Справа № 5010/1133/2012-Б-26/30
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31.05.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Ткаченко І. В., суддів Рочняк О. В. та Стефанів Т. В., за участю ліквідатора боржника арбітражного керуючого Куца І. Я., Рибалова В. О., представника ОСОБА_1 адвоката Думич О. І., представника кредитора Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області Клебана М. А., розглянув заяву ліквідатора Куца І. Я. про покладення на засновника та колишнього керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус",
в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство ТОВ "Бонус".
09 січня 2013 р., суд визнав ТОВ "Бонус" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Хлібейчука Ігоря Михайловича.
Ухвалою від 26 березня 2013 р., суд затвердив реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включив грошові вимоги кредиторів, а саме: ПАТ "Імексбанк" в розмірі 2 477 350 грн 43 коп., з яких 2 428 315 грн 80 коп. вимоги першої черги, як такі, що забезпечені заставою та 49 034 грн 54 коп. вимоги шостої черги; ДПІ в м. Івано-Франківську в розмірі 24 423 грн 97 коп., з них 24 420 грн 04 коп. вимоги третьої черги та 3 грн 93 коп. вимоги шостої черги.
10 травня 2018 р., суд постановив ухвалу про дострокове припинення обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" арбітражного керуючого Хлібейчука І. М.
04 грудня 2018 р., ліквідатором банкрута суд призначив арбітражного керуючого Куца І. Я.
13 липня 2020 р., ліквідатор звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та колишнього керівника банкрута, у якій просить суд покласти на засновника та колишнього керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства ТОВ "Бонус" та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бонус" 1 743 296 грн 01 коп. (непогашених кредиторських вимог у справі про банкрутство). В обґрунтування цієї заяви зазначено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 як засновника та керівника ТОВ "Бонус", що призвели до стійкої фінансової неплатоспроможності товариства, боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги своїх кредиторів. Відтак, на думку ліквідатора, у зв'язку із наявністю в діях ОСОБА_1 ознак доведення боржника до банкрутства у даній справі наявні усі підстави для покладення на засновника та колишнього керівника ТОВ "Бонус" субсидіарної відповідальності.
21 липня 2020 р., розгляд цієї заяви суд призначив на 11 вересня 2020 р.
03 вересня 2020 р., до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та колишнього керівника банкрута позовної давності. В обґрунтування цієї заяви засновник банкрута зазначив, що перебіг позовної давності в даному випадку розпочався з моменту реалізації майна банкрута, а саме 28 листопада 2013 р. та закінчився 29 листопада 2016 р. Також ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, в якому просив суд відмовити в задоволенні заяви ліквідатора, а на спростування обставин наведених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності зазначив, що: отриманий кредит у АТ "Імексбанк" товариством погашався, а його неповернення зумовлене підвищенням відсоткової ставки, зміною строку погашення кредиту та збільшенням курсу валют; кредит був забезпечений заставним майном, вартість якого за згодою банку була визначена у розмірі 3 млн. гривень; заставне майно було відчужене за заниженою ціною, а у випадку його відчуження за реальною ринковою вартістю, всі вимоги кредитора були б задоволені за рахунок заставного майна; немає жодних рішень, кримінальних проваджень, якими б було встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дій, що призвели до банкрутства ТОВ "Бонус".
19 листопада 2020 р., на електронну адресу суду від ліквідатора ТОВ "Бонус" надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, в якій арбітражний керуючий Куц І. Я. зазначив, що доводи зазначені у відзиві вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому ліквідатор вказав на те, що для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника банкрута на його засновника, належним доказом вини останнього у доведенні до банкрутства є аналіз фінансово-господарського стану суб'єкта господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, який за визначеними рекомендаціями дає змогу встановити коло осіб, внаслідок дій яких боржник доведений до банкрутства. Крім того, щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності арбітражний керуючий зазначив, що право ліквідатора на звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника виникло у ліквідатора з моменту визначення суб'єктивного складу права, встановленого за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства - 01 лютого 2020 р., що свідчить про дотримання ліквідатором строків на звернення до суду, передбачених ст. 257 ЦК України.
01 грудня 2020 р., ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, де зазначив, що подана заява про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника є необґрунтованою, поданою з пропуском позовної давності та такою, що не підлягає задоволенню.
11 лютого 2021 р., на підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Михайлишина В. В., враховуючи положення ст. 32 ГПК України, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 5010/1133/2012-Б-26/30, за результатами якого суддю Михайлишина В. В. замінено на суддю Стефанів Т. В.
07 квітня 2021 р., суд призначив розгляд справи на 13 травня 2021 р.
13 травня 2021 р., суд оголосив перерву в судовому засіданні до 31 травня 2021 р.
31 травня 2021 р., в судовому засіданні ліквідатор ТОВ "Бонус" заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника банкрута на його засновника підтримав та просив суд її задовільнити в повному обсязі.
ОСОБА_1 щодо заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник кредитора Головного управління ДПІ в Івано-Франківській області заяву ліквідатора підтримав в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи про банкрутство, суд встановив таке.
Відповідно до п. 5.5 Статуту ТОВ "Бонус", учасниками ТОВ "Бонус" є ОСОБА_1 із часткою в статутному капіталі 99,995 % та ОСОБА_2 із часткою - 0,005 % (т. 1 а. с. 47-60).
13 грудня 2006 р., Івано-Франківська міська рада в особі міського голови Анушкевичуса В. А. (орендодавець) та ТОВ "Бонус" (орендар) уклали договір оренди землі № 040629400483, згідно з п. 1 якого, орендодавець на підставі п. 1.9 рішення 9 сесії Івано-Франківської міської ради від 10 жовтня 2006 р. "Про затвердження проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок" надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку для обслуговування орендованих приміщень по ремонту автомобілів по АДРЕСА_1 .
30 серпня 2007 р., ТОВ "Бонус" в особі директора Рибалова Валерія Омеляновича та АТ "Імексбанк" уклали договір поновлювальної кредитної лінії № 95, згідно з умовами якого АТ "Імексбанк" надав ТОВ "Бонус" кредитні кошти в сумі 228 500 доларів США для будівництва 4-поверхового офісного блоку та інші поточні потреби.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 жовтня 2008 р. № 510 дозволено ТОВ "Бонус" провести реконструкцію автомайстерні під офісні приміщення в межах орендованої земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 1079,09 м2.
05 грудня 2008 р., Інспекцією державно-архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області надано ТОВ "Бонус" дозвіл на виконання будівельних робіт № 107 по реконструкції автомайстерні під офісні приміщення в межах орендованої земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
05 грудня 2008 р., рішенням зборів учасників ТОВ "Бонус", оформленого протоколом № 1 задоволено пропозицію співзасновника ТОВ "Бонус" Рибалова В. О. про участь у будівництві та реконструкції автомайстерні під офісні приміщення на АДРЕСА_1 , що буде збудовано на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 . З метою будівництва реконструкції вказаної автомайстерні під офісні приміщення вирішено доручити співзасновнику ТОВ "Бонус" Винограднику Т. Т. погодити та підписати договір про участь у будівництві реконструкції автомайстерні під офісні приміщення на АДРЕСА_1 .
05 грудня 2008 р., ТОВ "Бонус" (частка в статутному капіталі ОСОБА_1 становить 99,995 %) та СПД ОСОБА_1 уклали Договір про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов'язалися на основі співробітництва, шляхом здійснення дольових внесків майном та грошовими коштами, а також спільної участі та організації співпраці, здійснити спільну діяльність з метою будівництва, реконструкції автомайстерні під офісні приміщення згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради № 510 від 29 жовтня 2008 р., дозволу інспекції ДАБК в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить учаснику-1 (ТОВ "Бонус") згідно з договором оренди землі від 13 грудня 2006 р. за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 14 - 31).
У липні 2010 р., у зв'язку із неповерненням позики АТ "Імексбанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Бонус" про стягнення заборгованості.
Рішенням від 05 серпня 2010 р. Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 21/65-3/103 позовну заяву АТ "Імексбанк" задовольнив, стягнув з ТОВ "Бонус" на користь ПАТ "Імексбанк" тіло кредиту в сумі 228 500 доларів США (еквівалент по курсу НБУ - 7,978 грн) - 1 822 973 грн; відсотки - 1 510,62 доларів США (еквівалент по курсу НБУ - 7,978 грн) - 12 051 грн 73 коп; прострочені відсотки - 47 875,23 доларів США (еквівалент по курсу НБУ - 7,978 грн) - 381 948 грн 58 коп., пеню - 49 034 грн 54 коп., 22 660 грн витрат по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
12 листопада 2010 р., на підставі договору про спільну діяльність від 05 грудня 2008 р. і договору оренди землі, Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на 1/1 частку об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1 за фізичною особою ОСОБА_1 (т. 3 а. с. 32).
23 березня 2012 р., рішенням зборів учасників ТОВ "Бонус", оформленим протоколом № 1, припинено ТОВ "Бонус" шляхом його ліквідації у зв'язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій та складним фінансовим становищем.
11 вересня 2012 р., Господарський суд Івано-Франківської області за заявою боржника порушив провадження у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство ТОВ "Бонус" та 09 січня 2013 р., визнав ТОВ "Бонус" банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Хлібейчука Ігоря Михайловича.
Відповідно до Акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Бонус" від 19 лютого 2013 р. № 1, комісією в складі Хлібейчука І. М. - ліквідатора ТОВ "Бонус" (голова комісії), ОСОБА_1 - колишній голова ліквідаційної комісії (директора ТОВ "Бонус"); Йосифіва П. І. - представник ПАТ "Імексбанк", на підставі наказу № 2 від 19 лютого 2013 р. було проведено обстеження товарно-матеріальних цінностей банкрута - ТОВ "Бонус". Під час проведення інвентаризації було встановлено наступні товарно-матеріальні цінності: офісні приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 172,5 м2, які перебувають в заставі в ПАТ "Імексбанк". Комісія прийшла до висновку про включення вищевикладених товарно-матеріальних цінностей в ліквідаційну масу.
Інших товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на балансі банкрута (рухомого чи нерухомого майна) ТОВ "Бонус", на момент проведення інвентаризації комісією не виявлено.
Відповідно до акту від 19 лютого 2013 р. № 2 колишній голова ліквідаційної комісії ТОВ "Бонус" - Рибалов В. О. передав, а ліквідатор ТОВ "Бонус" - Хлібейчук І. М. прийняв наступні товарно-матеріальні цінності товариства: офісні приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1 , загальною площею 172,5 м2 і перебувають в заставі в ПАТ "Імексбанк".
Зазначене нерухоме майно 28 листопада 2013 р. було реалізоване в ході ліквідаційної процедури на аукціоні за ціною 850 045 грн без ПДВ. Визначення вартості об'єкта продажу відбулося на підставі висновку експерта за погодженням із заставним кредитором ПАТ "Імексбанк". Переможець аукціону ТОВ "Галицька інвестиційна компанія" вул. Січових Стрільців, 78, м. Івано-Франківськ, код ОДРПОУ: 34078394, про що складено протокол аукціону з продажу майна товариства-банкрута № 38/1 від 28 листопада 2013 р. з подальшим укладенням 02 грудня 2013 р. договору купівлі-продажу майна (т. 7 а. с. 78, 79).
Натомість, 04 червня 2013 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30006526101. Будівництво зазначеного об'єкта завершено на 12 %, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1736556 від 28 березня 2013р., наданим Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області. Об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці площею 0,058 га, кадастровий номер 2610100000030196, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для реконструкції майстерні під офісні приміщення (т. 3 а. с. 62).
Згідно з даними довідки, виданої та підписаної директором ТОВ "Бонус" Рибаловим В. О. балансова вартість незавершеного будівництва офісних приміщень по АДРЕСА_1 станом на 03 листопада 2009 р. становила 120 000 грн (т. 4 а. с. 210).
Однак, як встановлено ліквідатором ТОВ "Бонус" Куцом І. Я., у акті інвентаризації майна ТОВ "Бонус" та його оцінки від 17 травня 2012 р. і ліквідаційному фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва від 14 серпня 2012 р., що подавалися ОСОБА_1 до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а також у фінансовому звіті від 03 січня 2013 р., переданому ОСОБА_1 ліквідаторам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 згадане незавершене будівництво у балансі товариства не відображене.
01 листопада 2013 р., ліквідатор ТОВ "Бонус" Хлібейчук І. М. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку від 05 грудня 2008 р., витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 за ТОВ "Бонус" (т. 3 а. с. 2).
Ухвалою від 12 березня 2014 р. (з урахуванням ухвали від 13 листопада 2014 р.), Господарський суд Івано-Франківської визнав недійсним договір про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку, що укладений між ТОВ "Бонус" та СПД ОСОБА_1 05 грудня 2008 р. та витребував у ОСОБА_3 об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Бонус".
Вищий господарський суд України постановою від 24 березня 2015 р. ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12 березня 2014 р. (з урахуванням ухвали від 13 листопада 2014 р.) у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 скасував частково, а саме: відмовив у задоволенні вимог ліквідатора ТОВ "Бонус" Хлібейчука І. М. про витребування у ОСОБА_3 об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Бонус", в іншій частині ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12 березня 2014 р. залишив без змін.
При цьому судами встановлено, що саме ТОВ "Бонус" на законних підставах за власний рахунок здійснювало будівництво офісних приміщень по АДРЕСА_1 . Безоплатна передача належного ТОВ "Бонус" майна та майнових прав ОСОБА_1 та визначення в зв'язку з цим частки ТОВ "Бонус" у спільній діяльності 0% становить для ТОВ "Бонус" значні збитки. Крім того, відповідно до договору поновлюваної кредитної лінії № 95, укладеного 30 серпня 2007 р. ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Бонус", останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію для будівництва 4-поверхового офісного блоку та інші поточні потреби. За цим договором ТОВ "Бонус" отримало 228 500 доларів США. Як підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Бонус" наданою кредитором ПАТ "Імексбанк" (т. 4 а. с.14-115), ТОВ "Бонус" зі свого поточного рахунку оплачувало будівельно-монтажні роботи, купівлю будівельних матеріалів, орендну плату за землю та інші поточні потреби. Значні суми кредитних коштів ТОВ "Бонус" в особі ОСОБА_1 отримувало готівкою.
Щодо вимоги ліквідатора про витребування майна, Вищий господарський суд України зазначив, що особа, яка звернулася з позовом про витребування майна, повинна довести, що вона є власником. Право власності позивача (боржника) повинно доводиться в межах справи окремого позовного провадження про визнання права власності.
Так, у березні 2016 р., ліквідатор ТОВ "Бонус" Хлібейчук І.М. звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом про витребування у ОСОБА_3 на користь ТОВ "Бонус" матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2016 р. (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2016 р.) по справі № 344/3898/16-ц у задоволенні позову ТОВ "Бонус" до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено повністю.
При цьому судом (місцевий загальний) зазначено, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що ТОВ "Бонус" вважається власником матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, таких доказів, як стверджує ліквідатор ТОВ "Бонус", у нього не було, так як вони не були передані ліквідатору головою ліквідаційної комісії (колишнім директором) ТОВ "Бонус" Рибаловим В. О.
Згідно з актом приймання-передачі від 19 лютого 2013 р. головою ліквідаційної комісії ТОВ "Бонус" Рибаловим В. О. ліквідатору ТОВ "Бонус" - арбітражному керуючому Хлібейчуку І. М. було передано: печатку, штамп, оригінал свідоцтва про державну реєстрацію, оригінал довідки про включення в ЄДРПОУ, оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, оригінал статуту ТОВ "Бонус", договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 14 серпня 2008 р. № 66, свідоцтво про право власності на нерухоме майно - офісні приміщення ТОВ "Бонус" площ 172,5 м2 від 07 серпня 2007 р. № 434-р, технічний паспорт на офісні приміщення ТОВ "Бонус", копію експертного заключення Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-51 від 25 лютого 2010 р., доповнення до аудиторського висновку від 04 січня 2013 р. та фінансовий звіт станом на 03 січня 2013 р.
Згідно з даними банківської виписки по рахунку ТОВ “Бонус” № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) Філія АТ "Імексбанк" у м. Івано-Франківськ (т. 11 а. с. 221 - 256), за період з 21 серпня 2007р. по 26 квітня 2010 р. загальна сума оборотів грошових коштів товариства склала 1 611 417 грн 69 коп., з яких, серед іншого були придбані матеріали та обладнання (в тому числі будівельні), здійснено оплату за послуг і виконані роботи (в тому числі будівельно-монтажні), за проект адміністративної будівлі і за розгляд проектної документації 556 648 грн 60 коп., купівля валюти - 182 068 грн 61 коп., макулатура і папір - 354 852 грн 49 коп.
Будь-яка первинна бухгалтерська та інша документація, що підтверджує виникнення, існування і виконання договірних відносин і зобов'язань, на підставі яких колишнім директором боржника ОСОБА_1 здійснювалися операцій з грошовими коштами боржника і будь-яке обґрунтування доцільності і раціональності вищезгаданих витрат їх спрямованості на отримання доходу/економічної вигоди не виявлено, оскільки ОСОБА_1 не було передано відповідної документації.
За даними фінансової звітності боржника вартість його необоротних активів на протязі 2009-2011 років складала біля 850 тис. грн. В свою чергу вартість офісних приміщень по АДРЕСА_1 , загальною площею 172,5 м2, введених в експлуатацію і зареєстрованих за боржником на праві власності 09 серпня 2007 р. згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно складала 3 600 000 грн, що свідчить про зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходилося у розпорядженні підприємства та недостовірність даних, відображених у регістрах бухгалтерського обліку боржника.
За результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бонус" наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства ліквідатором ТОВ "Бонус" встановлено наступне.
Основними видами кредиторської заборгованості підприємства щодо якого проводився аналіз, є кредиторська заборгованість по отриманому банківському кредиту.
На балансі підприємства об'єкти житлово-комунального і соціально-культурного призначення не значаться.
Інвестиційна та інноваційна діяльність відсутня.
Незавершене будівництво на підприємстві на дату порушення провадження у справі про банкрутство відсутнє.
За даними аудиторського висновку незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс ІНК" щодо фінансової звітності ТОВ "Бонус" від 17 грудня 2012 р. із доповненнями від 04 січня 2013 р. (т. 1 а. с. 99, 108), вартість основних засобів боржника станом на 03 січень 2013 р. становила 850 433 грн, дебіторська заборгованість, власний капітал та запаси відсутні, збитки - 1 520 789 грн 96 коп., кредиторська заборгованість - 2 288 903 грн 85 коп. Заборгованість по податках відсутня, недостатність коштів для погашення зобов'язань - 1 438 455 грн 47 коп.
Основні засоби підприємства-боржника представлені заставним майном - товариству належало офісне приміщення у м. Івано-Франківську вартістю 893 800 грн.
В 2009 році наявне майно перейшло зі строки "070" Балансу (Інші необоротні активи - 850,80 тис. грн, вартість в графі "незавершене будівництво" була перекреслена) в Основні засоби. В 2009-2011 роках первісна вартість основних засобів значно не змінювалася, остаточно зменшилась на суму амортизаційних відчислень, в 2012 році сума зносу по невідомим причинам обнулилася і вартість основних засобів почала дорівнювати вартості введеного майна (850,4 тис. грн).
Товариство сталий час знаходилось у стані надкритичної неплатоспроможності (більш ніж протягом двох років), достатніх майнових активів не було (на початок банкрутства тільки заставне майно), боржник фактично не здійснював господарську діяльність частково у 2010 р. та повністю у 2011 р. При цьому коефіцієнт покриття (5%) не перевищував одиницю (100%) з 2009 року.
Виручка у 2010 р. склала 10,7 тис. грн, у 2011 р. - 0,00 грн).
При тому змін у балансі фактично не було на протязі 2009-2011 років - вартість основних засобів змінювалась тільки на амортизаційні виплати, обігові активи суттєво не змінювались, загальна структура балансу суттєво не змінювалась.
Розмір збитків за результатами діяльності 2009 р. склав 861 тис. грн, за результатами діяльності 2010 року - 27 тис. грн.
Якщо у 2009 році частка доходів від неосновної діяльності в структурі доходів підприємства становила 12,5 %, то в 2010 році вже 60,6 %.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності увесь час був незадовільним - 0.
Кількість працівників, згідно із штатним розкладом на 31 грудня звітного року становила у 2009 р. 2 особи, далі - 1 особа.
Продовж 2009-2011 років коефіцієнт Бівера, який дозволяє своєчасно виявити процеси формування незадовільної структури балансу прибуткового підприємства для подальшого вжиття компенсаційних заходів з відновлення платоспроможності, мав значення - 0,03 у 2009 р., 0 - у 2010 році, що свідчить про незадовільну структуру балансу за умов, коли підприємство починає працювати в борг.
Збитки у цей час зростали (розділ 360 - непокритий прибуток (збиток) становив у 2008 р. 32,1 тис. грн, у 2009 р. - 1 070 тис. грн, у 2010 р. - 1097 тис. грн).
Зростала заборгованість перед банком, зокрема, у 2008 р. - 1 019 тис. грн, а у 2009 р. вже 1 824 тис. грн.
Починаючи з 2009 р. вартість чистих активів боржника була меншою від статутного капіталу (- 999,00 тис. грн проти 90 тис. грн).
Отже, підприємство з 2009 р. незмінно знаходилося в стані надкритичної неплатоспроможності і з 2010 р. фактично припинило діяльності без прийняття рішення про його ліквідацію як юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини.
Отже, після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).
Однак, всупереч викладеному засновником та колишнім керівником боржника ОСОБА_1 не надано суду доказів на спростування обставин, про які повідомлено ліквідатором ТОВ "Бонус".
Так, зокрема, в силу ст. 74 ГПК України, суду не надано доказів на підтвердження того, що кредитні кошти, отримані в АТ "Імексбанк", використовувалися керівником ТОВ "Бонус" Рибаловим В. О. для будівництва 4-поверхового офісного блоку та поточних потреб боржника - ТОВ "Бонус", оскільки, значна частина коштів була отримана ТОВ "Бонус" особі ОСОБА_1 готівкою. Також, як і не подано доказів, що керівник ТОВ "Бонус" Рибалов В. О. здійснював всі можливі заходи для повернення кредиту та покращення фінансового становища боржника.
Натомість, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що майно ТОВ "Бонус", а саме: офісні приміщення по АДРЕСА_1 були передані від боржника на підставі договору про спільну діяльність ОСОБА_1 в безоплатному порядку, що спричинило боржнику - ТОВ "Бонус" значні збитки. При цьому, суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 був як керівником ТОВ "Бонус" та і учасником цього товариства з часткою 99,995 %.
Щодо посилання ОСОБА_1 , що немає жодних рішень, кримінальних проваджень, якими б було встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дій, що призвели до банкрутства ТОВ "Бонус", слід зазначити, що приписи ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачають обов'язкової наявності рішення чи вироку у кримінальній справі для можливості покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб. Про це неодноразово згадував у своїх постановах і Верховний Суд при вирішенні справ даної категорії.
Також слід зазначити, що визначене ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення.
Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб'єктивна сторона).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 червня 2020 р. у справі № 910/21232/16, від 14 липня 2020 р. у справі № 904/6379/16, від 10 грудня 2020 р. у справі № 922/1067/17.
При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 червня 2020 р. у справі № 910/21232/16, від 30 січня 2018 р. у справі № 923/862/15, від 05 лютого 2019 р. у справі № 923/1432/15 та від 10 березня 2020 р. у справі № 902/318/16, від 12 листопада 2020 р. у справі № 916/1105/16.
Враховуючи наведені правові позиції вбачається, що сукупність згаданих вище обставин та дій ОСОБА_1 , по при його обов'язок як власника та засновника ТОВ "Бонус" (із часткою в статутному капіталі 99,995 %) передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника (ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства), перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створило умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд вважає за доцільне заяву ліквідатора Куца І. Я. про покладення на засновника та колишнього керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 суму непогашених вимог кредиторів у розмірі 1 743 296 грн 01 коп.
Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та колишнього керівника банкрута позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, серед повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута та вживання заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.
Отже, виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Оскільки положення ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, відтак, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Аналогічного змісту правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 902/1129/15 (902/579/20).
За змістом положень абзацу 2 ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду тільки тоді, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Так, з метою виявлення, майнових активів банкрута та в подальшому їх реалізації для задоволення вимог кредиторів, ліквідатором у січні-лютому 2019 р. було здійснено запити у відповідні органи та державні установи, однак інших майнових активів боржника виявлено не було (т. 8 а. с. 33-92).
Отже, оскільки ліквідатор може звернутися до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника тільки після завершення усіх дій щодо пошуку активів боржника з метою їх реалізації та після проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, суд констатує дотримання ліквідатором визначених строків на звернення до суду із зазначеною заявою. Відтак, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та колишнього керівника банкрута слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 ГПК України, суд
заяву ліквідатора Куца І. Я. про покладення на засновника та колишнього керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" - задовольнити.
Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" на його засновника і колишнього керівника ОСОБА_1 у зв'язку з доведенням товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" до банкрутства.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" (вул. 550 річчя Угринова,1, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська обл., ідентифікаційний код 24684204) 1 743 296 (один мільйон сімсот сорок три тисячі двісті дев'яносто шість) грн 01 коп. субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" до банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Головуючий суддя І. В. Ткаченко
Суддя О. В. Рочняк
Суддя Т. В. Стефанів
Повний текст ухвали складено 17 червня 2021 р.