ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2021Справа № 910/3245/21
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про стягнення 10 872,62 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін: без виклику.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Управління, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9 594,81 грн, пені в розмірі 587,22 грн, 3% річних у розмірі 358,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 331,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заборгував позивачу за період з 24 червня по 24 жовтня 2019 року 9 594,81 грн за надані протягом травня-вересня 2019 послуги технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів, нарахованих згідно з Калькуляцією вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньо будинкових мереж ЦО, абонентських уводів нежилих будинків та технічне обслуговування вузла обліку теплової енергії за договором від 01.01.2005 № 1103.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3245/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.04.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
13.04.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому Підприємство заперечило проти доводів Управління та просило суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211, зі змінами внесеними постановами КМУ, з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
Дію карантину, встановленого вказаною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405.
Разом з тим, з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19.12.2020 до 30.06.2021 на території України установлено карантин згідно з постановами КМУ від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 11.11.2020 № 1100, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405.
Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2005 Підприємством (дирекція) та Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва (абонент) (правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - Інспекція) було укладено договір №1103 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - Договір).
Предметом Договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді теплової енергії та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Г. Сталінграда, 56Б (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору дирекція зобов'язана, в тому числі, надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.
Згідно з пунктом 2.3.6 Договору абонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії.
За несвоєчасну сплату передбачених Договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України (пункт 2.3.7 договору).
Відповідно до пунктів 3.1.7 та 3.1.8 Договору дирекція має право змінювати тарифи на теплову енергію згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це абонента письмово, змінювати вартість робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентський уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією, письмово повідомивши про це абонента.
Договір набуває чинності з 01.01.2005 та діє до 31.12.2005. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункти 6.1, 6.4 Договору).
Сторони Договору погодили порядок розрахунків у додатку №2, відповідно до пункту 1 якого розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.
Пунктом 2 вказаного додатку визначено, що абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, розрахункова група, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
За умовами пунктів 3.1 додатку № 2 до Договору оплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграм МВРТ (на підставі показників теплолічильника) за попередній місяць.
Пунктом 3.4 додатку №2 до Договору передбачено, що у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (пункт 3 додатку) дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.
Крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно до додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2) (пункт 3.5 додатку №2 до Договору).
Позивач неодноразово надсилав Інспекції інформацію про зміну тарифів на теплову енергію та зміну вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентський уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно із затвердженою калькуляцією, що підтверджується копіями листів, які додані до матеріалів справи (а.с. 24 - 49 том І справи).
Позивач вказує, що протягом травня-вересня 2019 року ним були надані послуги на суму 9 594,81 грн технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів, нарахованих відповідно до калькуляції вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, абонентських уводів нежилих будинків та технічне обслуговування вузла обліку теплової енергії.
В реєстрі видачі платіжних документів за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2019 року міститься підпис представника ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про отримання платіжних документів за спірний період відповідно до умов п.2 додатку №2 до Договору.
Разом з тим, акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за травень-жовтень 2019 року були отримані ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, однак підписаний примірник позивачу не повернуто.
Також позивачем наголошено на тому, що ним було виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 56Б до опалювального періоду 2018-2019 років, а енергопостачальною організацією було проведено перевірку готовності об'єкта теплоспоживання до опалювального сезону та видано акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 23.05.2019 та акт готовності до опалювального сезону від 03.09.2019 № 634/2.
Наведені акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та акт готовності до опалювального періоду, підтверджують, що Підприємством було вжито всіх заходів для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального сезону та, на думку позивача, свідчать про надання послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання нежилого будинку за спірний період.
За технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів та теплопостачання за травень-вересень 2019 року оплата в повному обсязі не надійшла.
Разом з тим, 13.09.2019 згідно з актом приймання-передачі (повернення) нежилих приміщень, розташованих по проспекту Героїв Сталінграду, 56-Б та 56-Б літера А, які належать до комунальної власності територіальній громаді міста Києва, вказані приміщення були передані зі сфери управління ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 «Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва зі сфери управління державних установ і організацій».
Позивач мотивує звернення з позовом саме до Управління тим, що відповідач є правонаступником Інспекції, у тому числі і щодо заборгованості за Договором.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 правонаступником Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва є Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, створена в результаті реорганізації.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 правонаступником Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва, створена в результаті реорганізації.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 правонаступником Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, створена в результаті реорганізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.
Згідно з Додатком до вказаної постанови Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві реорганізовано шляхом її приєднання як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у м. Києві.
Частинами 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
25.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві в результаті реорганізації.
Враховуючи викладене, відповідач є правонаступником Інспекції за Договором.
29.01.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 062/15/1/03-352 про погашення існуючої заборгованості, проте Управління заборгованість за теплопостачання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та абонентських уводів у спірний період не сплатило та відповіді на претензію не надало.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору за період з травня по вересень 2019 року позивачем були надані відповідачу послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів, нарахованих відповідно до калькуляції вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, абонентських уводів нежилих будинків та технічне обслуговування вузла обліку теплової енергії за адресою: м. Київ, пр.Г . Сталінграда, 56-Б, що підтверджується відомостями обліку, обліковими картками та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за травень-вересень 2019 року.
Матеріали справи не містять будь-які заперечення абонента щодо повного та належного надання послуг позивачем.
Факт отримання відповідачем у спірний період послуг з теплопостачання, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів та їх обсяг відповідачем не спростований.
Заперечення відповідача зводяться до того, що:
- Інспекція була припинена, однак позивачем не було заявлено кредиторські вимоги щодо заборгованості за Договором, при цьому Управління посилається на норми, які стосуються ліквідації;
- Інспекція не передавала свої зобов'язання Управлінню, що підтверджується балансом на 19.09.2019, в якому в графі «Зобов'язання» (код рядків 1590, 1545, 1575) стоїть відмітка «-»;
- акт звірки взаємних розрахунків за 2019 - 2020 роки є неналежним та недопустимим доказом, оскільки проведена Підприємством в односторонньому порядку;
- з 13.09.2019 приміщення не перебуває на балансі Інспекції, а заборгованість з'явилася тільки 01.12.2020 згідно з актом звірки взаємних розрахунків, тобто після закінчення строку на заявлення кредиторських вимог.
Вказані доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.
Як було зазначено вище, відповідач є правонаступником Інспекції, у тому числі і щодо зобов'язань за Договором.
Так, відбувся процес реорганізації шляхом приєднання Інспекції до Управління, а тому приписи щодо припинення шляхом ліквідації та порядок заявлення кредиторських вимог у даному випадку не застосовуються.
Відсутність у балансі станом на 19.09.2019 інформації щодо заборгованості за Договором не свідчить про ненадання послуг і не спростовує факт наявності боргу перед позивачем.
Що ж до посилання на акт звірки, то слід зазначити, що такий документ не підтверджує надання послуг і не підписаний зі сторони відповідача.
Матеріалами справи, а саме реєстрами видачі платіжних документів, підтверджено, що представник Інспекції отримував платіжні документи з спірний період на суму 9 594,81 грн, проте доказів оплати відповідачем подано не було.
Суд відзначає, що акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування у спірний період не містять підпису зі сторони абонента (відповідача), однак відповідно до пункту 2 додатку №2 до Договору абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, розрахункова група, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
Таким чином, відсутність підписаних Інспекцією актів виконаних робіт у спірний період (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), за умови існування обов'язку самостійного їх отримання, не може свідчити про відсутність обов'язку з оплати наданих послуг.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за Договором на суму 9 594,81 грн.
Щодо ж до вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 587,22 грн за період з 01.06.2020 по 30.11.2020, то вказана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 2.3.7 Договору зазначено, що за несвоєчасну сплату передбачених Договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України.
Отже, фактично конкретного розміру належної до сплати пені у випадку порушення абонентом грошового зобов'язання сторони не визначили, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Позивачем не доведено, що в Договорі сторонами погоджений розмір пені або обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої Підприємством.
Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 358,86 грн за період з 24.06.2019 по 30.11.2020 та 331,73 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2019 по 30.10.2019.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні, а тому вимоги в частині стягнення 358,86 грн 3% річних і 331,73 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони в порядку ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 9 594,81 грн, 3 % річних у розмірі 358,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 331,73 грн та судовий збір у розмірі 2 147,40 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.06.2021.
Суддя Ю.О. Підченко