ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2021Справа № 910/5905/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія
"Енергоатом"
про стягнення 129 238,66 грн
Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 129 238,66 грн (109 556,21 грн основного боргу, 7 668,93 грн пені, 8 248,46 грн інфляційних втрат, 3 765,06 грн 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повноти та своєчасності оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг від 30.11.2018 № 78/301/1-123-04-18-04962, укладеним між сторонами.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2021 відкрив провадження у справі № 910/5905/21 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначив сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 14.04.2021 була отримана позивачем 20.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475278204.
Ухвала суду від 14.04.2021 також була отримана відповідачем 19.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475278212.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
26.05.2021 відповідач засобами поштового зв'язку (відправлено 24.05.2021) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що заборгованість перед позивачем з оплати поставленої продукції виникла через складну фінансову ситуацію ДП «НАЕК «Енергоатом», що була спричинена кризою в галузі атомної енергетики, наявності боргу перед відповідачем боргу у ДП «Гарантований покупець» проте, незважаючи на ситуацію, яка склалася на ринку, відповідач вживає всіх можливих заходів для погашення існуючого боргу. Відповідач долучив до відзиву 1) заяву про поновлення пропущеного процесуального строку для його подання, мотивовану значним зростанням судових справ за участю ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення кредиторської та дебіторської заборгованості; 2) клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
04.06.2021 позивач на доводи відповідача подав відповідь на відзив (відправлено засобами поштового зв'язку 01.06.2021), в якій зауважив про прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язання з оплати вартості отриманих послуг на 470 днів, недоведення відповідачем виняткового випадку для зменшення штрафних санкцій, помилкове стверджування про порушення зобов'язань контрагентами в якості неможливості виконання власних договірних зобов'язань; наявності збитковості господарської діяльності позивача, натомість отримання відповідачем чистого прибутку у 1 кварталі 2021, що є підставою, на переконання позивача, для відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши заяву відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позову, судом встановлено, що враховуючи отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження від 14.04.2021 - 19.04.2021, визначений 15-ти денний строк для подачі відзиву настав 04.05.2021, водночас відповідач відправив відзив на позовну заяву засобами поштового зв'язку 24.05.2021. Оцінивши наведені відповідачем причини пропуску процесуального строку для подачі відзиву на позов, з огляду на право на доступ на правосуддя, за відсутності заперечень позивача, суд дійшов висновку про визнання вказаних відповідачем причин пропуску процесуального строку поважними, поновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст.119 ГПК України, долучення поданого відзиву разом з клопотанням про зменшення штрафних санкцій до матеріалів справи.
Відповідач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
30.11.2018 між АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (найменування з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 17.01.2019) (виконавець за договором) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) був укладений договір про надання послуг № 78/301/1-123-04-18-04962, в порядку та на умовах якого виконавець зобов'язався надати замовнику інжинірингові послуги з технічного супроводу робіт на насосах ТЖН енергоблоків № 1,2,3, а саме насосів ПТА 3750-75 в кількості 6 шт. зав. №№ 4, 5, 10, 11, 13, 14 та ПТА 3800-20 в кількості 2 шт. зав. №№ 7, 8 (далі - обладнання) в обсягах, визначених Технічними вимогами (Додаток № 1), а замовник -прийняти та оплатити такі послуги.
Послуги за договором надаються на умовах залучення відрядженого шефперсоналу виконавця за письмовим викликом замовника у період проведення планово-попереджувальних ремонтів 2019 року енергоблоків № 1, 2. З (ППР-2019). Кількість відряджень шефперсоналу виконавця на місце надання послуг та тривалість кожного з відряджень визначається виробничою необхідністю та підтверджується у порядку, обумовленому Договором. Місце надання послуг - м. Южноукраїнськ, ВП «Южно-Українська АЕС». Код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 - 28.13.
Згідно з п. 2.1 договору, ціна договору визначена відповідно до Кошторису на надання інжинірингових послуг з технічного супроводу робіт на насосах ТЖН енергоблоків №№ 1, 2, 3, а саме насосів ПТА 3750-75 в кількості 6 шт. зав. №№ 4, 5, 10, 11, 13, 14 та ПТА 3800-20 в кількості 2 шт. зав. №№ 7, 8 (Додаток № 3) та згідно з Протоколом погодження договірної піни (Додаток № 4) складає: 127 791,60 грн з ПДВ.
Відповідно до підписаного сторонами у додатку № 3 до договору Кошторису, Протоколу погодження договірної ціни (додаток № 4 до договору), загальна вартість пропозиції склала 127 791,60 грн з ПДВ.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що підставою для розрахунків сторін є двосторонні акти здачі-приймання наданих послуг, підписані уповноваженими представниками замовника і виконавця.
Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця впродовж 60-ти календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору, приймання наданих послуг здійснюється на ВП ЮУАЕС комісійно.
За умовами п. 6.2 договору, Акти здачі-приймання наданих за договором послуг оформлюються впродовж десяти робочих днів після закінчення надання послуг, виходячи з кількості фактичного часу перебування відрядженого шефперсоналу на об'єкті замовника. Кількість робочих днів шефперсоналу виконавця підтверджується табелями обліку робочого часу, узгодженими технічною службою замовника. Кількість календарних днів відряджень шефперсоналу виконавця та кількість поїздок на місце надання послуг підтверджується копіями посвідчень про відрядження.
Згідно з п. 9.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та скріплення початковою та діє до 31.12.2019 включно.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу інжинірингові послуги з технічного супроводу робіт на насосах ТЖН енергоблоків № 1, 2, 3, а саме насосів ПТА 3750-75 в кількості 6 шт. зав. №№ 4, 5, 10, 11, 13, 14 та ПТА 3800-20 в кількості 2 шт. зав. №№ 7, всього на суму 109 556,21 грн з ПДВ, про що сторонами без зауважень підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання від 17.12.2019.
З метою здійснення розрахунків позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № 768-р від 17.12.2019 на суму 109 556,21 грн.
Проте, у порушення умов укладеного сторонами договору, відповідач надані послуги за Актом від 17.12.2019 по договору не оплатив.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав про порушення відповідачем договірного зобов'язання з оплати отриманих послуг заявив вимогу про стягнення 109 556,21 грн. Також за прострочення оплати позивачем нараховано 7 668,93 грн пені, 8 248,46 грн інфляційних втрат, 3 765,06 грн 3% річних
Відповідач позовні вимоги не заперечив, зазначаючи про відсутність вини у простроченні виконання зобов'язання та заявив клопотання про зменшення розміру неустойки на 90%.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
У розумінні п. 3.2 договору строк оплати відповідачем отриманих послуг за Актом від 17.12.2019 по договору настав 15.02.2020.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 109 556,21 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 668,93 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач отримані послуги на спірну суму не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати наданих послуг замовник на письмову вимогу виконавця сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості наданих послуг за кожний день прострочки, але не більше 7% вартості несвоєчасно сплачених послуг.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені у сумі 7668,93 грн за період з 09.04.2020 по 13.08.2020, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов'язання, у той час, як ним зазначено у позовній заяві, що строк оплати настав 15.02.2020.
Таким чином, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач був не позбавлений права здійснити нарахування пені за період з 16.02.2020 по 16.08.2020 прострочення виконання зобов'язання.
Водночас, виходячи з меж заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог про стягнення пені у межах розрахунку позивача, з урахуванням п. 7.6 договору у сумі 7668,93 грн, що становить не більше 7% вартості несвоєчасно сплачених послуг.
Також позивач просив стягнути з відповідача 8 248,46 грн інфляційних втрат, 3 765,06 грн 3% річних.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений ним період з 16.02.2020 по 09.04.2021, суд задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача, оскільки за розрахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними засобами доказування та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 90% суд вказує таке.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів вищенаведених статей дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст. 78, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).
Суд зазначає, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання та вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Доказів на підтвердження існування вказаних обставин відповідачем суду не надано.
При цьому, невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, надавши оцінку доводам відповідача про фінансовий стан підприємства, обставини кризи в енергетичній сфері, посилання на відсутність вини у простроченні оплати у спірних договірних правовідносинах, та доказам, долученим до поданого клопотання в обґрунтування своєї позиції, запереченням позивача та наданим доказам збитковості підприємства, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, заявлені вимоги про стягнення пені підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) на користь Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (40011, м. Суми, пл. Привокзальнга, 1, код 05785448) основний борг у розмірі 109 556,21 (сто дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 21 коп), пеню у розмірі 7 668,93 грн (сім тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 93 коп), інфляційні втрати в розмірі 8 248,46 грн (вісім тисячі двісті сорок вісім гривень 46 коп), 3% річних в розмірі 3 765,06 грн (три тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень 06 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 16.06.2021.
Суддя О.Г. Удалова