вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2021 р. Справа№ 911/3031/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі №911/3031/20 (суддя Ярема В.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський папір" до товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Сервіс" про стягнення 23 301,20 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинський папір" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Сервіс" про стягнення 23 301,20 гривень, з яких: 20 000,00 грн. заборгованості, 2 597,27 грн. пені, 463,93 грн. 3% річних та 240,00 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №28/08/2019 від 28.08.2019 в частині оплати вартості отриманого товару у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі №911/3031/20 позовні вимоги задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський папір" 20 000 грн. основного боргу, 2 597,27 грн. пені, 463,93 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційних втрат та 2 102 грн. судового збору.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості отриманого товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, а також вказує про неправомірність визначення початкової дати нарахування пені.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі №911/3031/20; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.
У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.
Разом з тим, позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечив, проти задоволення її вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між ТОВ "Малинський папір", як продавцем, та ТОВ "ФМ Сервіс", як покупцем, 28.08.2019 укладено договір купівлі-продажу №28/08/2019 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених цим договором паперову продукцію санітарно-гігієнічного призначення, надалі - товар.
Відповідно до пп. 2.3., 3.8. договору розрахунок за відвантажений товар покупець повинен здійснити не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Дата отримання товару визначається по відмітці на відповідній накладній. Сторони домовились, що в разі відсутності такої відмітки, датою отримання товару буде вважатись дата виписки накладної продавцем.
Позивач належним чином виконав зобов'язання та поставив відповідачу товар вартістю 42 036,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №838 від 29.08.2019.
Відповідач, в свою чергу, оплатив товар частково у розмірі 22 036,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку позивача.
Решта отриманого товару в сумі 20 000,00 грн. покупцем оплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.3. договору розрахунок за відвантажений товар покупець повинен здійснити не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Згідно видаткової накладної №838 відповідачем було отримано товар 29.08.2019.
Отже, протягом 30 календарних днів покупець повинен був виконати свої зобов'язання з оплати товару.
Відповідачем 04.09.2019, 14.2019 та 03.01.2020 було оплачено товар на загальну суму 22 036,00 грн.
Решта вартості поставленого товару у розмірі 20 000,00 грн. оплачена так і не була.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару настав.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 20 000,00 грн. є обґрунтованим.
Стосовно доводів апелянта про необхідність врегулювання даного спору в досудовому порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що згідно з чинним законодавством України не заборонено звертатися з позовом до суду за захистом порушених, не визнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у разі порушення договірних зобов'язань без попереднього звернення до іншої сторони із претензією.
Слід також зазначити, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо з положень п. 2.3. договору та не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в досудовому порядку.
З огляду на викладене, доводи апелянта про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Позивачем також було заявлено до стягнення 2 597,27 грн. пені, 463,93 грн. 3% річних та 240,00 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 6.3.,6.4. договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 597,27 грн. пені, 463,93 грн. 3% річних та 240,00 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.
Стосовно доводів апелянта про неправомірність нарахування пені починаючи з 04.01.2020, а не з 01.10.2019, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить заборон щодо нарахування санкцій з дати пізнішої аніж відбулося прострочення.
Так, визначальним при цьому є факт нарахування не раніше, аніж дата, з якої відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, проведення позивачем нарахувань з дати пізнішої аніж відбулося прострочення є правомірним та застосовується на власний розсуд постачальника.
Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень в наведеній частині в розрахунку позивачем пені.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі №911/3031/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі №911/3031/20.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 17.06.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко