вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2021 р. Справа№ 910/15977/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко А.І.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/15977/20 (суддя Турчин С.О., повний текст рішення складено 08.02.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОСТРОЙ"
про стягнення 2 560 822,61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЄВРОСТРОЙ» про стягнення 2560822,61 грн, з яких: заборгованість у сумі 2174882,95 грн, пеня у сумі 274633,34 грн, інфляційні втрати у сумі 60896,71 грн, 3% річних у сумі 50409,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 02-12/16 від 02.12.2019 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з такого:
- враховуючи встановлені у п.5.1. договору строки оплати, з огляду на відсутність у матеріалах справи податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, та доказів надання таких документів відповідачу, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк оплати за видатковими накладними №217 від 10.12.2019, №203 від 07.12.2019, №202 від 06.12.2019 на час розгляду справи не настав, у зв'язку із чим позовні вимоги у частині стягнення 2174882,95 грн заборгованості є передчасними;
- оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем, а вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними від позовної вимоги про стягнення заборгованості 2174882,95 грн, у задоволенні якої позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення пені у сумі 274633,34 грн, інфляційних втрат у сумі 60896,71 грн та 3% річних у сумі 50409,61 грн також задоволенню не підлягають.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/15977/2 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- ТОВ «Екопромлайн» зареєстровано електронну податкову накладну в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, про що сторона Відповідача не заперечувала та не звертала увагу суду про відсутність реєстрації податкової накладної;
- судом не звернуто уваги що квитанція, як податкова накладна - це документи які надаються в електронному вигляді, а тому відповідно до п. 5.5 Договору, квитанція № 1 не надається в роздрукованому чи іншому вигляді;
- апелянт наполягає, що ним надано документи, з яких вбачається, що заборгованість Відповідача на користь Позивача становить 2 174 882 грн 95 коп, а тому не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог;
- зазначаючи про позовні вимоги щодо стягнення пені із ТОВ «Укрєврострой» на користь скаржник посилається на положення ч.ч. 1 та 2 статті 193 та частину першу статті 216 Господарського кодексу України, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки не оплачуючи у встановлений строк за поставку товару ТОВ «Укрєврострой» порушує права та законні інтереси ТОВ «Екопромлайн, а також порушує положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.
31.03.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/15977/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 22.04.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, у якій апелянт просить поновити пропущений строк на усунення недоліку.
Головуючий суддя Шаптала Є. Ю. з 23.04.2021року по 08.05.2021 року перебував у щорічній відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1878/21 від 12.05.2021, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/15977/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/15977/20 призначено на 09.06.2021.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання.
28.05.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи наступне:
- відповідач звертає увагу на неналежні долучені копії товарно - транспортні накладні та зазначає, що позивач звертається до суду з позовом про стягнення коштів за товар, який за його твердженням поставлений не був;
- також відповідач вказує, що апелянтом не надано в матеріали справи відповідні податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги передчасними;
- звертається увага, що акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь - яких господарських операцій.
В судове засідання 09.06.2021 з'явився представники позивача та відповідача.
Представник позивача надав свої пояснення та підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЄВРОСТРОЙ» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №02-12/19 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу, іменований в подальшому «товар», на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі в строк до 31.12.2019 р. на умовах РСД (Франко-перевізник) Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Лутовинівка у редакції «Інкотермс 2010». Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання останнім товару та документів зазначених у п. 4.3 цього договору.
Згідно з п.4.3. договору поставки №02-12/19 від 02.12.2019, товар повинен супроводжуватись наступними документами:
а) податковою накладною, складеною в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України, електронного підпису уповноваженої постачальником особи, та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) видатковими накладними, виписаними на 100% вартості товару - оригінал;
в) товарно-транспортними накладними (типова форма №1-ТН) - оригінал;
г) карантинним та/або ветеринарним сертифікатами, на вимогу покупця та за рахунок постачальника - оригінал.
Датою поставки товару є дата його передачі у власність покупцю згідно із п.4.1. даного договору (п.4.4. договору).
За змістом п.5.1. договору покупець здійснює оплату в наступному порядку:
5.1.1. Попередня оплата здійснюється у розмірі 80% від вартості кожної, підготовленої до відвантаження партії товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 2-х (двох) банківських днів від дати отримання наступних документів:
-рахунку-фактури, виставленого на 100% вартості підготовленої до відвантаження партії товару, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;
- документів, передбачених п.5.3. цього договору.
5.1.2. Остаточний розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 2-х (двох) банківських днів від дати отримання наступних документів:
- квитанції №1 про реєстрацію електронної податкової накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, виписаної в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, з відповідним заповненням всіх реквізитів податкової накладної і яка підтверджує: поставку товару покупцю (партії товару) за цим договором поставки; ціну поставки товару (партії) за цим договором; загальну вартість товару (партії товару) за цим договором поставки;
- документів, передбачених п.4.3. цього договору.
За рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» на оплату №196 від 06.12.2019 сума поставки товару становить 2574882,95 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що поставив відповідачу товар на загальну суму 2574882,95 грн, на підтвердження чого надав до матеріалів позовної заяви:
- видаткові накладні №217 від 10.12.2019 на суму 1380611,58 грн, №203 від 07.12.2019 на суму 466480,54 грн, №202 від 06.12.2019 на суму 727790,83 грн;
- копії товарно-транспортних накладних №0780 від 05.12.2019, №0781 від 05.12.2019, №0782 від 05.12.2019, №0783 від 06.12.2019, №0784 від 06.12.2019, №0785 від 07.12.2019, №0786 від 07.12.2019, №0787 від 09.12.2019, №0788 від 09.12.2019, №0789 від 09.12.2019, №0790 від 09.12.2019, 0791 від 10.12.2019, №0792 від 10.12.2019, №0793 від 10.12.2019, №0794 від 10.12.2019, №0795 від 10.12.2019, №0796 від 10.12.2019.
Також 08.01.2021 відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату рахунку №196 від 06.12.2019 на суму 400000,00 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару та наявність у відповідача заборгованості у сумі 2174882,95 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2174882,95 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання пені у сумі 274633,34 грн, інфляційних втрат у сумі 60896,71 грн, 3%річних у сумі 50409,61 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши надані докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим не вбачає за можливе погодитись колегія суддів з огляду на наступне.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 2 174 882,95 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Як було зазначено вище, 02.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №02-12/19 поставки, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити товар.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підтвердження поставки товару відповідачу товару на загальну суму 2574882,95 грн позивачем надані у матеріали видаткові накладні №217 від 10.12.2019 на суму 1380611,58 грн, №203 від 07.12.2019 на суму 466480,54 грн, №202 від 06.12.2019 на суму 727790,83 грн та товарно-транспортні накладні №0780 від 05.12.2019, №0781 від 05.12.2019, №0782 від 05.12.2019, №0783 від 06.12.2019, №0784 від 06.12.2019, №0785 від 07.12.2019, №0786 від 07.12.2019, №0787 від 09.12.2019, №0788 від 09.12.2019, №0789 від 09.12.2019, №0790 від 09.12.2019, 0791 від 10.12.2019, №0792 від 10.12.2019, №0793 від 10.12.2019, №0794 від 10.12.2019, №0795 від 10.12.2019, №0796 від 10.12.2019.
При цьому, 08.01.2021 відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату вартості поставленого товару на суму 400000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2526 від 08.01.2020.
Отже, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, сума несплаченої вартості поставленого позивачем товару становить 2174882,95 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У пункті 5.1. договору сторони погодили порядок здійснення оплати покупцем.
У пункті п.4.3. договору поставки сторони погодили, що товар повинен супроводжуватись наступними документами: а) податковою накладною, складеною в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеним чинним законодавством України, електронного підпису уповноваженої постачальником особи, та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) видатковими накладними, виписаними на 100% вартості товару - оригінал; в) товарно-транспортними накладними (типова форма №1-ТН) - оригінал; г) карантинним та/або ветеринарним сертифікатами, на вимогу покупця та за рахунок постачальника - оригінал.
Тобто, за змістом умов договору сторони визначили, що відповідач здійснює оплату товару у порядку передоплати у розмірі 80% від вартості кожної, підготовленої до відвантаження партії товару, а остаточний розрахунок здійснюється протягом двох банківських днів від дати отримання квитанції №1 про реєстрацію електронної податкової накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, передбачених п.4.3. цього договору.
Згідно із матеріалами справи, сторонами змінено порядок оплати та позивач здійснив поставку товару за відсутності попередньої оплати, а відповідач, у свою чергу, здійснив часткову оплату по факту поставки товару.
За змістом ч.1, ч2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до приписів ст.692 Цивільного кодексу України за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Умовами договору, а саме пп.5.1.2. п.5.1. договору, передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом двох банківських днів від дати отримання квитанції №1 про реєстрацію електронної податкової накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, передбачених п.4.3. цього договору.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано у матеріали справи відповідних податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкових накладних, а враховуючи встановлені у п.5.1. договору строки оплати, з огляду на відсутність у матеріалах справи податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, та доказів надання таких документів позивачу, суд дійшов висновку, що строк оплати за видатковими накладними №217 від 10.12.2019, №203 від 07.12.2019, №202 від 06.12.2019 на час розгляду справи не настав, у зв'язку із чим позовні вимоги у частині стягнення 2174882,95 грн заборгованості є передчасними.
Колегія суддів вважає, що такий висновок зроблений за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (надалі -Порядок).
У п. 2 Порядку визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що до Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням: кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою; кваліфікованого електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою - підприємцем.
За змістом п. 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки.
Відповідно до п.п. 13,14 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Згідно абзацу 3 п. 18 Порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
З системного аналізу вказаних приписів законодавства вбачається, що відповідачем після реєстрації позивачем податкових накладних отримано квитанцію про реєстрацію електронної накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, беручи до уваги те, що наведене відповідачем не заперечується.
Оскільки податкова накладна та квитанція - це документи які надаються в електронному вигляді, а тому відповідно до п. 5.5 Договору, квитанція № 1 не надається в роздрукованому чи іншому вигляді.
Відтак, твердження суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом не враховано, що такі документи відповідно до вказаних положень Порядку складаються та реєструються в електронному вигляді в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, а квитанція про реєстрацію податкової накладної одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, у позовній заяві ТОВ «Екопромлайн» стверджує, що ним зареєстровано податкові накладні в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, а перевіривши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у свою чергу заперечень щодо вказаних обставин не наведено.
За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги позивачем в підтвердження своєї позиції надано також відповідь Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №26-15-04-13 від 22 лютого 2021 року на адвокатський запит адвоката Ясинецького О.А. від 15.02.2021 №15/02/2021-2011 №1, у якій повідомлено зокрема таке: «Стосовно Вашого прохання надати інформацію про формування квитанції про реєстрацію податкових накладних, перелік яких наведено в адвокатському запиті 15.02.2021 №15/02/2021-2011№1 в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Екопромлайн» щодо продажу товару на загальну суму: 5 574 882 грн 95 коп. повідомляємо наступне. Відповідно до інформаційних ресурсів, що є доступними для перегляду на рівні ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що податкові накладні від 10.12.2019 №1, від 06.12.2019 №4, від 07.12.2019 №6 на дату надання відповіді мають статус «Зареєстровані» про що надіслані відповідні Квитанції про реєстрацію податкової накладної/рахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Екопромлайн» засобами електронного зв'язку.».
Враховуючи, що відповідь від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на адвокатський запит адвоката Ясинецького О.А. від 15.02.2021 було отримано 22 лютого 2021 року, тобто після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, то колегія суддів приймає такий документ до уваги в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, судом враховано, що скаржником до апеляційної скарги додано роздруковані податкові накладні, водночас як було досліджено судом вище, вказані документи є електронними та надаються в електронному вигляді, а надані апелянтом податкові накладні можуть оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, із врахуванням положень Податкового кодексу України та фактичних дій сторін господарської операції.
Щодо акту звірки взаєморозрахунків, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.06.2020 становить 2174882,95 грн (а.с.26).
Судом першої інстанції враховано вказаний документ та зазначено, що акт звірки взаєморозрахунків є фіксуючим документом, який є лише відображенням стану заборгованості та в окремих випадках - руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер. Сам по собі факт підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків не має своїм наслідком настання строку виконання зобов'язань.
Однак, суд апеляційної інстанції наголошує, що акт звірки розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Наведена правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 15.10.2020 року справа № 910/5253/19.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що акт звірки взаєморозрахунків по стану на 11.06.2020 (а.с.26) підписано з обох сторін та скріплено печатками, а тому оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, а тому доводи відповідача про те, що акт не є належним доказом судом відхиляються.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, позивачем в підтвердження своїх позовних вимог до позовної заяви було додано Договір поставки № 02-12-19 від 02 грудня 2019 року, товарно-транспортні накладні; видаткову накладну № 217 від 10 грудня 2019 року, видаткову накладну № 203 від 07 грудня 2019 року, видаткову накладну №202 від 06 грудня 2019 року, платіжне доручення № 2526 від 08 січня 2020 року, акт звірки взаєморозрахунків від 11 червня 2020 року.
Судом також взято до уваги наявну в матеріалах справи претензію сплату заборгованості у сумі 2174882,95 грн, яку судом першої інстанції було залишено поза увагою.
При цьому, з огляду на умови Договору, які не містять вимог надання таких документів в роздрукованому чи іншому вигляді, як досліджено вище судовою колегією, податкові накладні та квитанції про реєстрацію податкових накладних є документами, які надаються в електронному вигляді, що відповідно спростовує заперечення відповідача щодо ненадання вказаних документів до матеріалів справи.
Крім того, колегією суддів враховано заперечення відповідача щодо товарно-транспортних накладних, однак вони не спростовують обов'язку з виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару.
З вищевикладеного вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 574 882 грн. 95 коп, а оскільки ТОВ «Укрєврострой» частково оплачено товар в сумі - 400 000 грн. 00 коп., то заборгованість відповідача на користь позивача становить 2 174 882 грн. 95 коп., що не спростовано відповідачем як в суді першої інстанції, так і в межах апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2 174 882,95 грн,
Оскільки судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості, то щодо нарахованих позивачем у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання пені у сумі 274633,34 грн, інфляційних втрат у сумі 60896,71 грн, 3%річних у сумі 50409,61 грн колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою зазначеної правової норми визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Разом з цим, відповідач в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки товару належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату, відтак допустив порушення зобов'язання.
У зв'язку з цим, позивачем у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання нараховано до стягнення пеню у сумі 274 633,34 грн, інфляційні втрати у сумі 60 896,71 грн, 3% річних у сумі 50 409,61 грн.
Судова колегія, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних, визнає їх арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 02-12/16 від 02.12.2019 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар та доведеність позивачем своїх позовних вимог, а також не спростування відповідачем вказаних обставин.
У зв'язку з цим, похідні вимоги про стягнення нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних також підлягають задоволенню.
Відтак, колегія суддів визнає доводи апелянта обґрунтованими та вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» підлягає задоволенню.
Водночас, рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №910/15977/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, згідно ст. 126 та ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН" - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/15977/20 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОСТРОЙ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця 31, код ЄДРПОУ 41472042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН" (02140, м. Київ, вул. Мішуги Олександра, буд. 12, офіс 357, код ЄДРПОУ 38702583) 2 560 822 (два мільйони п'ятсот шістдесят тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 61 коп., з яких: 2 174 822 (два мільйони сто сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 95 коп. - заборгованості за Договором поставки № 02-12/19 від 02.12.2019, 274 633 (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 34 коп. - пені за несвоєчасну оплату, 60 896 (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 50 409 (п'ятдесят тисяч чотириста дев'ять) грн. 61 коп. - 3% річних.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОСТРОЙ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця 31, код ЄДРПОУ 41472042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН" (02140, м. Київ, вул. Мішуги Олександра, буд. 12, офіс 357, код ЄДРПОУ 38702583) 38 412 (тридцять вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 57 618 (п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 50 коп., витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
7. Матеріали справи № 910/15977/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2021.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
А.І. Тищенко