вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2021 р. Справа№ 920/1112/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 (повний текст складено 22.03.2021)
у справі №920/1112/20 (суддя Котельнецька В.Л.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
про стягнення 1 202 477,19 грн,
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - відповідач) про стягнення 1 202 477,19 грн, у тому числі: 544 908,10 грн пені, 238 451,80 грн 3% річних та 419 117,29 грн. інфляційних втрат коштів, нарахованих за порушення строків оплати вартості природного газу, поставленого у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року згідно договору постачання природного газу від 15.09.2017 №6079/1718-БО-29.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт несвоєчасної сплати коштів, однак просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 09 березня 2021 року позов задоволено частково.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" стягнуто на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 272454,05 грн пені, 238451,80 грн - 3% річних, 419117,29 грн інфляційних втрат, а також 18037,16грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 272454,05 грн пені та прийняти нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при вирішенні питання щодо зменшення пені не врахував майновий стан позивача, який у період 2017-2018 років мав значну дебіторську заборгованість, також має спеціальні обов'язки з постачання природного газу і несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню позивачем покладених на нього державою обов'язків і держава не компенсує позивачу збитки, спричинені виконанню цих обов'язків, а збитковість підприємства (відповідача) не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що висновок суду про зменшення розміру пені базується на об'єктивній оцінці обставин справи. Також просить розглядати справу без участі його представника.
Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засідання не направили, позивач причини неявки представника не повідомив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 вересня 2017 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживач, було укладено договір постачання природного газу №6079/1718-БО-29 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017- 2018 роках природний газ, а споживач, у свою чергу, зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору сторони визначили щомісячні орієнтовні обсяги поставки природного газу.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 сторони змінили пункт 8.2 договору (щодо відповідальності сторін), а додатковою угодою №2 від 04.04.2018 доповнили пункт 2.1 договору новим абзацом (щодо поставки природного газу у квітні-травні 2018 року) та виклали у новій редакції пункт 12.1 (щодо строку дії договору в частині поставки газу до 31.05.2018).
Згідно пункту 8.2 договору (в редакції додаткової угоди №1) у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 29 773 046,57 грн. Акти підписані представниками обох сторін без зауважень, відповідач у відзиві визнав факт отримання природного газу на вказану суму.
Відповідач отриманий природний газ оплатив у повному обсязі, однак здійснював розрахунки з порушенням встановлених пунктом 6.1 договору строків, що підтверджується виписками по банківському рахунку, у зв'язку із чим позивачем нараховані 3% річних, інфляційні втрати коштів та пеня, відповідно до п.8.2 договору.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 544 908,10 грн пені, 238 451,80грн - 3% річних та 419 117,29 грн інфляційних втрат коштів.
Згідно з доданим до позову розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нараховані пеня та 3% річних за загальний період з 28.11.2017 по 26.09.2019, а інфляційні втрати коштів нараховані за зобов'язаннями лютого-квітня 2018, виходячи з суми заборгованості за кожний із періодів та з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
Відповідач, не заперечуючи факт порушення строків оплати, вказав на те, що постачання природного газу за договором здійснювалось виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами/організаціями, відповідачем було повністю сплачено основний борг за спірний період у добровільному порядку ще до звернення із позовом; наявність заборгованості виникла у зв'язку із значною дебіторською заборгованістю ДП "Енергоринок"; відповідач визначений виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву питної води у м.Шостка; у складі споживачів доля населення складає 82%, бюджетних організацій 15%, а госпрозрахункових підприємств лише 3%, заборгованість населення складала - 57,8 млн. грн, бюджетних установ - 1,5 млн. грн, інших споживачів - 3,4 млн. грн; збиток за 9 місяців 2020 року становив 23,99 млн. грн; штрафні санкції, які бажає отримати позивач, є його чистим прибутком, а для відповідача стануть фінансовою катастрофою.
Позивач, заперечуючи проти клопотання відповідача, посилався на те, що у період 2017-2018 років він мав значну дебіторську заборгованість, також має спеціальні обов'язки з постачання природного газу і несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню позивачем покладених на нього державою обов'язків і держава не компенсує позивачу збитки, спричинені виконанню цих обов'язків, а збитковість підприємства (відповідача) не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір пені на 50%, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача пеню у сумі 272454,05 грн, 3% річних у сумі 238451,80 грн, та 419117,29 грн інфляційних втрат коштів.
Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у стягненні 272454,05 пені.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за правовою природою є договором поставки, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення строків оплати за поставлений товар (природний газ).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат коштів.
Однак, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач просив зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на наведені у клопотанні обставини.
Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру пені на 50% - до 272454,05 грн, оскільки основний борг був сплачений відповідачем у повному обсязі; поведінка відповідача свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання за договором; постачання природного газу за договором здійснювалось виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами/організаціями; відповідач визначений виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву питної води у м.Шостка та має значну дебіторську заборгованість, що підтверджується доданими до клопотання доказами: звітами про фінансові результати за 2019 рік та 9 місяців 2020 року, актом звірки з ДП "Енергоринок", довідкою щодо дебіторської заборгованості; у матеріалах справи відсутні докази негативних наслідків для позивача від несвоєчасної оплати коштів відповідачем.
Посилання позивача на неврахування судом першої інстанції майнового стану позивача, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували його матеріальний стан, хоча мав для цього достатньо часу, а також не надав доказів того, що порушення відповідачем строків розрахунків призвело до завдання позивачу збитків, розмір яких перевищує стягнуті за рішенням суду пеню та 3% річних.
Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 09 березня 2021 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.06.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко