вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" червня 2021 р. Справа№ 910/17456/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін в режимі відеоконференці:
від позивача: Заїка Н.Ю. (довіреність №05.03/01-05/2020 від 20.05.2021)
від відповідача: Міхальов А.О. (довіреність №38 від 08.02.2021)
розглянувши апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021
у справі №910/17456/20 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Сумського державного університету
до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
про стягнення 190 155,74 грн.,-
Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 185 000,00 грн. за надані за договором надання послуг №09-21 від 03.09.2019, але неоплачені послуги, інфляційних втрат в сумі 1 850,00 грн. та 3 % річних в сумі 3 305,74 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечив (а.с. 68 ) пославшись на те, що:
- позивачем відповідачу безпідставно на вимогу останнього не надано документів, що підтверджують факт оплати виконаних послуг залученими особами та які повинні містити обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (вказані документи фіксують найменування та перелік наданих послуг, їх вартість та є первинними обліковими документами, які свідчать про надання позивачем послуг за спірним договором);
- оплата спірних послуг має бути здійснена за рахунок коштів фонду державного стимулювання створення і використання винаходів (корисних моделей) та промислових зразків для наповнення якого Мінекономрозвитку необхідно вчинити певні дії, які останнім, незважаючи на звернення відповідача, вчинені не були, а відтак, відповідач не має коштів на оплату спірних послуг.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2021, повний текст якого складений 02.03.2021, у справі №910/17456/20, з урахуванням ухвали від 26.03.2021 про виправлення описки, позов задоволено повністю.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції визнав доведеним належними та допустимими доказами факт надання позивачем послуг за спірним договором.
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем документів, які підтверджують факт оплати виконаних послуг залученими особами, суд першої інстанції зазначив про те, що:
- сам по собі факт ненадання позивачем актів наданих послуг за укладеними з третіми особами цивільно-правовими договорами (з огляду на виконання позивачем решти вказівок відповідача про усунення виявлених недоліків у звітах за результатами виконання першого етапу спірного договору) не є підставою для відмови від підписання акта надання послуг в розумінні п. 3.3 такого договору, оскільки такі документи не впливають на якість та обсяг наданих у підсумку послуг;
- умови спірного договору не містять застережень стосовно того, що вартість послуг за укладеними із третіми особами договорами, а також факт виконання та оплати таких послуг впливають на остаточну суму, яку замовник зобов'язаний сплатити виконавцю по факту виконання першого етапу за договором.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/17456/20 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення підлягає скасуванню на підставі неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції додатково зазначивши про необґрунтовану відмову судом першої інстанції у задоволенні його заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 справу №910/17456/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/17456/20 та призначено справу до розгляду на 25.05.2021 о 12 год. 00 хв.
26.04.2021 через систему «Електронний суд» Північного апеляційного господарського суду від представника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через мережу «EasyCon» яку задоволено ухвалою від 28.04.2021.
11.05.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:
- за змістом положень чинного законодавства (ст.ст. 617, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 218 ГК України) несвоєчасне фінансування діяльності відповідача Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яке і зумовлює невиконання грошового зобов'язання перед позивачем, не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та, відповідно, не виключає його вини у виникненні заборгованості за спірним договором;
- судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що факт ненадання позивачем актів наданих послуг за укладеними з третіми особами цивільно-правовими договорами не є підставою для відмови від підписання акта надання послуг в розумінні п. 3.3 спірного договору, оскільки такі документи не впливають на якість та обсяг наданих у підсумку послуг та що умови вказаного договору не містять застережень стосовно того, що вартість послуг за укладеними із третіми особами договорами, а також факт виконання та оплати таких послуг впливають на остаточну суму, яку замовник зобов'язаний сплатити виконавцю по факту виконання першого етапу за договором;
- відповідачем ні під час досудового врегулювання спору, ні в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, ні в доводах апеляційної скарги не висувалися до позивача претензії, щодо якості наданих спірних послуг та не надавалися докази на підтвердження неналежно наданих послуг;
- належну якість наданих позивачем послуг та факт їх використання відповідачем у процесі господарської діяльності, підтверджено третьою особою, а саме Державною науковою установою «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» у Загальному висновку науково-технічної експертизи виконання договору про надання послуг № 09-21 від 03.09.2019 за першим етапом впровадження проекту «Платформа IntellectChain для контролю, зберігання та передачі прав об'єктів інтелектуальної власності»,
просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 без змін.
Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копію складеного Державною науковою установою «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» Загального висновку науково-технічної експертизи виконання договору про надання послуг № 09-21 від 03.09.2019 за першим етапом впровадження проекту «Платформа IntellectChain для контролю, зберігання та передачі прав об'єктів інтелектуальної власності», проте вказаний документ не може вважатися додатковим доказом так як він вже наявний у матеріалах справи.
18.05.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення на в яких відповідач зауважив на особливому порядку отримання ним коштів для оплати спірних послуг.
До вказаних пояснень відповідачем додано копію Відзиву Мінекономрозвитку у справі № 910/3925/21.
Враховуючи, що відповідач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оскарженого рішення того доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Щодо поданого відповідачем доказу колегія суддів зазначає про те, що як слідує з вказаного відзиву, його було подано під час розгляду справи № 910/3925/21 до господарського суду міста Києва 17.05.2021, в той час як рішення у цій справі №910/17456/20 прийнято 24.02.2021, а відтак, вказаний документ фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існував, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.
За таких обставин, додана відповідачем до письмових пояснень копія відзиву Мінекономрозвитку у справі № 910/3925/21 як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.
26.04.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 року заяву відповідача задоволено, ухвалено здійснювати судове засідання 25.05.2021 року в режимі відеоконференції.
11.05.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
18.05.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надішли письмові пояснення у справі.
24.05.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 року судове засідання в режимі відео конференції відкладено на 08.06.2021 рік.
07.06.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
08.06.2021 року у судовому засіданні, колегія суддів вирішила клопотання позивача задовольнити, оскільки розгляд справи в режимі відеоконференції вже було призначено за клопотанням відповідача, а отже відсутні обставини, що перешкоджають здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції.
Представник відповідача у судовому засіданні, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в режимі відеоконференції, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 03.09.2019 відповідач як замовник та позивач як виконавець уклали договір про надання послуг №09-21 (далі Договір) (а.с.8-10) в п. 1.1 якого погодили, що в рамках проведення другого етапу конкурсу з відбору проектів, пов'язаних із створенням та/або використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, для державного стимулювання (далі конкурс) виконавець зобов'язується надати послуги, пов'язані із впровадженням проекту «IntellectChain» (код за ДК 021:2015 - 98110000-7, «Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій») (далі послуги), а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та своєчасно здійснити їх оплату в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору зміст та деталізація послуг, що надаються, наведено у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.
За змістом п. 3.1 Договору послуги надаються в два етапи:
- 1 етап - проведення лабораторних тестувань; аналіз захисту інтелектуальної власності (як частина роботи по підготовці патентної заявки);
- 2 етап - консалтингові послуги. Розроблення бізнес моделі; патентні дослідження та супровід (як частина роботи по підготовці патентної заявки); підготовка презентаційних матеріалів.
На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію до Договору (додаток 1) (а.с.11-12), в якій визначено найменування кожної з складових 1 та 2 етапів, їх зміст, результат який має бути отриманий за наслідками їх виконання та їх вартість.
Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.2 Договору за результатами першого етапу виконавець надає в електронному та паперовому вигляді Звіт щодо виконання першого етапу. Строк надання послуг по першому етапу: 45 календарних днів з моменту підписання Договору та надання вхідних даних і матеріалів по проекту. За результатами надання першого етапу послуг замовник повідомляє виконавця про необхідність надання другого етапу послуг.
Відповідно до п. 4.1 Договору загальна ціна цього Договору становить 270 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 45 000,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що вартість послуг по першому етапу складає 185 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 30 833,33 грн.
Прийняття наданих послуг здійснюється замовником шляхом підписання Акту (п. 3.4 Договору).
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що після завершення кожного етапу надання послуг виконавець надає замовнику у двох екземплярах підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг (далі - Акт) з підтверджуючими документами (у разі потреби): копії первинних документів, завірені в установленому порядку: договорів, рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових/прибуткових накладних). Підтверджуючі документи повинні містити вичерпну інформацію щодо об'ємів, ціни, загальної вартості виконаних робіт (послуг).
У відповідності до п. 3.3 Договору замовник протягом 10 робочих днів після отримання Акту зобов'язаний повернути виконавцю підписаний зі своєї сторони екземпляр Акту або вмотивовану відмову від прийняття послуг. В разі мотивованої відмови замовника складається сторонами двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.
Разом з листом вих.№15-02/15-06/5647 від 16.12.2019 позивач направив відповідачу Звіт про виконання першого етапу робіт за Договором та акт приймання-передачі надання послуг. (а.с.13)
На вказаний лист відповідач відповів листом №14-08/20 від 03.01.2020 (а.с.14) в якому просив усунули виявлені фахівцями відповідача недоліки, які перелічені у доданому до листа Акті №1 необхідних доопрацювань до Договору надання послуг №09-21 від 03.09.2019. (а.с.15)
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, вніс необхідні зміни у звіти та 28.01.2020 направив відповідачу лист вих.№15.02/15-06/0430, в якому зазначив про врахування більшості зауважень, а також надав додаткові пропозиції та коментарі до проекту, викладені у Акті №1. (а.с.18)
Листом вих.№14-165/20 від 17.02.2020 (а.с.25) відповідач вдруге повідомив про необхідність усунення виявлених недоліків у поданих звітах та направив позивачу Акт №2 від 17.02.2020 необхідних доопрацювань за Договором надання послуг №09-21 від 03.09.2019.(а.с.26)
Листом вих.№15.02/15-06/1266 від 04.03.2020 (а.с.27) позивач направив відповідачу доопрацювання до Звіту виконання першого етапу робіт за Договором згідно Акту №2, а також акт №1 приймання-передачі надання послуг.
Разом з листом вих. № 14-303/20 від 24.03.2020 (а.с.33) відповідач направив позивачу Акт №3 від 24.03.2020 (а.с.34) необхідних доопрацювань зі змісту якого слідує, що наданий позивачем Звіт виконання першого етапу Договору потребує доопрацювання, а саме - необхідно додати підтверджуючі документи (завірені копії актів наданих послуг відповідно до цивільно-правових договорів).
У відповідь, листом вих.№15.02/15-06/1636 від 08.04.2020 (а.с.35) позивач повідомив відповідача про те, що не має змоги надати копії Актів наданих послуг за цивільно-правовими договорами, що укладені з виконавцями для виконання першого етапу Договору, оскільки надання послуг за цими договорами продовжується.
Отже, єдиною вимогою щодо недоліків у наданих позивачем послугах, на усуненні якої на даний час наполягає відповідач, є ненадання позивачем документів, що підтверджують факт оплати виконаних послуг залученими особами.
Щодо вказаних зауважень слід зазначити, що як вірно встановлено судом першої інстанції:
- сам по собі факт ненадання позивачем актів наданих послуг за укладеними з третіми особами цивільно-правовими договорами (з огляду на виконання позивачем решти вказівок відповідача про усунення виявлених недоліків у звітах за результатами виконання першого етапу Договору) не є підставою для відмови від підписання акта надання послуг в розумінні п. 3.3 Договору, оскільки такі документи не впливають на якість та обсяг наданих у підсумку послуг;
- умови Договору не містять застережень стосовно того, що вартість послуг за укладеними із третіми особами договорами, а також факт виконання та оплати таких послуг впливають на остаточну суму, яку замовник зобов'язаний сплатити виконавцю по факту виконання першого етапу за Договором.
Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 Договору розрахунки за надані послуги проводяться протягом 5 банківських днів після надання послуг по кожному етапу на підставі підписаного сторонами Акту. Усі розрахунки за надані послуги за цим Договором проводяться в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Щодо посилань відповідача на те, що оплата спірних послуг має бути здійснена за рахунок коштів фонду державного стимулювання створення і використання винаходів (корисних моделей) та промислових зразків для наповнення якого Мінекономрозвитку необхідно вчинити певні дії, які останнім, незважаючи на звернення відповідача, вчинені не були, а відтак, відповідач не має коштів на оплату спірних послуг, слід зазначити, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, у розумінні ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №906/575/17, від 15.05.2018 у справі №918/619/17 та в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004.
При цьому колегія суддів зауважує відповідачу і на тому, що умовами Договору обов'язок відповідача оплатити надані послуги не пов'язаний та не обумовлений фактом отримання відповідачем коштів для оплати таких послуг.
З огляду на обставини, які встановлені вище суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується як факт надання позивачем відповідачу послуг за першим етапом на загальну суму 185 000,00 грн., так і факт невиконання відповідачем обов'язку по оплаті таких послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Пунктом 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих за Договором послуг 1 етапу на загальну суму 185 000,00 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 850,00 грн. та 3 % річних в сумі 3 305,74 грн. слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих за Договором послуг, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно перевіривши виконанні позивачем розрахунки та встановивши їх вірність, задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 850,00 грн. та 3 % річних в сумі 3 305,74 грн. за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/17456/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/17456/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/17456/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/17456/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 17.06.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Л.В. Кропивна