03.06.2021 Справа № 761/6959/20
03 червня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Сергієнко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла», Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору факторингу,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 в березні 2020 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 10.10.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 311403034000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 150 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту банк та позичальник ОСОБА_1 цього ж дня уклали договір іпотеки, згідно якого банку передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що з телефонних дзвінків вона дізналася, що ТОВ «ФК Амбрелла» та ПАТ «УкрСиббанк» уклали договір про відступлення прав вимоги за її кредитним договором. Жодних документів на підтвердження укладання цього договору позивач не отримувала. Вважає, що оспорюваний договір за своєю природою є договором факторингу. З укладанням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг відповідно до ліцензії на здійснення банківських операцій щодо надання кредитів фізичним особам в іноземній валюті на іншу юридичну особу - ТОВ «ФК Амбрелла», яке не має відповідної ліцензії на здійснення послуг з кредитування відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність». За таких обставин вважає, що договір про відступлення права вимоги за договором на здійснення кредитних операцій, кредитним договором є по суті договором факторингу і є недійсним. На підставі наведеного, позивач просить суд визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК Амбрелла» в частині щодо відступлення новому кредитору права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11403034000 від 10.10.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та виключити запис про заміну на ТОВ «ФК Амбрелла» іпотекодержателя за договором іпотеки № 95114.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Притула Н.Г. від 06.03.2020 року матеріали даної позовної заяви направлено за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 25.05.2020 року прийнято до провадження дану цивільну справу та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
08.08.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача - АК «УкрСиббанк» - адвокат Люта В.В. на позовну заяву, мотивуючи тим, що 24.11.2018 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме зміну типу товариства на АТ «УкрСиббанк». Зазначає, що 10.10.2008 року між відповідачем ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11403034000, відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 150 000 доларів США з кінцевим терміном остаточного повного погашення кредитної заборгованості 10.10.2035 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за договором забезпечується заставою нерухомості та порукою. Зазначає, що між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК Амбрелла» жодних договорів факторингу не укладалося. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 2949, 2950. За вказаним договором було відступлено і право вимоги за кредитним договором № 11403034000 від 10.10.2008 року та за договорами забезпечення цієї вимоги. Вважає, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, який не укладався сторонами та наводячи надумані аргументи стосовно його недійсності, ініціював спір, що має штучний характер. А тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.08.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача - ТОВ «ФК Амбрелла» Скуртул К.А. на позовну заяву, мотивуючи тим, що Товариство не укладало жодних договорів відступлення прав вимоги з АТ «УкрСиббанк», зокрема стосовно прав вимоги ОСОБА_1 . Але , стверджує, що право вимоги щодо договору про надання споживчого кредиту № 311403034000 від 10.10.2008 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 дійсно належить ТОВ «ФК Амбрелла» на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 1526/1 укладений між ТОВ «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК Амбрелла» від 27.06.2019 року. Вважає, що позовні вимоги в такому вигляді, як вони зазначені у позовній заяві не можуть бути задоволені, оскільки позивач вважає договір цесії-договором факторингу не ознайомлюючись з умовами договору та не знаючи про його існування, не кажучи про аналіз його положень та умов. Крім того, позивач не надає жодних доказів, які б доводили наявність або відсутність ознак факторингу, а наведені ознаки позивачем притаманні також договорам цесії та купівлі-продажу права грошової вимоги. Вказує, що лише твердження позивача недостатньо для визнання договору відступлення права вимоги - договором факторингу. Зазначає, що за всіма ознаками, вказані договори не можуть бути договорами факторингу, а є договорами цесії, операції з якими не потребують отримання дозволів (ліцензії) від контролючих органів. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судове засідання позивач не з'явилася, повідомлена належним чином, просила суд у разі її відсутності розглядати справу у її відсутність.
Представник відповідача - АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явився, у поданому до суду відзиві на позовну заяву просить справу розглядати без участі АТ «УкрСиббанк».
Представник відповідача - ТОВ «ФК Амбрелла» в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, 10.10.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 311403034000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 150 000 доларів США з кінцевим терміном остаточного повного погашення кредитної заборгованості 10.10.2035 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту банк та позичальник ОСОБА_1 цього ж дня 10.10.2008 року уклали договір іпотеки № 95114, згідно якого банку передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 2949, 2950. За вказаним договором було відступлено і право вимоги за кредитним договором № 11403034000 від 10.10.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та за договорами забезпечення цієї вимоги.
Представник відповідача ТОВ ФК «Амбрелла» стверджує, що право вимоги щодо договору про надання споживчого кредиту № 311403034000 від 10.10.2008 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 дійсно належить ТОВ «ФК Амбрелла» на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 1526/1 укладений між ТОВ «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК Амбрелла» від 27.06.2019 року.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.
Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства України, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Так, відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
З огляду на вищевикладене, отримання первісним кредитором згоди боржника на укладення договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, передачу документів, які підтверджують дійсність, виникнення і наявність прав грошової вимоги, нормами ст.ст. 516 - 517 ЦК України не передбачено.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК Амбрела», однак в матеріалах справи відсутній даний оспорюваний договір. Як з'ясовано в судовому засіданні між вказаними юридичними особами жодних договорів не укладалося.
Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач повинен довести наявність на момент його вчинення фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
На думку суду, позивач, як особа, яка не є стороною правочину, крім недоведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, також не надала суду докази факту укладання даного правочину між відповідачами.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися позивач та відповідачі, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 3, 15, 203, 215, 216, 509, 512, 516, 517, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 15, 76-81, 89, 95, 141, 177, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла», Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору факторингу- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла»(ЄДРПОУ 42855051, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77);
Акціонерне товариство «Укрсиббанк» » (ЄДРПОУ 09807750, 04070, м. Київ вул. Андріївська, 2/12).
Суддя О.Д. Рудюк