вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2021 р. Справа№ 910/19625/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021
у справі №910/19625/20 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка"
про стягнення 30 581,91 грн
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комуналка» про стягнення 30581,91 грн, з яких: 21400,00 грн боргу, 7315,86 грн пені, 977,95 грн 3% річних, 888,10 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору про надання професійних послуг № 22/03-19 від 22.03.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №910/19625/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" 21400,00 грн боргу, 3598,13 грн пені, 977,95 грн 3% річних, 888,10 грн інфляційних втрат, 1846,47 грн судового збору. В іншій частині відмовлено.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 21400,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комуналка" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №910/19625/20. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що судом не було ураховано, що позивач не у повному обсязі виконав перед відповідачем договірні зобов'язання та не у повному обсязі надавав послуги передбачені договором № 22/03-19 про надання професійних послуг.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка" у справі №910/19625/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №910/19625/20 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19625/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка". Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач своїм правом не скористався, відзиву на адресу суду не направив, отже суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як убачається із матеріалів справи, 22.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комуналка» (замовник) уклали договір про надання професійних послуг № 22/03-19 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.2 Договору виконавець зобов'язався надати відповідачеві професійні юридичні послуги, включаючи, але не обмежуючись наступним:
- усні та письмові консультації та висновки з питань українського законодавства, включно з податковим, корпоративним, фінансовим, страховим, трудовим, антимонопольним, конкурентним та договірним законодавством, а також законодавством про цінні папери та право інтелектуальної власності;
- підготовка та аналіз юридичних документів, включно з контрактами, положеннями, угодами, заявами та іншими необхідними документами;
- представництво інтересів і захист прав Замовника в усіх судах загальної юрисдикції та інших державних органах як в Україні, так і за її межами, в арбітражних судах, а також у переговорах з юридичними, фізичними особами та фізичними особами-підприємцями;
- здійснення інших дій, необхідних або належних у зв'язку з вищезазначеними положеннями або запитаних Замовником (надалі - «Послуги»),
У п. 2.2 Договору сторони погодили, що винагорода за послуги розраховується у формі щомісячної фіксованої абонентської плати в розмірі 32000,00 (тридцять дві тисячі) гривень. Сума винагороди не ураховує податку на додану вартість (далі - «ПДВ») (п. 2.5 Договору).
Винагорода сплачується замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після одержання відповідного рахунку-фактури (п. 2.3 Договору).
Згідно з п. 2.4 Договору акти приймання-передачі послуг підписуються сторонами. Якщо протягом 10 календарних днів з дня виставлення виконавцем відповідного акту приймання-передачі послуг замовник не надасть виконавцю письмові заперечення щодо акту, то послуги, зазначені в акті, вважатимуться такими, що були належним чином і у повному обсязі надані виконавцем і прийняті замовником.
Колегією суддів було установлено, що у матеріалах справи наявні наступні документи, які підтверджують надання послуг:
- Акт приймання наданих послуг з юридичного обслуговування від 22.04.2019 на суму 38 400,00 грн (сума разом з ПДВ);
- Акт приймання наданих послуг з юридичного обслуговування від 22.05.2019 на суму 38400,00 грн (сума разом з ПДВ);
- Акт приймання наданих послуг з юридичного обслуговування від 31.07.2019 на суму 38400,00 грн (сума разом з ПДВ).
Дані акти були складені та підписані сторонами, без заперечень, на основі рахунків-фактури, а саме:
- №АФ-0012 від 25.03.2019 на суму 38 400,00 грн (сума разом з ПДВ);
- №АФ-0013 від 25.04.2019 на суму 38 400,00 грн (сума разом з ПДВ);
- №АФ-0016 від 27.05.2019 на суму 38 400,00 грн (сума разом з ПДВ).
З матеріалів справи слідує, що відповідач сплатив 93800,00 грн, про що відповідач зазначав у апеляційній скарзі, отже у відповідача виник борг у розмірі 21 400,00 грн.
Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 21400,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 7315,86 грн пені за період з 02.06.2019 по 08.12.2020.
Розглянувши позовні вимоги, судом було установлено наступне.
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку, якщо замовник необґрунтовано затримує здійснення оплати за послуги, надані виконавцем, на період, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту надання відповідного рахунку-фактури, виконавець має право вимагати стати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплачених сум за кожний день затримки.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання.
Таким чином нарахування пені є припиненим з 03.12.2019.
Сума боргу (грн) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУ Сума пені за період прострочення:
2140002.06.2019 - 06.06.2019517.50 %102.602140007.06.2019 - 18.07.20194217.50 %861.862140019.07.2019 - 05.09.20194917.00 %976.782140006.09.2019 - 24.10.20194916.50 %948.052140025.10.2019 - 02.12.20193915.50 %708.84 Всього: 3598.13
Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 3598,13 грн пені.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 977,95 грн - 3% річних та 888,10 грн збитків від інфляції.
Щодо розміру втрат від інфляції суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за розрахунком позивача, розмір втрат від інфляції складає 888, 10 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.
Щодо нарахування позивачем 977,95 грн - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за розрахунком позивача, розмір відсотків річних складає 977,95 грн. Відповідно, перевіривши розрахунок наданий позивачем колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка" про їх невмотивованість є безпідставними.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2021 у справі №910/19625/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комуналка" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2021 у справі №910/19625/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2021 у справі №910/19625/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комуналка".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран