вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2021 р. Справа№ 910/13992/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 (повний текст складено 09.02.2021)
у справі №910/13992/20 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті"
та 2) фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 96 068, 59 грн,
У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" (далі - відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення 96 068,59 грн заборгованості за кредитом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору банківського обслуговування від 17.02.2016 позивач надав відповідачу 1 кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн, однак в порушення умов договору відповідач 1 не повернув кредит в повному обсязі і станом на 07.08.2020 заборгованість відповідача 1 становить 96068,59 грн., у тому числі: 84205,02грн заборгованість за кредитом, 10179,45 грн заборгованість за відсотками з користування кредитом, 1684,12 грн заборгованість по комісії за користування кредитом. У той же час, з відповідачем 2 було укладено договір поруки №Р1543563192573536729 від 30.11.2018, який забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором, тому позивач просить стягнути заборгованість за кредитом з відповідачів солідарно.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача 2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2, посилаючись на те, що наданий позивачем "Витяг з Умов та правил надання банківських послуг" не може бути належним доказом, оскільки не підписувався відповідачем 2, тому не може бути частиною ні кредитного договору, ні договору поруки (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі №205/2825/18); на час укладання договору поруки кредитний ліміт відповідачу 1 було встановлено у розмірі 10000, а з 18.12.2018 кредитний ліміт збільшено до 40000 грн з подальшим збільшенням, без отримання згоди поручителя на це збільшення, тому згідно ст. 559 ЦК України порука є припиненою (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/13109/18). Також просила стягнути з позивача на користь відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом в сумі 84205 грн 02 коп., заборгованість за відсотками з користування кредитом в сумі 10179 грн 45 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1684 грн 12 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" по 1051грн. 00 коп. судового збору з кожного.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та винести в цій частині нове рішення, яким у позові до ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач 2 у договорі поруки поручався за виконання відповідачем 1 зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 10 000,00 грн, однак позивачем в односторонньому порядку, без згоди та відома поручителя, було збільшено кредитний ліміт до 200 000 грн, тому договір поруки необхідно вважати припиненим з 18.12.2018 (моменту першого збільшення кредитного ліміту) в силу положень ст.559 ЦК України (у відповідній редакції) (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/13109/18); додані до позовної заяви докази не засвідчені належним чином; наданий позивачем "Витяг з Умов та правил надання банківських послуг" не може бути належним доказом, оскільки не підписувався відповідачем 2 і є незрозумілим дата затвердження вказаних Умов та чи діяли вони в тій саме редакції на момент укладання Договору поруки. Також вказує, що заявник поніс витрати на правничу допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, докази чого будуть надати у передбачений законом строк після винесення судового рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 11 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
Позивач копію ухвали отримав 29.04.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Копія ухвали, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача1, повернута поштою з довідкою "За закінченням терміну зберігання". Інших адрес відповідача 1 матеріали справи не містять, отже, згідно положень ст. 120 ГПК України, відповідач 1 належним чином повідомлений про розгляд справи.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу зі Статуту АТ КБ "Приватбанк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 05.06.2019 №594 (в редакції постанови від 14.08.2019 №712), Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк".
17 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" в особи директора ОСОБА_1 звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із Заявою на відкриття рахунку та Заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, які разом із Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, складають Договір банківського обслуговування №б/н від 17.02.2016 року.
Відповідно до 3.2.1.1.16 Умов, витяг з яких доданий позивачем до позовної заяви, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифіковаиий номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання, договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до їх. 3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.
При цьому, зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.
Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).
Так, згідно з Умовами при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня в залежності від дати отримання сум кредиту встановлений порядок нарахування відсотків за користування кредитом, який проводиться щодня, починаючи з моменту утворення дебетового сальдо пр. закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.2.1.4.4 визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Також, відповідно до Умов, у разі непогашення кредиту з дати закінчення відповідного періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
При цьому, банк залишає за собою право продовжити період, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення Клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу Клієнта.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиконання на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4 Умов).
Відповідно до Договору банківського обслуговування відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт на поточному рахунку № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Так, з довідки позивача від 25.08.2020 №00401K2G0S1O6 вбачається, що позивач встановлював відповідачу такі кредитні ліміти на поточний рахунок: 17.02.2016 - 0 грн, 05.12.2018 - 10000 грн, 18.12.2018 - 40000 грн, 18.01.2019 - 180000 грн, 20.03.2019 - 200000 грн, 10.05.2019 - 0 грн, 08.07.2019 - 100000 грн, 15.08.2019 - 190000 грн, 24.09.2019 - 20000 грн, 10.12.2019 - 0 грн, 21.12.2019 - 200000 грн, 01.04.2020 - 0 грн.
Крім цього, 30 листопада 2018 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено Договір поруки №№Р1543563192573536729 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Торговий Дім "Торг Сіті" зобов'язань за угодами приєднання до:
- розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms (далі - Угода-1) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом:
за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2.2 "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою;
за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2.3 "Угоди 1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15 "Угоди 1" від суми перерахувань;
в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.11 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 10000 грн.
Якщо під час виконання Угоди-1 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні;
- розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантований платіж" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms (далі - Угода-2) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно п.3.2.2.2 "Угоди 2" - 24% річних;
б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в "Угоді 2";
в) кредиту в розмірі 10000 грн.
Відповідно до п.1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків за Угодою - 1 та Угодою - 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Пунктом 1.3 договору поруки визначено, що поручитель з умовами Угоди-1 та Угоди-2 ознайомлений
У випадку невиконання Боржником зобов'язань за Угодою - 1/або Угодою - 2, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.5 договору поруки).
Пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється через 15 років після укладення договору.
Згідно п.4.2 договору поруки зміни та доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.
Позивач вказує, що він свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу 1 кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн., що підтверджується довідкою від 25.08.2020, однак у зв'язку з непогашенням кредиту, у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 84205,02 грн за кредитом, а також позивачем нараховані проценти за користування кредитом в сумі 10179,45 грн та 1684,12 грн комісії за користування кредитом, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку та розрахунком заборгованості.
У зв'язку із несплатою вказаної заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 96068,59 грн у солідарному порядку з обох відповідачів (боржника та поручителя).
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, у зв'язку із чим задовольнив вимогу позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.
Відхиляючи доводи відповідача 2, суд першої інстанції послався на те, що збільшення обсягу відповідальності боржника за кредитним договором не суперечить самим умовам та вимогам чинного законодавства, при цьому відповідно до умов укладеного з відповідачем 2 договору поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності боржника за кредитним договором збільшується відповідальність поручителя, що не потребує додаткових узгоджень з останнім.
Відповідач 2 у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно у частині задоволення позову до ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині розгляду позовних вимог до ТОВ "Торговий Дім "Торг Сіті", апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції норми процесуального права не порушені, а норми матеріального права застосовані правильно, тому відсутні підстави для скасування судового рішення в цій частині.
Щодо розгляду позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідача 2, то Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем 1 виникли на підставі Договору банківського обслуговування від 17.02.2016, який є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку (глава 72 ЦК України) та кредитного договору (параграф 2 глави 71 ЦК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав кредит відповідачу 1, який останній у встановлений строк не повернув, і загальна заборгованість за кредитним договором становить 96058,59 грн., тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача 1 є доведеними і обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
30 листопада 2018 року позивачем, як кредитором, та відповідачем 2, було укладено Договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання божником зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1) та до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантований платіж" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -2).
Вказаний договір підписаний представником позивача і відповідачем 2 особисто та скріплений печаткою АТ КБ "Приватбанк".
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
У договорі поруки було встановлено, що поручитель відповідає за зобов'язання боржника зі сплати, зокрема, кредиту у розмірі 10000 грн.
Згідно довідки позивача від 25.08.2020 №00401K2G0S1O6 станом на дату укладання договору поруки кредитний ліміт, встановлений відповідачу 1, становив 0 грн, 05.12.2018 (після укладання договору поруки) кредитний ліміт було збільшено до 10000 грн, 18.12.2018 кредитний ліміт збільшений до 40000грн і в подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався позивачем (у тому числі до 200000 грн).
За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За загальним правилом, передбаченим частиною першою ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, за змістом частини третьої ст.651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто, розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
Приписи частини першої ст. 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і від 29.05.2019 у справі №910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
За змістом частини першої ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі №910/13109/18).
Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач 2 як поручитель давав письмову згоду на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Торговий Дім "Торг Сіті" з 10 000 грн до 200 000 грн., а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності, відсутній також і договір про внесення змін до договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем 2, на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Торговий Дім "Торг Сіті", а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності.
Таким чином, установивши, що кредитний ліміт за кредитним зобов'язанням боржника збільшено без погодження з поручителем, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що порука за договором від 30.11.2018 є припиненою в силу положень частини першої ст. 559 ЦК України (які були чинні станом на час укладання договору поруки), а відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 як основної заборгованості, так і нарахованих на неї відсотків і комісії за користування кредитом, що безпідставно не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача 2, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 2102,00 грн судового збору, який, у зв'язку із задоволенням позову до відповідача 1, підлягає стягненню з ТОВ "Торговий Дім "Торг Сіті" у повному обсязі на користь позивача.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача на його користь 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідачем 2 додано до відзиву на позов наступні докази: ордер від 16.12.2020, виданий адвокатом Папазовою Г.А., попередній розрахунок судових витрат, договір-доручення про надання правової допомоги №31/20 від 07.12.2020, укладений ОСОБА_1 , як клієнтом, та адвокатом Папазовою Г.А., як адвокатом, акт про прийняття-передачі наданих послуг від 16.12.2020 на суму 15000 грн, рахунок на оплату №1/12 від 16.12.2020 на суму 15000 грн, квитанція до прибуткового касового ордеру від 16.12.2020 на суму 15000 грн.
За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У акті прийняття-передачі наданих послуг вказано, що адвокат надала клієнту наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи - 2000 грн витрачено 2 години (з розрахунку 1000 грн/год); аналіз судової практики та діючого законодавства - 3000 грн, витрачено 3 години; надання консультації - 1000 грн, витрачено 1 годину, складання відзиву на позовну заяву - 9000,00 грн - витрачено 9 годин.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти розміру заявлених витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що тариф не є пропорційним до складності справи, розмір витрат є завищеним, оскільки пункти "ознайомлення з матеріалами справи" та "аналіз судової практики та діючого законодавства" не вимагали значеного обсягу юридичної й технічної роботи, "аналіз судової практики та діючого законодавства", зміст пункт "надання консультації" не розкрито, "складання відзиву", то відзив фактично зводиться до повторювання тез тотожності умов та правил надання банківських послуг, що висловлені у постанові ВСУ та цитуванні норм законодавства.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Дослідивши поданий відповідачем 1 акт прийняття-передачі наданих послуг, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Крім цього, відповідачем 1 було сплачено 3153 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме у разі задоволення позову - на відповідача та у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У даній справі апеляційним господарським судом було відмовлено у задоволенні позову до відповідача 2, однак визнано обґрунтованими позовні вимоги до відповідача 1.
Спір із відповідачем 2 у даній справі виник у зв'язку із неправильними діями відповідача 1, яким не повернуто кредит позивачу, а також внаслідок неврахування позивачем правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/13109/18, прийнятого у аналогічному спорі щодо солідарного стягнення заборгованості з боржника та поручителя.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає за необхідне стягнути понесені відповідачем 2 судові витрати на його користь з позивача та відповідача 1 в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" (вул. Гарматна, буд. 8, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 39705276) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 84205 (вісімдесят чотири тисячі двісті п'ять) грн 02 коп., заборгованість за відсотками з користування кредитом в сумі 10179 (десять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн 45 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн 12 коп. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 ."
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Торг Сіті" (вул. Гарматна, буд. 8, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 39705276) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) - 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) - 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.06.2021
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко