вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2021 р. Справа№ 910/19531/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 (повний текст складено 09.03.2021)
у справі №910/19531/20 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про стягнення 21 892,06 грн,
У грудні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - відповідач) про стягнення 21 892,06 грн, у тому числі: 17 495,80 грн страхового відшкодування, 2 972,81 грн пені, 582,12 грн інфляційних нарахувань, 841,33 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2018 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного позивачу автомобіля "Toyota Sequoia" та автомобіля "Fiat Doblo" під керуванням ОСОБА_1 , якого було визнано винним у ДТП, а відповідальність власника вказаного автомобіля була застрахована відповідачем. Внаслідок ДТП автомобілю позивача було завдані пошкодження, вартість відновлювального ремонту становила 38765,14 грн, тому, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач мав сплатити позивачу 27290,08 грн страхового відшкодування, що підтверджується висновком судового експерту, однак відповідачем було сплачено лише 10 424,28 грн.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що за його замовленням було проведено оцінку розміру вартості матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, згідно звіту якої розмір збитку склав 11 424,28 грн (без ПДВ на запчастини та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), тому відповідачем було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 10424,28грн (з вирахуванням франшизи 1000 грн), і розмір вказаної виплати відповідає нормам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 березня 2021 року позов задоволено частково.
З Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Управління транспорту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 16495,80 грн страхового відшкодування, 783,75 грн - 3% річних, 582,12 грн інфляційних втрат, 1715,02грн судового збору та 1794,97 грн витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчої експертизи.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки пред'явлення до відповідача, як страховика, вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту є неправомірним, оскільки відповідач, згідно норм чинного законодавства, має відшкодовувати оцінену шкоду, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, без ПДВ (до надання підтверджуючих доказів його сплати) та з відрахуванням франшизи, що ним було виконано у повному обсязі, відповідно до звіту про оцінку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 03 травня 2021 року, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
19 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, звіт про оцінку, на підставі якого відповідачем розрахована сума страхового відшкодування, є неналежним доказом; згідно правових позицій Верховного Суду (у справах №910/22886/16, №924/675/17) для визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, слід виходити з фактичної суми встановленої висновком експертизи або документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобілю. Фактична вартість ремонту становила 38765,14 грн (з ПДВ), що підтверджується розрахунковими документами СТО та висновком експертизи, тому відповідач мав відшкодувати 27290,08грн (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу), однак сплатив меншу суму.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021, у зв'язку із перебуванням судді ЧорногузаМ.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2018 року о 18:00 год. у місті Івано-Франківську по вулиці Галицька, 32, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Публічне акціонерне товариства "Укрнафта" внаслідок чого була спричинена дорожньо-транспортна пригода.
Внаслідок ДТП автомобіль "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав пошкоджень задньої лівої фари, заднього бамперу, лівого заднього крила та заднього парктроніку.
ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.п.2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2018, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на період з 28.10.2018 по 27.10.2019 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" на суму 100 000,00 грн з франшизою в розмірі 1000 грн, що підтверджується полісом № АМ/5358259.
15 листопада 2018 року позивачем було подано відповідачу Повідомлення №20893 про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілої особи.
На замовлення відповідача оцінювачем Мельником І.О. 26.11.2018 було складено Звіт №371-18 про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Звіт №371-18) згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 23 196,70 грн, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,7) становить 12 209,11 грн з ПДВ на запчастини та 11424,28 грн без ПДВ на запчастини.
26 грудня 2018 року позивачем було подано відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування до справи №20823, у якій він зазначив банківські реквізити для виплати страхового відшкодування.
08 лютого 2019 року відповідачем, на підставі Звіту №371-18, було складено розрахунок №20823/19 суми страхового відшкодування, згідно якого вартість відновлювального ремонту складає - 23196,70 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,7 розмір матеріального збитку - 12209,11 грн, в тому числі ПДВ (з запчастин) - 784,83 грн, ліміт відповідальності - 100 000,00 грн, франшиза - 1000,00 грн, розмір страхового відшкодування - 10424,28 грн.
18 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосиметрія", на підставі укладеного з позивачем договору від 04.07.2018 про надання послуг з проведення кузовного ремонту автомобілів, складено замовлення-наряд №АС-0000307 щодо відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно якого загальна вартість запасних частин, матеріалів, робіт та послуг склала 38765,14 грн (в т.ч. ПДВ).
22 лютого 2019 року позивачем та ТОВ "Автосиметрія" був підписаний акт виконаних робіт №АС-0000307, за яким загальна вартість відновлювальних робіт склала 38765,14 грн (в т.ч. ПДВ).
28 лютого 2019 року відповідачем складено страховий акт №20823/19, яким визнано факт страхової події та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 10 424,28 грн.
Платіжним дорученням №1388 від 28.02.2019 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 10 424,28 грн (без ПДВ).
Платіжним дорученням №917 від 23.04.2019 позивач сплатив на рахунок ТОВ "Автосиметрія" 38 765,14 грн (в т.ч. ПДВ) в якості оплати за ремонт автомобіля згідно акту №АС-0000307 від 22.02.2019.
25 квітня 2019 року позивач направив відповідачу лист, у якому вказав, що фактична вартість відновлювального ремонту склала 38765,14 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових становить 31552,25 грн (в т.ч. ПДВ), тому просив у семиденний термін провести доплату страхового відшкодування в розмірі 21127,97 грн. До листа позивачем були додані копії акту виконаних робіт від 22.02.2019 та платіжного доручення від 23.04.2019. Вказаний лист отриманий відповідачем 02.05.2019, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень.
Листом від 21.06.2019 за вих. №574 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для доплати страхового відшкодування на підставі акту виконаних робіт від 22.02.2019, оскільки здійснена ним виплата в сумі 10424,28 грн здійснена у належному розмірі та у відповідності до норм чинного законодавства.
18.06.2019 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит, у якому просив надати документи, на підставі яких здійснювалось страхове відшкодування.
У відповідь на вказаний запит відповідач листом від 04.07.2019 надав адвокату позивача копії страхового акту, розрахунку, полісу страхування, Звіту №371-18.
На замовлення позивача судовим експертом Даценком Г.Д. був складений Висновок експерта №069/19 за результатами автотоварознавчого дослідження документів, пов'язаних з ремонтом автомобіля "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , після ДТП від 12.11.2018 (далі - Висновок №069/19), згідно якого:
- вказані в акті виконаних робіт від 22.02.2019 ремонті роботи, матеріли та складові частини є такими, що пов'язані з відновленням автомобіля "Toyota Sequoia" внаслідок його пошкодження в ДТП, що сталася 12.11.2018, але об'єми ремонтних робіт частково не відповідають обґрунтованим технологічним критеріям, які закладні в Методиці ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, але вони являються договірними, тому вартість відновлювального ремонту по факту відрізняється;
- відновлювальний ремонт відповідає нормативно-технічним вимогам заводу-виробника та технічним вимогам, які запроваджені в Україні;
- вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля "Toyota Sequoia" становить 27290,08 грн в т.ч. ПДВ;
- Звіт №371-18 не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна, так як по формі та з змісту виявлені грубі помилки, внаслідок яких вартість матеріального збитку занижена.
У висновку експертизи зазначено, що він складений для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Вартість проведеної експертизи склала 2200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2685 від 07.08.2019 та актом прийому-передачі наданих послуг від 15.08.2019.
21.08.2019 позивач направив ТОВ "Автосиметрія" лист, у якому просив дати пояснення по позиціям 17, 19 у акті виконаних робіт, зауваження щодо яких містяться у висновку експертизи (щодо витрачених нормо-годин на ремонт та фарбування заднього лівого крила).
ТОВ "Автосиметрія" листом від 29.08.2019 пояснила, що калькуляція Аудатех, на яку посилається експерт, складає орієнтовну вартість ремонту і тривалість певних процедур не коригується в залежності від індивідуальних особливостей пошкоджень кожного автомобіля, а у актах виконаних робіт кількість нормо-годин відповідає фактичним витратам часу, затраченого на відповідні обсяги роботи.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 17 495,80 грн страхового відшкодування, як різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (27 290,08 грн) та сплаченою відповідачем сумою (10 424,28 грн), а також 2 972,81 грн пені, 582,12 грн інфляційних втрат коштів, 841,33 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання та 2200,00 грн витрат на проведення експертизи.
Крім цього, позивач вказав, що ОСОБА_1 (особою, винною у ДТП) було відшкодовано позивачу 10845,06 грн, що становить різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту (38 765,14 грн) та сумою страхового відшкодування, яке має виплатити відповідач (27920,08 грн).
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо доведеності позовних вимог, однак встановив, що позивачем не було враховано розміру франшини, передбаченої полісом (1000,00 грн), невірно визначено період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача 16495,80 грн страхового відшкодування, 783,75 грн 3% річних, 582,12 грн інфляційних втрат, а також судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили, тому її називають підвищеною.
За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З матеріалів справи вбачається, що ДТП відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки - належного позивачу автомобіля "Toyota Sequoia", під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля "Fiat Doblo" під керуванням ОСОБА_1 ..
Протиправна поведінка та вина особи, яка керувала транспортним засобом "Fiat Doblo" ( ОСОБА_1 ), встановлена постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2018. При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності протиправної поведінки та вини водія належного позивачу автомобіля "Toyota Sequoia".
Внаслідок ДТП належному позивачу автомобілю було завдано шкоди, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу, а між завданою шкодою та протиправною поведінкою ОСОБА_1 існує прямий причинний зв'язок.
Однак, особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як винна особа - безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961) особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Цивільна відповідальність безпосереднього заподіювача шкоди (особи винної у ДТП) ОСОБА_1 була застрахована відповідачем у відповідності до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі полісу №АМ/5358259 з лімітом відповідальності по майну у сумі 100 000,00 грн. та франшизою у розмірі 1000,00 грн.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, унаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов'язанні є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його користь, як третьої особи, страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , тобто, особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги до відповідача.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст.29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено згідно зі ст. 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону №1961, здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовує особа, яка завдала збитки, на підставі статті 1194 ЦК України.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, який зробив висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від ліміту страхового відшкодування (страхової виплати). Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 13.05.2019 у справі №522/538/17.
Як вірно встановив суд першої інстанції, належний позивачу автомобіль "Toyota Sequoia" виготовлений у 2010 році, а тому, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (далі - Методика), коефіцієнт фізичного зносу становить 0,7.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону №1961 якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Отже, усі операції з надання послуг зі страхування, у тому числі пов'язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. У зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таким операціям.
Верховний Суд в постановах від 28.02.2018 року у справі №757/22706/15-ц та від 22.07.2020 у справі №583/3159/18 зробив висновок, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається потерпілому після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.
Згідно ст. 12 Закону №1961 розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту
Відповідач, посилаючись на положення статей 22, 29, 34, 36 Закону №1961 вказує, що згідно Звіту №371-18 вартість відновлювального ремонту складає - 23196,70 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,7 розмір матеріального збитку - 12209,11 грн, в тому числі ПДВ (з запчастин) - 784,83 грн, франшиза - 1000,00 грн, а тому розмір страхового відшкодування становив 10424,28 грн.
Однак, відповідачем при цьому не враховано, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Реальним же підтвердженням розміру витрат потерпілої особи є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, мають виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17,від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-50гс15.
Матеріалами справи підтверджується, що фактичні витрати позивача на відновлювальний ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля становили 38765,14 грн, вказана сума була сплачена на рахунок станції технічного обслуговування, якою здійснювався ремонт, і включала в себе податок на додану вартість.
Згідно висновку експертизи, яка проведена на замовлення позивача у відповідності до положень ст.101 ГПК України, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля "Toyota Sequoia" становить 27290,08 грн в т.ч. ПДВ.
Враховуючи встановлені обставини справи, наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 495,80 грн страхового відшкодування з наступного розрахунку: 27 920,08 грн вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з ПДВ - 10 424,28 грн виплачене страхове відшкодування - 1 000,00 грн франшиза за полісом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім цього, позивач просив стягнути 2 972,81 грн пені за період з 07.12.2019 по 08.12.2019, та 582,12 грн інфляційних втрат, 841,33 грн 3% річних за період з 03.05.2019 по 08.12.2020.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, пеня позивачем нарахована з порушенням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Також судом першої інстанції встановлено, що нарахування 3% річних і інфляційних втрат на суму невиплаченого страхового відшкодування відповідає положенням статей 625, 993 ЦК України, однак позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов'язання, який мав обраховуватись з 10.05.2019 (восьмий день після отримання листа від 25.04.2019), що вплинуло на розрахунок 3% річних, а тому, згідно обґрунтованого розрахунку наведеного у рішенні, підлягають стягненню 3% річних у розмірі 783,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 582,12 грн.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09 березня 2021 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.06.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук