79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" червня 2021 р. Справа №907/207/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний” за вих.№14-001-15680-2021 від 23.04.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/1600/21 від 05.05.2021)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2021 (суддя Пригара Л.І., повний текст складено 09.04.2021) винесену за розглядом заяви про вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 907/207/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд” (надалі ТзОВ “Кошун Трейд”), м. Ужгород
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний” (надалі ПАТ АБ “Південний”), м. Одеса
за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, м. Одеса
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Милян А.О. - адвокат (ордер серії Вс №1081346 від 15.06.2021)
від третьої особи: не з'явилися
ТзОВ “Кошун Трейд” звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до ПАТ АБ “Південний” про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого Дімітровою Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яким стягнуто з позивача на користь відповідача предмет договору застави транспортного засобу від 17.04.2019 за № 509, у забезпечення кредитного договору № KL2018-03381 від 30.07.2018.
До матеріалів вищезазначеної позовної заяви позивач також додав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі № 3351 від 21.12.2020, вчиненого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначив, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 14.01.2021 відкрито виконавче провадження № 64139670 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, а постановою від 03.02.2021 року з метою примусового виконання виконавчого документу здійснено опис та арешт належного боржнику заставного майна, а саме, транспортного засобу марки “MANITOU МТ 523”, червоного кольору, 2003 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .
Заявник покликається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що майно позивача може бути відчужене в разі проведення його примусової реалізації і позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, а в разі задоволення позову, позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав, тобто, відновлення його прав буде значно ускладнено.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2021 № 907/207/21 заяву ТзОВ “Кошун Трейд” про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 21.12.2020 № 3351, вчиненого Дімітровою Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яким стягнуто з ТзОВ “Кошун Трейд” на користь ПАТ АБ “Південний” предмет договору застави транспортного засобу від 17.04.2019 за № 509, у забезпечення кредитного договору № KL2018-03381 від 30.07.2018 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 907/207/21.
Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, то існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, за захистом яких він звернувся до суду. Окрім того, суд звернув увагу на те, що у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавцем буде примусово реалізовано заставне майно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПАТ АБ “Південний” подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Скаржник зазначає, що ухвала прийнята з порушенням норм права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Зокрема, апелянт вважає, що оскільки позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду. Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, не можна визнати такими, що здійснені з дотриманням збалансованості інтересів сторін.
Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом розглянуто заяву ТзОВ “Кошун Трейд” про забезпечення позову всупереч вимог ч.7 ст. 140 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 справу № 907/207/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ “Південний” на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2021 у справі №907/20/21, розгляд справи призначено на 15.06.2021.
На виконання вимог ухвали суду від 11.05.2021 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/4272/21), у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак, просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Участі уповноваженого представника в судовому засіданні ТзОВ “Кошун Трейд” не забезпечило.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2021 № 907/207/21 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарга слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
В даному випадку позивач на підставі пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.
При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що заборгованість, на яку вчинено оспорюваний виконавчий напис не є безспірною. Тобто, позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасної примусової реалізації майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) на торгах до закінчення розгляду зазначеного позову.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь банку, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано заставне майно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Тому в даному випадку апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19 тощо.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що такий засіб забезпечення позову порушує права відповідача як кредитора за кредитним договором.
Так, в даному випадку не оспорюється право банку як кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна, у даному випадку суд не розглядає справу по суті, а лише вирішує питання правильності вчинення виконавчого напису нотаріуса. І від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення на підставі цього виконавчого напису нотаріуса відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Серед іншого не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо того, що судом попередньої інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було здійснено зустрічне забезпечення.
При цьому апеляційний господарський суд враховує сталу судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі №910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, згідно з якими частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
Апеляційний господарський суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Отже, апеляційний господарський суд вважає, що при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 255, 269, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний” залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2021 у справі № 907/207/21 залишити без змін.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2021 у справі № 907/207/21 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.С. Скрипчук
Б.Д. Плотніцький