79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" червня 2021 р. Справа №907/346/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Скрипчук О.С
суддів Галушко Н.А.
Мирутенка О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевчука Олександра В'ячеславовича б/н і дати (вх. № 01-05/1143/21 від 01.05.2021)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2021 (повний текст рішення складено 01.03.2021, м. Ужгород, суддя Ушак І.Г.)
у справі № 907/346/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чоп-Транс-1”, м.Чоп Закарпатської області
до відповідача: фізичної особи-підприємця Шевчука Олександра В'ячеславовича, с.Заріччя Закарпатської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Командитного товариства “Бізнес Гарант”, м. Вінниця
про стягнення 74 486,04 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чоп-Транс-1”звернулось до суду з позовом до ФОП Шевчука Олександра В'ячеславовича з вимогами про стягнення з відповідача в порядку регресу суми 74 486,04 грн. сплаченої ним третій особі у відшкодування оплати як гарантом митних платежів.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевчука Олександра В'ячеславовича на користь ТзОВ “Чоп-Транс-1” 74 486,04 грн. та 10 653,00 грн. судових витрат
Рішення суду мотивоване тим, що третьою особою у справі були надані гарантії сплати митних платежів за товари, на випадок їх втрати у розмірах встановлених законом на імпорт товарів; до митниці призначення товари, що переміщалися перевізником у режимі транзит, не доставлені у повному обсязі через викрадення таких; третьою особою відповідно до умов договору комісії та угоди № 7 сплачено до державного бюджету митний борг у сумі 74 486,04 грн.; позивачем зазначена сума у порядку регресу відшкодована третій особі.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача ( перевізника) про відшкодування сум сплачених митних платежів, сплата яких за змістом ст. 193 МК України є обов'язком перевізника, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відповідно до умов договору про декларування та приписів ст. 1191 ЦК України.
Не погоджуючись із рішенням суду, ФОП Шевчук Олександр В'ячеславович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд розглянув справу без дослідження в повному обсязі всіх доказів по справі, не застосував норм чинного законодавства та не надав належної оцінки доводам відповідача про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності, внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, апелянт зазначає, що 16.02.2021, ним було подано заперечення на відповідь на відзив з долученням відповідних доказів, які свідчать про відсутність його вини, а саме постанову про визнання відповідача потерпілим від 25.01.2021 та сертифікат про форс-мажорні обставини від 01.02.2021. Проте, судом дані докази не взяті до уваги у зв'язку з тим, що такі були подані несвоєчасно. На думку скаржника, суд неправомірно не прийняв вказані докази відповідача та не надав їм належної оцінки, оскільки останні видавались пізніше і ним було обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений строк.
Також скаржник не погоджується з висновком суду про те, що оскільки дії Подільської митниці Держмитслужби України щодо прийняття вимоги по сплаті митних платежів за гарантією № 1/401160 від 23.04.2020 не були оскаржені відповідачем, відтак КТ «Бізнес Гарант (третя особа) правомірно сплатило митні платежі та відповідно і позивач правомірно відшкодував третій особі дану суму в порядку регресу.
Апелянт зазначає, що дії Подільської митниці відповідачем не могли бути оскаржені, оскільки вимогу про сплату митних платежів було направлено третій особі, а відповідача, який виступає перевізником у даних правовідносинах, про таку вимогу ніхто не повідомив. Разом з цим, скаржник вказує, що володіючи інформацією про те, що при здійсненні перевезення, частину товару було викрадено, що прямо презюмується із звільненням від зобов'язання щодо сплати митних платежів, саме позивач або третя особа повинні були оскаржити вимогу Подільської митниці по сплаті митних платежів.
В свою чергу, КТ «Бізнес Гарант» не розібравшись в правомірності та законності винесення даної вимоги, одразу ж оплатило вимогу Держмитслужби.
Крім того, скаржник зазначає, що оскільки відповідно до постанови інспектора дізнання Хмельницького РВП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 25.01.2021, Шевчука О.В. визнано потерпілим по кримінальному провадженню №120202402500000196 від 15.04.2020, відтак положення ст. 1191 ЦК України щодо відшкодування а порядку регресу сплачених позивачем митних платежів не можуть застосовуватись, з огляду на відсутність складового елементу правопорушення, а саме вини відповідача.
Також апелянт наголошує, що йому не було відомо про договір № 0288 про надання послуг декларування вантажів та надання фінансової гарантії, пов'язаних з перевезенням транзитних вантажів від 13.01.2018, вказаний договір не підписаний, ні ФОП Шевчук О.В., ні його представником та печатка якою скріплено договір не відповідає формі круглої печатки, яка належить відповідачу. Крім того, зазначає, що між позивачем та третьою особою 31.03.2014 було укладено договір комісії №02-38, однак як вбачається з порівняльного аналізу вищевказаних договорів підписи від імені директора ТОВ «Чоп-Транс-1» ОСОБА_1 на договорах значно відрізняються, відтак на думку скаржника невідомо ким підписаний договір № 0288, як з боку позивача, так і відповідача.
Представником відповідача було заявлено клопотання про витребування оригіналів даних договорів для їх дослідження в судовому засіданні, проте судом дане клопотання було відхилене, що на думку апелянта свідчить про упереджений та несправедливий розгляд даної справи.
Крім того, скаржник не погоджується з стягненням з відповідача на користь відповідача 7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу
Товариство з обмеженою відповідальність «Чоп-Транс-1» подало до суду відзив на апеляційну скаргу від 01.04.2021 в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Командитне товариство “Бізнес Гарант” подало до суду пояснення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення Господарського суду Закарпатської області законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
13.01.2018 між ТзОВ «Чоп-Транс-1» (декларант/повірений) та ФОП Шевчук О.В.(замовник/довіритель) укладено договір № 0288 про надання послуг декларування вантажів та надання фінансової гарантії, пов'язаних з перевезенням транзитних вантажів (далі - договір про декларування).
За умовами договору відповідач у справі - ФОП Шевчук О.В., як замовник/довіритель - доручив, а декларант/повірений - ТОВ Чоп Транс1 - позивач у справі - зобов'язався від свого імені, за плату і за рахунок замовника здійснювати дії для оформлення транзитного декларування вантажів переміщуваних по території України замовником або його клієнтом товарів заявлених як транзитні (п. 1.1 договору); зобов'язався від свого імені, за плату і за рахунок замовника здійснювати дії для оформлення фінансової гарантії щодо обов'язкової доставки переміщуваних по території України замовником або його клієнтом товарів заявлених як транзитні (п. 1.2 договору).
Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору про декларування декларант зобов'язався для надання фінансової гарантії залучати уповноваженого Державною митною службою України незалежного фінансового посередника; забезпечувати надання митному органу гарантійного документа, на підставі якого вантажі, які переміщає замовник будуть допущені до транзитного перевезення.
Згідно п.п. 2.1.4 договору про декларування замовник доручає, а декларант приймає зобов'язання від імені, за рахунок замовника в обумовлений законом термін здійснити передбачені митним законодавством попередні операції при переміщенні та пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України; здійснити процедуру декларування товарів, які переміщує замовник; нарахувати митні платежі.
Замовник згідно п.п. 2.2.1-2.2.4 договору про декларування зобов'язується завчасно надавати декларанту інформацію про заплановані перевезення вантажів; на кожне конкретне перевезення надавати повну, точну інформацію необхідну для оформлення гарантійного документа та вантажної митної декларації; здійснювати платежі декларанту відповідно до умов договору; забезпечувати своєчасну доставку товарів, на які надається фінансова гарантія до митниці призначення без зміни номіналу, якості, цілісного стану та обсягу партії товару.
Умовами договору визначено порядок розрахунків сторін, відповідно до якого після отримання від замовника інформації про транзитний вантаж, декларант визначає суму платежів, які належить сплатити замовнику та які складаються із суми коштів, які підлягають сплаті фінансовому посереднику та з суми винагороди декларанта; замовник здійснює платежі декларанту у готівковій чи безготівковій формі (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Факт надання послуг за цим договором підтверджується шляхом оформлення митними органами України вантажної митної декларації на вантаж, який перевозиться на автомобілі замовника; цю декларацію подає митному органу працівник декларанта (п. 3.4 договору).
Згідно п. 4.2 договору замовник, незалежно від наявності його вини несе повну матеріальну відповідальність по регресивних претензіях декларанта якщо у встановлений термін вантаж не буде доставлений до митниці призначення, якщо не дотриманий термін доставки вантажу, або у разі виявлення митними органами зміни номіналу, цілісного стану чи обсягу партії товару (незалежно від цілісності пломб транспортного засобу, яким здійснюється перевезення), якщо це спричинило сплату відшкодування на користь митних органів, умисних або ненавмисних дій (бездіяльності) здійснюючої перевезення транспортної організації, наслідком яких з'явилося порушення зобов'язань по перевезенню, інших випадків порушення відповідного митного режиму.
Договір, відповідно до його умов (п. 6.1), вступає в силу з моменту підписання та діє до 12.01.2021 включно, а в частині обов'язків по розрахунках, у разі їх невиконання замовником та нанесенні збитків декларанту - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.
Матеріалами справи встановлено та не спростовано ніким з учасників процесу, що сторони у справі - відповідач та позивач - на виконання зобов'язань за договором про декларування здійснили відповідні дії:
- відповідач як замовник 10.04.2020 переказав позивачу як декларанту кошти - 1500 грн. (заявки на переказ готівки №№ 48792410, 48792421) призначенням як оплата за фінансову гарантію та вантажно-митну декларацію;
- декларант здійснив процедуру декларування товарів, які переміщує замовник, нарахував митні платежі (вантажно-митна декларація від 10.04.2020 № UA 305090/2020/002653 щодо переміщення автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вантажу (мийних засобів) у кількості 18974 кг вартістю 398956,85 грн. за маршрутом Польща-Азербайджан через п/п Ужгород-Вишнє Немецке Закарпатської митниці - п/п Чорноморський морський торгівельний порт, Одеської митниці, нараховано митних платежів 110910,01 грн.).
Крім того, судом встановлено, що позивач - декларант за договором про декларування укладеним з відповідачем - з 2014р. перебуває у договірних відносинах з третьою особою у даній справі - КТ "Бізнес Гарант" (договір комісії № 02-38 від 31.03.2014).
За умовами договору комісії позивач як комітент доручив, а КТ «Бізнес Гарант» як комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента надати органам доходів і зборів України фінансові гарантії і здійснити їх фінансове забезпечення згідно з Митним кодексом України, постановою КМУ від 21.05.2012 № 461, відповідно до яких комітент зобов'язаний забезпечити доставку вантажів по території України з дотриманням вимог чинного законодавства України, а у випадку порушення встановлених вимог - сплатити митний борг, а також відшкодувати комісіонеру збитки. Фінансова гарантія видається на кожне окреме перевезення(п. 1.2 договору комісії).
Комісіонер зобов'язався надати органам доходів і зборів України фінансову гарантію щодо обов'язкової доставки товарів у митницю призначення забезпечену страхуванням відповідальності перевізника; після перерахування комітентом платежів за даним договором, надати органам доходів і зборів України гарантійний документ, на підставі якого митниця допускає вантаж комітента до оформлення (п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору комісії).
Договором комісії визначено умови відповідальності сторін, зокрема, комітента - позивача у даній справі. Так, згідно п. 4.2 цього договору у разі недоставлення товару до митниці призначення, доставки з порушенням цілісного стану, зміни номіналу, чи кількості (незалежно від цілісності пломб, транспортного засобу, яким здійснюється перевезення), якщо це спричинило сплату відшкодування на користь органів доходів і зборів України, умисних або ненавмисних дій (бездіяльності) здійснюючої перевезення транспортної організації, наслідком яких стало порушення зобов'язань по перевезенню, інших випадків порушення відповідного митного режиму комітент, незалежно від наявності його вини, несе повну матеріальну відповідальність по регресних претензіях комісіонера.
Згідно п.п. 5.1-5.3 договору комісії сторони узгодили, що не несуть відповідальності одна перед одною за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором внаслідок форс-мажорних обставин, якими є, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, що призвели до неможливості подальшої експлуатації або ремонт автомобіля; сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин, зобов'язана негайно інформувати іншу сторону; документом, що підтверджує дію форс-мажорних обставин, сторони визнають свідоцтво, видане ТПП України або іншим компетентним органом, яке завірене начальником митниці за місцем виникнення таких обставин.
Укладаючи договір комісії, комісіонер діє на підставі Угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27.01.2014 № 7 (угода № 7) укладеної Міністерством доходів і зборів України (Міндоходів) та КТ Бізнес Гарант (п. 1.1 договору комісії).
Угодою № 7 згідно її п. 1.1 врегульовуються взаємовідносини між Міндоходів та гарантом щодо надання фінансових гарантій сплати митних платежів у разі невиконання особою відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед органом доходів і зборів зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України.
Гарантійний випадок (п. 1.3 угоди № 7) - факт невиконання особою відповідальною за сплату митних платежів, взятого зобов'язання, що підтверджується актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку з настанням якого гарант зобов'язується сплатити органу доходів і зборів кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.
Згідно п.п. 4.1-4.5 угоди № 7 орган доходів і зборів, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, складає відповідний акт, разом з яким складається вимога про сплату належної суми митних платежів за гарантією, які передаються гаранту, і останній не пізніше трьох банківських днів перераховує зазначену у вимозі суму.
Умовами угоди № 7 (п.п. 5.1-5.3) обставини непереборної сили визначено обставинами, що не є гарантійним випадком, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання зобов'язань за договором комісії за заявою позивача, КТ «Бізнес Гарант» 10.04.2020 надав Закарпатській митниці Держмитслужби (бенефіціар) фінансову гарантію щодо ФОП Шевчук О.В. (принципал), згідно якої гарант взяв на себе безвідкличне зобов'язання безумовно сплатити бенефіціару суму чи суми, що разом не перевищують 128000,00 грн. протягом трьох днів після дня одержання від бенефіціара оригіналу письмової вимоги щодо сплати митних платежів та твердження, що принципал не виконав забезпечені цією гарантією зобов'язання.
16.04.2020 Подільська митниця Держмитслужби повідомила КТ «БізнесГарант» про настання гарантійного випадку, оскільки до митниці звернувся перевізник ОСОБА_2 та повідомив про виявлення часткової втрати товару (мийних засобів), що переміщається в режимі транзит за вантажно-митною декларацією від 10.04.2020 № UA 305090/2020/002653.
23.04.2020 митниця пред'явила вимогу КТ «БізнесГарант» про сплату за гарантією митних платежів на загальну суму 74 486,04 грн., виходячи з вартості недоставленого товару 267 935,40 грн. (12954,00 кг) та долучивши акт про настання гарантійного випадку від 23.04.2020 та копії документів, що свідчать про настання гарантійного випадку (в т.ч. акт від 21.04.2020 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату та акт про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи складені та підписані посадовою особою Подільської митниці, перевізником та експертом Хмельницької ТПП; експертний висновок Хмельницької ТПП від 21.04.2020 здійснений на підставі заявки перевізника щодо перевірки кількості миючих засобів шляхом перерахунку).
29.04.2020 третя особа у даній справі - гарант у спірних відносинах - платіжними дорученнями №№ 4784, 4785 сплатила на підставі вимоги митниці загальну суму 74 486,04 грн.
30.04.2020 КТ «Бізнес Гарант» на підставі договору комісії укладеного з ТОВ «Чоп-Транс-1» пред'явив останньому претензію про компенсацію сплачених до бюджету сум митних платежів на суму 74 486,04 грн.
15.05.2020 ТОВ «Чоп-Транс-1» перерахувало претензійну суму гаранту - КТ «БізнесГарант» платіжним дорученням № 528 та, у свою чергу, вимагає у порядку регресу відшкодування сплаченої суми відповідачем як перевізником та замовником за договором про декларування.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Так, згідно ч. 3 ст. 7 Митного кодексу України (МК України) цим кодексом визначаються засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги.
Згідно ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Приписами ст. 92 МК України встановлено, що у митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України; для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати органу доходів і зборів митну декларацію, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;
2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Приписами ст. 193 МК України встановлено відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом. Так, згідно ч.ч. 2,3 цієї норми у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів; перевізник звільняється від зобов'язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Приписами ст. 305 МК України встановлено загальні положення щодо забезпечення зобов'язань перед органами доходів і зборів, відповідно до яких виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Способами забезпечення сплати митних платежів згідно ст. 306 МК України є, зокрема, фінансові гарантії.
Згідно приписів ст. 310 МК України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму; фінансові гарантії надаються, зокрема, у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.
Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, згідно ст. 311 МК України, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
Орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі, зокрема, встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.
Гарант зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
Після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як орган доходів і зборів отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом доходів і зборів.
Приписами ст. 102 МК України визначено завершення митного режиму транзиту. Так, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів призначення (ч. 3); митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом (ч. 4).
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 102 МК України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу; орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.
Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 102 МК України митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; у разі припинення митного режиму транзиту згідно з частиною восьмою цієї статті вивезення товарів за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 92 цього Кодексу, підлягають поверненню (вивільненню).
Питання забезпечення виконання зобов'язань врегульовано також приписами Цивільного та Господарського кодексів України.
Так, згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
За приписами ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі; до вимоги додаються документи, вказані в гарантії; у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Приписами ст. 564 ЦК України визначено обов'язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора, які полягають у тому, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами; гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Згідно ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником; гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
З наведених приписів цивільного, господарського законодавства та Митного кодексу України вбачається, що здійснення відповідачем транзитного перевезення через митну територію України товарів, з якого виникли спірні відносини учасників у даній справі, обумовлено передбаченою законом необхідністю забезпечення (гарантії) сплати перевізником митних платежів, встановлених законом на імпорт зазначених товарів, на випадок втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів цих товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом.
На підставі наведених законодавчих приписів учасники даної справи послідовно вступали у договірні відносини та передбачали надання фінансової гарантії, а саме: перевізник, відповідач у справі уклав з декларантом/повіреним - позивачем у справі - договір про оформлення останнім транзитного декларування товарів переміщуваних по території України перевізником та про здійснення дій декларантом від свого імені, але за плату та за рахунок перевізника для оформлення фінансової гарантії обов'язкової доставки товарів до митниці призначення, залучивши для цього уповноваженого митницею незалежного фінансового посередника; декларант, у свою чергу, уклав договір комісії з третьою особою у справі - фінансовим посередником КТ Бізнес Гарант, - доручивши останньому від свого імені, але за рахунок декларанта - комітента за договором комісії - надати митниці фінансові гарантії доставки товарів по митній території України відповідно до вимог закону, а у випадку порушення встановлених вимог - сплатити митний борг.
З матеріалів справи вбачається, що третьою особою у справі були надані гарантії сплати митних платежів за товари, на випадок їх втрати у розмірах встановлених законом на імпорт товарів; до митниці призначення товари, що переміщалися перевізником у режимі транзит, не доставлені у повному обсязі через викрадення таких; третьою особою відповідно до умов договору комісії та угоди № 7 сплачено до державного бюджету митний борг у сумі 74 486,04 грн.; позивачем зазначена сума у порядку регресу відшкодована третій особі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача до відповідача, перевізника про відшкодування зазначених сум сплачених митних платежів, сплата яких за змістом ст. 193 МК України є обов'язком перевізника є обґрунтованими та підлягають задоволенню , відповідно до умов договору про декларування та приписів ст. 1191 ЦК України.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції неправомірно не прийняв докази відповідача та не надав їм належної оцінки, а саме постанову про визнання відповідача потерпілим від 25.01.2021 та сертифікат про форс-мажорні обставини від 01.02.2021 та відмовив в задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 16.02.2021 через канцелярію суду було подано заперечення на відповідь на відзив, до яких долучено Постанову інспектора дізнання Хмельницького РВП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 25.01.2021 та Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 2100-21-0142 від 01.02.2021.
Так, відповідно до ч.3 ,4 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 ст. 207 ГПК України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення строку на подання доказів та не було обґрунтовано неможливість їх подання у строк з причин, що не об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено в прийнятті вищевказаних доказів та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність власної вини у втраті товару, оскільки він є потерпілою особою у кримінальному провадженні по факту крадіжки товару є необґрунтованим, з огляду на встановлену приписами ст. 924 ЦК України та ст. 314 ГК України презумпцію вини перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу. За змістом зазначених норм перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, чого в межах даної справи не доведено. Саме лише посилання на наявність кримінального провадження за фактом крадіжки за відсутності рішення суду у зазначеному кримінальному провадженні є недостатнім для висновку про відсутність вини відповідача, яка презюмується за законом.
Суд відхиляє твердження скаржника про те, що відповідачем не могли бути оскаржені дії Подільської митниці, оскільки вимогу про сплату митних платежів було направлено третій особі, а відповідача, який виступає перевізником у даних правовідносинах, про таку вимогу ніхто не повідомив, адже з матеріалів справи вбачається, що відповідач - перевізник - звертався до митного органу із заявою про втрату вантажу, відтак мав змогу оскаржити рішення митного органу, в порядку передбаченому Митним кодексом України
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7500 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, то колегія суддів вважає, що витрати позивача на правову допомогу на суму 7500,00 грн. пов'язані з розглядом даної справи, доведені належним чином, їх розмір є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, які за актом здачі-приймання прийняті позивачем та оплачені останнім.
Твердження скаржника не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2021 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. У задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шевчука Олександра В'ячеславовича відмовити.
2. Рішення Господарського суду Закрпатської області від 17.02.2021 у справі № 907/346/20 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя Скрипчук О.С.
суддя Галушко Н.А.
суддя Мирутенко О.Л.