14 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3340/21 пров. № А/857/9193/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Шевчук С.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Смокович В.І.) про забезпечення позову, постановлену в порядку письмового провадження в м.Луцьку 09 квітня 2021 року у справі №140/3340/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕО» до Головного управління ДПС у Волинській області про зупинення дії рішення, заборону вчиняти дії,
02.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕО» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.01.2021 №825, зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
08.04.2021 Товариство подало заяву про забезпечення позову, просило вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.01.2021 №825 та заборона відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.01.2021 №825.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року заяву Товариства задоволено, зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18 січня 2021 року №825 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕО» критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, відповідно до пункту 6 Порядку, пункту 10, підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1165, є підставою для безумовного зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних / розрахунків коригувань, поданих платником. Суд першої інстанції вказав, що постановлення рішення про відповідність заявника критеріям ризикованості платника податків має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями та з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами заявника. Суд першої інстанції зазначив, що негативні наслідки від прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що в подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів заявника від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та в задоволенні заяви відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не наведено достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. Скаржник вказує, що єдиним негативним наслідком для позивача, пов'язаним з предметом спору, може бути зупинення реєстрації податкової накладної. Скаржник вважає, що твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав та інтересів є безпідставним, оскільки такі є предметом спору у цій справі, а вирішення питання призведе до фактичного вирішення справи по суті до постановлення рішення в цій справі, тобто на стадії, коли суд ще не здійснював дослідження та оцінку доказів і обставин, які стали підставою для вчинення відповідачем оскаржуваних дій.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕО» зареєстровано як юридична особа та взято на облік як платник податків в Головному управлінні ДПС у Волинській області.
Рішенням комісії Головного управління ДПС у Волинській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18 січня 2021 року №825 ТОВ «ФЛОРЕО» віднесено до ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Вважаючи вказане рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.
Оскільки, на переконання Товариства, зупинення реєстрації податкових накладних призводить до погіршення ділової репутації, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, Товариство подало заяву про забезпечення позову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача (майбутнього позивача) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник покликався на те, що негативні наслідки від необґрунтованого прийняття рішення від 18.01.2021 №825 полягають у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та контрагентами. Вказано, що Товариство не отримує прибуток, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може спричинити припинення діяльності Товариства. Зазначено, що зупинення реєстрації податкових накладних призводить до погіршення ділової репутації, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами. Заявник також вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
При цьому пункт 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Водночас, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований Товариством спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
При цьому, висновок суду першої інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного Товариством рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені оцінкою судом будь-яких доказів. Так само суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи Товариства, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Щодо негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які покликався суд першої інстанції, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень певним чином впливають на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 380/5012/20, віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.
Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 КАС України прослідковується із чіткої та послідовної судової практики, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №420/7063/20, від 21 січня 2021 року у справі №140/8878/20, від 18 травня 2021 року у справі №140/13152/20.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів Товариства, то, на переконання суду апеляційної інстанції, такі повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Товариством не доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини 2 статті 150 КАС України, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є такими, що суперечать приписам частини 2 статті 151 КАС України.
За таких обставин, з врахуванням положень статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись статтями 229, 150, 310, 312, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року про забезпечення позову у справі №140/3340/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕО» про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 17.06.2021 згідно ч.3 ст.321 КАС України