вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2021 р. Справа № 910/2891/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Поляк О.І.
Дідиченко М.А.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот"
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2021 р. (повний текст складено 02.02.2021 р.)
у справі № 910/2891/20 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот"
до державного підприємства "Укрхімтрансаміак"
про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,-
Публічне акціонерне товариство "Тольяттіазот" (далі - ПАТ "Тольяттіазот") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - ДП "Укрхімтрансаміак") про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених листом № 106 від 29.01.2020 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2020 р. у справі № 910/2891/20 позов задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений листом № 106 від 29.01.2020 р., направлений ДП "Укрхімтрансаміак" ПАТ "Тольяттіазот" в частині припинення зобов'язань:
- ДП "Укрхімтрансаміак" перед ПАТ "Тольяттіазот" за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01.03.2017 р. у справі АС № 845у/2015 щодо сплати 8 620,72 дол. США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, 45 000,00 дол. США компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів позивача в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України;
- ДП "Укрхімтрансаміак" перед ПАТ "Тольяттіазот" за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27.03.2018 р. у справі АС № 21у/2017 щодо сплати 5 724,78 дол. США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору;
- ПАТ "Тольяттіазот" перед ДП "Укрхімтрансаміак" за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16.07.2019 р. у справі АС № 170/2018 щодо сплати 22 259,99 дол. США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.
Стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ПАТ "Тольяттіазот" 1 051,00 грн. судового збору.
26.10.2020 р. до господарського суду міста Києва від ДП "Укрхімтрансаміак" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 353 523,57 грн., з яких: 268 142,40 грн. за представництво інтересів та 89 380,80 грн. за позитивний результат.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2021 р. у справі № 910/2891/20 стягнуто з ПАТ "Тольяттіазот" на користь ДП "Укрхімтрансаміак" 265 139,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ПАТ "Тольяттіазот" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Наводячи підстави скасування додаткового рішення, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу; не проведено належної оцінки співмірності та пропорційності понесеної суми витрат на правничу допомогу; не досліджено доводи позивача щодо відсутності правових підстав для стягнення таких витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 24.03.2021 р.
18.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
24.03.2021 р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 р. призначено справу до розгляду на 28.04.2021 р.
15.04.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду апеляційної скарги з огляду на неможливість забезпечити явку представника в судове засідання.
Вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки явка представників не визнавалась обов'язковою і позивач не позбавлений можливості залучити іншого представника.
У судовому засіданні, що відбулось 28.04.2021 р., відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін та скасування.
Позивач не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу у сумі 357 522,80 грн. наведено відповідачем у відзиві на позовну заяву; до закінчення судових дебатів відповідач зробив заяву про те, що кінцевий розмір судових витрат, а також докази, які їх підтверджуються будуть надані протягом п'яти днів після прийняття судового рішення.
Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи, разом із відповідними доказами на загальну суму 353 523,57 грн. заявником подано суду 26.10.2020 р., тобто протягом встановленого строку.
На підтвердження понесених заявлених витрат відповідачем надано наступні документи:
- договір про надання правової допомоги № 392-АО-1/2020 від 19.03.2020 р., який укладений між відповідачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Інтегрітес", за умовами якого об'єднання здійснює представництво інтересів клієнта в господарському суді міста Києва у даній справі вартістю, яка не перевищує 268 142,40 грн., а також у випадку позитивного результату для клієнта (відмови у задоволенні позову про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог або залишення позову без розгляду, або закриття провадження у справі) об'єднання отримує 89 380,80 грн.;
- акт надання послуг від 02.06.2020 р. на суму 268 142,40 грн.;
- рахунки на оплату № 134 від 02.06.2020 р. на суму 268 142,40 грн. та № 300 від 20.10.2020 р. на суму 89 380,80 грн.;
- банківську виписку по рахунку адвокатського об'єднання станом на 26.06.2020 р.;
- довіреності № 42-д від 19.03.2020 р.; № 14-Д від 26.01.2021 р.;
- свідоцтва № 2655 від 22.06.2006 р., ЧК № 001083 від 15.02.2019 р.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Зі змісту частин 1, 2 статті 124 ГПК України випливає, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач заявив у строки, встановлені статтею 124 ГПК України, а докази на їх доведення подав в установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк. Тож відповідач дотримався порядку заявлення до відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.
За приписами частин 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Поряд з цим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов'язковість для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, яка (така плата) є співставна з "гонораром успіху", вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але у ураховуючи те, чи були вони розумними.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Заперечуючи розмір витрат на правничу допомогу, які відповідачем понесені під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач стверджував, що матеріали справи не містять доказів надання правничої допомоги по даній справі адвокатським об'єднанням, як і доказів юридичного зв'язку між адвокатами та цим об'єднанням, а також про те, що адвокати, здійснюючи представництво товариства, діяли від імені адвокатського об'єднання. Водночас, наданий договір про правову допомогу не містить детального переліку та обсягу юридичних послуг, їх вартість та формулу визначення, яка повинна бути узгоджена між сторонами, а містить лише граничний розмір можливих витрат. При цьому, складений сторонами на виконання умов договору акт не деталізує надані послуги та не визначає витрачений адвокатами час на їх здійснення.
На переконання позивача, заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи та наданими адвокатами роботами, часом, витраченим адвокатами на виконання робіт та обсягом наданих послуг на їх виконання, а з огляду на їх документальну недоведеність - не підлягають задоволенню у повному обсязі.
З такими доводами не погодився відповідач та зазначив, що дана справа для нього має вагоме значення, адже заявою про залік передбачалось припинення зустрічних зобов'язань сторін на значну суму коштів. При цьому, матеріалами справи підтверджується фактичне надання адвокатами послуг за договором.
З матеріалів справи випливає, що відповідачем залучено адвокатів, які брали участь у 9 судових засіданнях (загальною тривалістю ~ 13 год.) і у ході розгляду справи було проаналізовано: позовну заяву з додатками; відповідь на відзив від 08.04.2020 р.; заперечення від 08.04.2020 р. щодо заяви про залишення позовної заяви без розгляду; пояснення щодо коментарів на заперечення; письмові пояснення від 11.06.2020 р.; додаткові пояснення від 09.09.2020 р.; заперечення позивача від 30.09.2020 р. на додаткові пояснення.
Адвокатами було підготовлено та подано суду наступні документи: відзив на позовну заяву від 20.03.2020 р.; заяву про залишення позовної заяви без розгляду від 20.03.2020 р.; заяву про продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив від 13.04.2020 р.; заперечення на відповідь на відзив від 24.04.2020 р.; заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 10.06.2020 р.; додаткові письмові пояснення від 16.09.2020 р.
Дослідивши подані заявником документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростовано факту виконання адвокатами зазначених послуг.
Доводи позивача щодо відсутності юридичного зв'язку між адвокатами та адвокатським об'єднанням, спростовуються наявним у справі договором та фактичним виконанням адвокатами робіт за ним. При цьому, в довіреності № 14-Д від 26.01.2021 р. зазначено, що товариство уповноважило адвокатів адвокатського об'єднання "Інтегрітес" на представлення його інтересів, а в акті наданих послуг від 02.06.2020 р. сторонами правочину підтверджено суму виконаних послуг.
Колегія суддів також враховує, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).
За вказаних обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив частково заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і стягнув з позивача на користь відповідача 265 139,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано вказавши на те, що цей розмір судових витрат є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи та часткового задоволення позовних вимог.
Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів прийняв законне рішення, тож апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2021 р. у справі № 910/2891/20 залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2021 р. у справі № 910/2891/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/2891/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.06.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді О.І. Поляк
М.А. Дідиченко