надійшло від керуючого реструктуризацією докази письмового повідомлення заявників про результати розгляду вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання кредитором боржника на суму 3 082 029,81 грн. та призначено її до розгляду на 19.04.2021.
30.03.2021 до суду надійшло повідомлення по справі від Головного управління ДПС у м. Києві.
05.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 4 770 115,21грн.
06.04.2021 до суду надійшло повідомлення по справі від Державної прикордонної служби України.
06.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Аркада" з грошовими вимогами до боржника на суму 2 353 069,56грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2021 прийнято заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Аркада" про визнання кредитором боржника на суму 2 353 069,56 грн. та призначеної її до розгляду на 19.04.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2021 прийнято заяву Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання кредитором боржника на суму 4 770 115,21 грн. та призначено її до розгляду на 19.04.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2021 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 26.05.2021.
21.04.2021 до суду надійшло клопотання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про долучення документів до матеріалів справи.
05.05.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов письмовий звіт керуючого реструктуризацією про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду заявлених вимог.
05.05.2021 до суду надійшло письмове повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Левченка І.О. про результати розгляду вимог кредиторів.
05.05.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло письмове повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду заявлених вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Аркада".
12.05.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника на заяву АТ АКБ "Аркада" із грошовими вимогами до боржника.
12.05.2021 до суду надійшли заперечення боржника на заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до із грошовими вимогами до боржника.
21.05.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про сплату винагороди.
26.05.2021 до суду надійшли документи АТ "Альфа-Банк" на виконання вимог ухвали від 19.04.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2021 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 09.06.2021.
09.06.2021 до суду від Акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Аркада" надійшло клопотання про задоволення заявлених кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
У судове засідання, призначене на 09.06.2021, з'явилися повноважні представники учасників провадження у справі та заявлених кредиторів.
У відповідності до ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
У судовому засіданні, що відбулось 09.06.2021, судом розглянуто вимоги кредиторів.
Так, за наслідками дослідження заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, визнанню кредитором фізичної особи ОСОБА_1 підлягає:
Акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Аркада»
Акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Аркада» звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 2 357 609,56 грн.
Свої вимоги обґрунтувало тим, що 18.03.2008 між ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним комерційним банком «Аркада» укладено договір про іпотечний кредит № 57254, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 428 753,76 грн. строком до 01.04.2022, із щоквартальною сплатою процентів, виходячи з 18 % річних у гривні. До вказаного договору також укладені додаткові договори № 1 від 18.03.2008 та № 2 від 12.03.2009.
Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник сплачує на рахунок банку пеню в розмірі 2 % від суми коштів, яка належить до сплати за кожний прострочений день, починаючи з дат сплати процентів, визначених у п. 5.2, 5.7 договору.
Згідно пункту 6.5 договору у випадку прострочення повернення кредиту згідно строків, визначених у графіку повернення кредиту, позичальник сплачує на рахунок банку штраф - проценти на прострочену суму кредиту, виходячи з відсоткової ставки 35 % річних.
На забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами укладений іпотечний договір № 57254, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1408, предметом якого є майнові права на квартиру, будівництво якої не завершено, та сама квартира, що буде збудована, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.1 іпотечного договору зміст основного зобов'язання іпотекодавця полягає в задоволенні в повному обсязі вимог іпотекодержателя, які визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту в розмірі, що становить 428 753,76 грн., сплату процентів за користування кредитними коштами за відсотковою ставкою 18,00 % річних, пені і процентів за прострочку виконання зобов'язань та будь-якого збільшення зазначених платежів, а також вимоги щодо відшкодування інших витрат, які виникнуть в іпотекодержателя внаслідок невиконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит.
Згідно пункту 3.3 іпотечного договору вартість предмета іпотеки визначена сторонами на момент укладення договору становить 600 945,84 грн.
26.05.2009 ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Нотаріально посвідченою заявою від 18.03.2008 ОСОБА_2 (дружина позичальника) надала згоду на укладання ОСОБА_1 іпотечного договору набутих ними в період зареєстрованого шлюбу згідно договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 57254 від 04.03.2008 майнових прав на квартиру, а також самої квартири, що будується за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 65,98 кв.м.
Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконував, Банк звертався до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.
28.01.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. вчинено виконавчий напис № 583, за яким пропонується звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_5 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначена квартира на підставі іпотечного договору № 57254, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. 18.03.2008 за реєстровим № 1408, передана в іпотеку Банку в забезпечення зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 18.03.2008 № 57254, строк платежу за яким настав 15.03.2010.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, пропонується задовольнити вимоги в розмірі 411 829, 26 грн. основного боргу; 71 981,49 грн. процентів за користування кредитом за період з 15.03.2010 по 15.12.2010; 338 845,33 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 29.11.2008 по 28.11.2010; 5 701,77 грн. штрафу за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15.09.2009 р. по 16.01.2011, що становить загальну заборгованість, що підлягає стягненню, у сумі 828 357,85 грн.
Постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції 22.02.2011 відкрито виконавче провадження № 24617285 з примусового виконання виконавчого напису № 583 виданого 28.01.2011.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.02.2015 по справі № 753/19528/14-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_2 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 33,50 кв. м. та за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 67,40 кв.м. житловою площею 33,50 кв. м.
У запереченнях на заяву кредитора представник боржника зазначив, що кредитором не надано доказів перебування у власності боржника 1/4 квартири АДРЕСА_6 , у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання грошових вимог кредитора, як забезпечених.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
З огляду на прострочення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 18.03.2008 № 57254, Банк звертався до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/23028/17.
Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
28.01.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. вчинено виконавчий напис № 583, за яким пропонується звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_5 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та задовольнити вимоги в розмірі 411 829,26 грн. основного боргу; 71 981,49 грн. процентів за користування кредитом за період з 15.03.2010 по 15.12.2010; 338 845,33 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 29.11.2008 по 28.11.2010; 5 701,77 грн. штрафу за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15.09.2009 по 16.01.2011, що становить загальну заборгованість, що підлягає стягненню, у сумі 828 357,85 грн.
Із виконавчого напису нотаріуса слідує, що за договором про іпотечний кредит від 18.03.2008 № 57254 строк платежу настав 15.03.2010.
Відтак, оскільки за наслідками вчинення 28.01.2011 приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. виконавчого напису, в якому зазначено, що строк платежу за зобов'язаннями настав 15.03.2010, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Банк скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що потягло зміну строку виконання основного зобов'язання.
Наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів та неустойки за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 357/5125/16-ц.
Таким чином, судом вважаються обґрунтованими визначені виконавчим написом нотаріуса суми боргу ОСОБА_1 в сумі 828 357,85 грн., з яких: 411 829,26 грн. основний борг, 71 981,49 грн. проценти за користування кредитом та 344 547,10 грн. неустойка.
Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість відповідних вимог кредитора про визнання 43 622,50 грн. трьох процентів річних та 108 857,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за кредитом.
Разом з тим, як зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 18.03.2008 № 57254 ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 .
Вартість предмету іпотеки визначена сторонами в іпотечному договорі від 18.03.2008 № 57254 розмірі 600 945,84 грн.
У той же час, відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.02.2015 по справі № 753/19528/14-ц у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_2 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 33,50 кв. м. та за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 67,40 кв.м. житловою площею 33,50 кв. м.
Дане рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.02.2015 по справі № 753/19528/14-ц набрало законної сили та є наразі чинним.
Положеннями частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_1 , становить 150 236,46 грн.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Оскільки після поділу спільного сумісного майна подружжя в судовому порядку право власності за ОСОБА_1 визнано на 1/4 частини квартири АДРЕСА_6 , що становить 150 236,46 грн., вимоги Акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Аркада» є забезпеченими на суму 150 236,46 грн.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Аркада» кредитором боржника на суму 985 377,70 грн., з яких: 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 636 290,60 грн. - вимоги другої черги, 194 310,64 грн. - вимоги третьої черги, 150 236,46 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна фізичної особи.
У задоволенні решти вимог у розмірі 1 372 231,86 грн. суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити.
Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду із заявою при визнання кредитором боржника на суму 4 770 115,21 грн.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 17.07.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та АКБ СК «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 10-29/3788 (з урахуванням додаткових угод), за умовами якого кредитор надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 105 117,00 дол. США зі сплатою 13 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16.07.2022.
У подальшому, 10.09.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сторони збільшили розмір процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 15,00% річних.
16.07.2009 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 112 214,29 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних та з остаточним поверненням 16.07.2027.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено 17.07.2007 іпотечний договір № 02-10/2495.
Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 10-29/3388 від 17.07.2007, майнові права на двокімнатну квартиру № 23, загальною проектною площею 85,92 кв.м., житловою площею 34,47 кв.м., що розташована на 7 (сьомому ) поверсі, у житловому будинку на ділянці АДРЕСА_11 .
Пункт 1.2 іпотечного договору визначає, що заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 743 379,84 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору (505,00 грн. за 100 дол. США), складає 147 203,93 дол. США.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 у справі № 757/959/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №10-29/3788 від 17.07.2007 в розмірі 206 472,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (1долар=23,4507) складає 4 841 923,09 грн., у тому числі: 101 701,92 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 384 981,01 грн. заборгованість за кредитом, 104 770,53 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 456 942,08 грн. заборгованості за відсотками.
Положеннями частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до наданого Банком до заяви кредитора розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788, загальний борг останнього становить 170 986,58 дол. США, що визначено Банком в гривневому еквіваленті станом на 24.02.2021 в сумі 4 770 115,21 грн., з яких: борг за кредитом 101 701,92 дол. США (2 837 239,48 грн.) та борг за відсотками 69 284,66 дол. США (1 932 875,73 грн.).
Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що виходячи з положень частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, визначення розміру грошових вимог в національній валюті здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Таким чином, приймаючи до уваги дату звернення Банку до суду з заявою про визнання грошових вимог - 02.04.2021, визначення гривневого еквіваленту заборгованості боржника за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 в загальній сумі 170 986,58 дол. США підлягає за курсом НБУ станом на 02.04.2021, та становить 4 758 966,89 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру № 23, загальною проектною площею 85,92 кв.м., житловою площею 34,47 кв.м., що розташована на 7 (сьомому ) поверсі, у житловому будинку на ділянці АДРЕСА_11 .
Вартість предмету іпотеки визначена сторонами в розмірі 743 379,84 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору складає 147 203,93 дол. США.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Оскільки вартість предмету застави становить 147 203,93 дол. США, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020 року.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні вимоги за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 є забезпеченими на загальну суму 147 203,93 дол. США, що еквівалентно 4 097 038,66 грн. станом на день подання заяви кредитором 02.04.2021.
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Отже, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає визнанню кредитором боржника на суму 4 763 506,89 грн., з яких: 661 928,23 грн. - вимоги другої черги, 4 097 038,66 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.
Разом із цим, у визнанні кредитором боржника на суму 11 148,32 грн. суд дійшов висновку відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із заявою при визнання кредитором боржника на суму 10 529 062,13 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
26.06.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 (позичальник), укладений кредитний договір № CNL - 007/110/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 100000 дол. США, а останній зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити 13,99 % процентів за користування кредитом, у порядку та на умовах визначених у кредитному договорі.
Дата остаточного повернення кредиту - 26.06.2022 (частина 1 кредитного договору).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 26.06.2007 № PCL-007/110/2007, за яким предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 72,00 кв.м.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 1 403 698,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 277 960,00 дол. США (пункт 4.4 іпотечного договору).
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2761.
Відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек відповідне обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 72,00 кв.м. зареєстровано 26.06.2007 за ЗАТ «ОТП Банк».
05.11.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно з яким продавець продав (переуступив) покупцю право на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, зокрема, кредитний договір від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007, укладений з ОСОБА_1 .
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 у справі № 389/5286/14-ц, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29.08.2019, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 111091,76 дол. США, що еквівалентно 2379971,21 грн., а також 3534,00 грн. судового збору.
Крім того, 19.10.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та в подальшому - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», укладено кредитний договір № СМ - SМЕ 001/291/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 120 000,00 дол. США. зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки у розмірі 4,4 % річних.
За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору.
Датою остаточного повернення кредиту встановлено 19.10.2014 (частина 1 кредитного договору).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 19.10.2007 № РМ- SМЕ 001/291/2007, предметом якого нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 61,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_9 .
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 831 000,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 164 554,45 дол. США.
З огляду на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 757/17412/14-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 в розмірі 104 621,35 доларів США, що еквівалентно 1 243 102,41 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 4 537 323,81 грн., що разом складає 5 780 426,22грн., а також судові витрати в розмірі 3 654,00грн.
Звернувшись з заявою про визнання грошових вимог, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зазначило про наявність заборгованості ОСОБА_1 за обома кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, що встановлено рішеннями судів у справах № 389/5286/14-ц та № 757/17412/14-ц у наступних розмірах: 215 713,11 дол. США - борг з кредитом та відсотками, що еквівалентно 5 984 550,32 грн.; 4 537 323,81 грн. - пеня; 7 188,00 грн. судові витрати.
У той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що виходячи з положень частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, визначення розміру грошових вимог в національній валюті здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Таким чином, приймаючи до уваги дату звернення Банку до суду з заявою про визнання грошових вимог - 19.03.2021, визначення гривневого еквіваленту заборгованості боржника за кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007 в загальній сумі 215 713,11 дол. США підлягає за курсом НБУ станом на 19.03.2021, та становить 5 971 542,88 грн.
У запереченнях на заяву кредитора представник боржника повідомив, що кредитором не надано доказів перебування у власності боржника майна, яке є забезпеченням його зобов'язань за кредитними договорами.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10 за позовною заявою ОСОБА_1 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до ПАТ «ОТП Банк» визнано недійсним кредитний договір № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007; визнано недійсним кредитний договір № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .
15.11.2013 заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 скасоване та призначено справу до розгляду.
12.05.2014 Київським районним судом м. Донецька постановлено ухвалу, якою вищезазначену позовну заяву передано до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
04.11.2016 Печерським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження матеріали об'єднаної цивільної справи № 757/17412/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Морське агентство «Укрмарін», AT «ОТП Банк» про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_1 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до AT «ОТП Банк», третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, призначено справу до розгляду.
27.03.2017 ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_1 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до AT «ОТП Банк», третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними залишено без розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, задоволено заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010, а саме:
-визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , на підставі договору іпотеки № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007, датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек: 19.10.2007; та житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , на підставі договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек:26.06.2007;
-відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 5273з) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 5274з) на підставі укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» договору іпотеки (майнової поруки) № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007 - нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису;
- відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 2761) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 2762) на підставі укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 - нерухомого майна - квартири, загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 05.02.2019 на підставі постанови від 27.12.2018 у справі № 757/17412/14-ц ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зареєстровано іпотечне обтяження та встановлено заборону відчуження квартири АДРЕСА_10 , із зазначенням, що відповідне обтяження із забороною є дійсними з 26.06.2007 та мають статус відновлених замість раніше вилучених записів.
У той же час, з реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що 13.10.2010 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання, зареєстрованого 10.10.2010 за № 5245.
У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
У частинах першій, другій статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України „Про іпотеку", та зазначено, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц вказано, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Зазначений висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Судом враховано, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, яка набрала законної сили, здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 про визнання недійсними, зокрема, договорів іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, та вилучення з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записів про іпотеку нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ; житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .
За наведених обставин, відповідні іпотечні обтяження із забороною відчуження є дійсними з 26.06.2007, тобто з моменту вчинення первинного запису, а права та обов'язки сторін за договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 є чинними.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Оскільки вартість предметів іпотеки за договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 становить у загальному розмірі 442 514,45 дол. США, що еквівалентно 12 250 039,02 грн. станом на день подання заяви кредитором 19.03.2021, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є забезпеченими на всю суму боргу.
Разом із цим, у поданій заяві кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилалося на забезпечення своїх грошових вимог іпотекою лише на суму 111 091,76 дол. США, у той час як за встановленими судом обставинами ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц записи про іпотечне обтяження нерухомого майна поновлені за обома договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме на: нежитлове приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , а також житлове приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .
У зв'язку з наведеним суд дійшов обґрунтованого висновку щодо врахування наявності забезпечення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007 наступним іпотечним майном: нежитловим приміщенням (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , житловим приміщенням, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» підлягає визнанню кредитором боржника на суму вимоги 10 508 866,69 грн., що забезпечені заставою фізичної особи.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.
У визнання кредитором боржника на суму 20 195,44 грн. суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати кредитором у справі № 910/21021/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :
- Акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Аркада» з грошовими вимогами на суму 985 377,70 грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 636 290,60 грн. - вимоги другої черги, 194 310,64 грн. - вимоги третьої черги, 150 236,46 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- Акціонерне товариство «Альфа-Банк» з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661 928,23 грн. - вимоги другої черги, 4 097 038,66 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
2. Зобов'язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 23.07.2021.
4. Керуючому реструктуризацією боржника строк до 14.07.2021 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.
5. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 04.08.21 о 12:40. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7.
6. Відмовити Акціонерному товариству акціонерний комерційний банк «Аркада» у визнанні кредитором на суму 1 372 231,86 грн.
7. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у визнанні кредитором на суму 20 195,44 грн.
8. Відмовити Акціонерному товариству «Альфа-Банк» у визнанні кредитором на суму 11 148,32 грн.
9. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі та керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
Повний текст ухвлаи складено 17.06.2021
Суддя Д.В. Мандичев