вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" червня 2021 р. Справа№ 910/19890/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Рекуцька Т.О.
За участю представників:
від позивача: Борисюк О.В., дов. від 12.01.2021 року №196-77/КР
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек»
на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2021
у справі №910/19890/20 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек»
про стягнення 167646,43 грн., -
Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 127 968,52 грн. за надані у період з 01.12.2017 по 30.11.2020 за договором на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1882/13 від 02.06.2015, але неоплачені послуги тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, штрафу в сумі 19 195,19 грн., пені в сумі 13 108,88 грн., 3 % річних в сумі 3 716,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 657,39 грн.
У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- за умовами спірного договору відповідач отримав право на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, а саме вивіски закладу ресторанного господарства, що знаходяться на цілісному майновому комплексі кінотеатру «Київ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (В. Васильківська), 19; частина вказаного майнового комплексу мала відповідачем використовуватися для розміщення закладу ресторанного господарства на підставі відповідного договору суборенди укладеного 01.05.2016 між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр Київ»;
- відповідач не мав можливості використовувати частину майнового комплексу кінотеатру «Київ», що підтверджується тим, що: строк дії договору суборенди цього приміщення закінчився 04.01.2019; зазначений договір суборенди припинив дію і у зв'язку з припиненням дії укладеного між Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації (орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» договору оренди (вказаний договір оренди припинив свою дію за рішенням Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради яким прийнято рішення про передачу вказаного об'єкту в оренду іншому суб'єкту господарювання - товариству з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр»);
- факт неможливості використовувати приміщення спірного цілісного майнового комплексу кінотеатру «Київ» через знаходження його з початку 2017 році в стані непридатному для експлуатації встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва та Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду під час розгляду справи № 640/22021/19 судовими рішеннями у якій застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр», яке здійснює господарську діяльність: вул. Велика Васильківська, 19, літера А, у Печерському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом опечатування (опломбування) вхідних дверей та відімкнення від джерел живлення;
- договір оренди майна за яким відповідачу в суборендне користування було надано частину майнового комплексу кінотеатру «Київ» укладений 01.05.2016, тобто лише через рік після укладення спірного договору, а відтак на момент укладання спірного договору (02.06.2015) у відповідача не було правових підстав для укладання спірного договору та отримання дозволу на рекламу для розміщення вивіски на вказаній будівлі;
- матеріали справи не містять як первинних документів, що свідчать про надання послуг за спірним договором, так і доказів приймання-передачі майна (площі під рекламу) від позивача відповідачу, що вказує на те, що спірний договір хоч і був укладений між сторонами, але після його укладення сторонами досягнуто згоди про його розірвання;
- протягом всього спірного періоду, акти приймання передачі послуг між сторонами не укладалися, позивач жодного разу не направив відповідачу як акти наданих послуг та рахунки на оплату послуг, так і претензію про оплату заборгованості за спірний період, що вказує на недоведеність позовних вимог, оскільки відсутні докази надання послуг відповідачу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2021, повний текст якого складений 09.04.2021, у справі № 910/19890/20 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 127 968,52 грн. основної заборгованості, 3 657,39 грн. інфляційних втрат, 3 716,45 грн. 3 % річних, 13 108,88 грн. пені, 19 195,19 грн. 15% штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 514,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав доведеним належними та допустимими доказами факт надання позивачем послуг за спірним договором.
Щодо заперечень відповідача проти позову, суд першої інстанції зазначив про те, що:
- заперечення відповідача щодо не доведення позивачем факту приймання-передачі майна (вказаної площі під рекламу) від позивачу відповідачу судом відхиляються, оскільки відповідно до п. 6.4 спірного договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем такої плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та укладений договір на право тимчасового користування;
- посилання відповідача на наявність рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/640/22021/19 яким позивача було позбавлено права користуватись приміщенням, яке є предметом договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду, у зв'язку із визнанням об'єкта вищезазначеного договору в стан непридатний для експлуатації судом відхиляються, оскільки відповідно до п.п. 6.12, 6.13 спірного договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами, і розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) прийнято рішення щодо надання дозволу;
- за умовами спірного договору (п. 6.8) факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасово користування, а відтак, відповідач підписуючи спірний договір усвідомлював правові наслідки щодо неналежного виконання чи невиконання умов договору, а тому мав можливість звернутись до позивача для отримання рахунків на оплату та актів наданих послуг.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Стерек» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2021 по справі №910/19890/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм процесуального законодавства, оскільки судом першої інстанції не були повно і всебічно з'ясовані та враховані обставини справи, а висновки суду про наявність підстав для нарахування боргу та стягнення заборгованості не ґрунтуються на доказах.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.
До апеляційної скарги відповідачем додані додаткові докази, а саме фотозображення фасаду будівлі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 справу №910/19890/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №910/19890/20 та призначено справу до розгляду на 08.06.2021 о 10 год. 45 хв.
Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме фотозображень фасаду будівлі, колегія суддів зазначає на наступне.
Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
У апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції.
Водночас з наданих відповідачем фотозображень фасаду будівлі слідує, що відповідні фотознімки були зроблені взимку, а відтак, враховуючи те, що оспорюване рішення у цій справі було прийнято 09.04.2021, такі докази, з огляду на дату їх виникнення, відповідач мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду фотозображення фасаду будівлі, як додаткові докази колегією суддів не приймається.
02.06.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання 08.06.2021 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 18.05.2021, була направлена на адреси які зазначені в апеляційній скарзі (ТОВ «СТЕРЕК»: 01004, м. Київ, вул. В.Васильківська 19, а також представнику відповідача адвокату Панкратовій Лесі Миколаївні: АДРЕСА_1 ) (а.с.171-176). Зазначені ухвали повернулись без вручення, із відмітками «Вибули», та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 року була розміщена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 19.05.2021 року оприлюднена 20.05.2021 року, в свою чергу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, апелянт не був позбавлений можливості ознайомлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 року згідно відомостей з реєстру.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з приписами п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2015 позивач як підприємство та відповідач як розповсюджувач уклали договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1882/13 (далі Договір) (а.с.7) відповідно до умов якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №37/6253 (далі Порядок), з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору визначено, що адресні програми на пріоритет це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет, а адресні програми на право тимчасового користування це перелік місць для розміщення рекламних засобі, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів.
Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, підприємство оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми. Розповсюджувач зобов'язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються підприємством на підставі встановлених пріоритетів, наданих розповсюджувачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін (п. 3.6 Договору).
Сторонами були підписані наступні Адресні програми до Договору:
- №1 від 02.06.2015 (а.с.10) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 3500*2500 заг. пл. 8.7500 кв. м., кількість 1 № 49718-15, плата за місяць без ПДВ 3 062,50 грн., дата початку строку дії пріоритету 12.05.2015, дата кінця строку дії пріоритету 11.08.2015;
- №2 від 31.07.2015 (а.с.11) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 3500*2500 заг.пл. 8.7500 кв.м., кількість площин 1 №49718-15, плата за місяць без ПДВ 3 062,50 грн., дата продовження строку дії пріоритету 12.08.2015, дата кінця строку дії пріоритету 11.11.2015;
- №3 від 13.08.2015 (а.с.12) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 2000*0.650 заг.пл. 1.3000 кв.м., кількість площин 1 №49993-15, плата за місяць без ПДВ 455,00 грн., дата початку строку дії пріоритету 07.07.2015, дата кінця строку дії пріоритету 06.10.2015;
- №4 від 19.11.2015 (а.с.13) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 2000*0.650 заг.пл. 1.3000 кв.м., кількість площин 1 №49993-15, плата за місяць без ПДВ 455,00 грн., дата продовження строку дії пріоритету 07.10.2015, дата кінця строку дії пріоритету 06.01.2016;
- №5 від 29.09.2016 (а.с.14) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 2000*0.650 заг.пл. 1.3000 кв.м., кількість площин 1 №49993-15, плата за місяць без ПДВ 455,00 грн., дата продовження строку дії пріоритету 31.08.2016, дата кінця строку дії пріоритету 30.08.2021;
- №6 від 21.12.2019 (а.с.15) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 3500*2500 заг.пл. 8.7500 кв.м., кількість площин 1 №49718-15, плата за місяць без ПДВ 3 062,50 грн., дата продовження строку дії пріоритету 31.08.2016, дата кінця строку дії пріоритету 30.08.2021;
- №7 від 25.04.2017 (а.с.16) якою розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце розташування рекламного засобу за адресою: Печерський район, вул. Велика Васильківська, 19, рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 0.700*0.400 заг.пл. 0.5600 кв.м., кількість площин 2 №56453-15, плата за місяць без ПДВ 115,64 грн., дата початку строку дії пріоритету 06.04.2017, дата кінця строку дії пріоритету 05.07.2017.
На підставі розпоряджень Київської міської ради (КМДА) відповідачу надано Дозвіл №49993-15 (а.с.19) на розміщення рекламного засобу №785 від 31.08.2016 та Дозвіл №49718-15 (а.с.17) на розміщення рекламного засобу №791 від 31.08.2016.
За умовами розділу 5 Договору, розповсюджувач, серед іншого, має право користуватися місцем для розміщення рекламних засобів, розміщувати зовнішню рекламу на певний строк та у певному місці, у відповідності до наданого дозволу та зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
Згідно з п. 6.1 Договору ціною цього Договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.
Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього Договору (п. 6.2 Договору).
За змістом п. 6.3 Договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесенням розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.
Пунктом 6.7 Договору передбачено, що розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасово користування є календарний місяць.
Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування (п. 6.8 Договору).
Відповідно до п. 6.9 Договору, акт приймання-передачі до Договору із наведеним в ньому розрахунку плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місяця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині сплати позивачу плати за право тимчасового користування у період з 01.12.2017 по 30.11.2020 заборгованість щодо сплати якої на даний час становить 127 968,52 грн.
Щодо наявності підстав для відмови у позові з огляду на неможливість відповідача користуватися частиною цілісного майнового комплексу кінотеатру «Київ», колегія суддів зазначає про те, що умовами Договору підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем відповідної плати за право тимчасового користування місцями є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями, тобто внесення плати за користування місцями рекламного засобу не поставлено як в залежність від укладення розповсюджувачем будь-яких інших договорів, так і від фактично наявності рекламного засобу на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) прийнято рішення щодо надання дозволу.
Слід зазначити і про те, що за умовами розділу 8 Договору, останній припиняється внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце рекламного засобу, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; непереоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством.
Як встановлено вище у матеріалах справи містяться відповідні Дозволи №49993-15 на розміщення рекламного засобу №785 від 31.08.2016 та №49718-15 на розміщення рекламного засобу №791 від 31.08.2016 доказів скасування (припинення) яких протягом спірного періоду матеріали справи не містять, так само як не містять і доказів наявності інших підстав для припинення Договору, а відтак, нарахування плати за право тимчасового користування у період з 01.12.2017 по 30.11.2020 є правомірним.
Щодо посилань відповідача на те, що оскільки матеріали справи не містять як первинних документів, що свідчать про надання послуг за спірним договором, так і доказів приймання-передачі майна (вказаної площі під рекламу) від позивача відповідачу, Договір хоч і був укладений між сторонами, але після його укладення сторонами досягнуто згоди про його розірвання, колегія суддів зазначає про те, що як слідує з матеріалів справи, підписанням сторонами у період з червня 2015 року по грудень 2019 року включно Адресних програм до Договору сторонами фактично погоджено надання позивачем відповідачу послуг за Договором.
Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності рахунків на оплату, актів надання послуг та претензій з боку позивача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за умовами п. 6.8 Договору факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасово користування.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Пунктом 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу (п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постаново Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003.
Згідно п. 1.3 Порядку, який діяв станом на дату укладення Договору, комунальне підприємство «Київреклама» це комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами, яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства
Комунальне підприємство «Київреклама» укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (п. 3.1.1 Порядку).
Згідно з п. 15.1 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - плата), та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Плата щомісячно нараховується комунальним підприємством «Київреклама» та перераховується розповсюджувачем реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на відповідний поточний рахунок комунального підприємства «Київреклама» і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором на право тимчасового користування місцем, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства (п. 15.3 Порядку).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих за Договором у період з 01.12.2017 по 30.11.2020 послуг на загальну суму 127 968,52 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 19 195,19 грн., пені в сумі 13 108,88 грн., 3 % річних в сумі 3 716,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 657,39 грн. колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 7.2 Договору підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500,00 грн. за кожен день затримки розміщення соціальної реклами.
Відповідно до п. 7.3 Договору підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми.
При цьому, у п. 7.7 Договору сторони погодили, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховується протягом всього строку позовної давності.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих за Договором послуг, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню та штраф, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
За таких обставин, суд першої інстанції перевіривши виконані позивачем розрахунки та встановивши, що вони є арифметично вірним та відповідають вимогам чинного законодавства та умовам Договору, правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 19 195,19 грн., пені в сумі 13 108,88 грн., 3 % річних в сумі 3 716,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 657,39 грн. за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №910/19890/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №910/19890/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №910/19890/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/17456/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 17.06.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко