17 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9783/20 пров. № А/857/8204/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
представника позивача Робейко А.А.,
представника відповідача Тістечко Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року (ухвалене в м. Львів, судом під головуванням судді Качур Р.П. за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, повний текст рішення складено 12 березня 2021 року) у справі № 380/9783/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рісейл Плюс" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рісейл Плюс" звернулося до суду з позовом, яким просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210015/2 від 18.08.2020;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00383 від 14.08.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00383 від 14.08.2020.
Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210015/2 від 18.08.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код за ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рісейл Плюс” (79049 м. Львів вул. Антонича 6; код за ЄДРПОУ 43160824) судовий збір у сумі 4805 (чотири тисячі вісімсот п'ять) грн 08 коп.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що позивачем подано до митного оформлення товар із застосуванням положень ст. 55 Митного кодексу України (МД № UA209140/2020/74652). Під час здійснення митного контролю за МД від 14.08.2020 № UA209140/2020/073095 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що митна вартість визначена декларантом за основним методом за ціною угоди. За результатами опрацювання інформації, що міститься у наданих до митного оформлення документах, виявлено, що згідно з п. 1.2 Контракту 2020-5 від 03.06.2020 інформація щодо асортименту, кількості та ціни повинна вказуватись, в тому числі, у специфікаціях, які підписуються обома сторонами, та є невід'ємною частиною контракту, проте до митного оформлення специфікації не подавались; у розділі 3 Контракту 2020-5 від 03.06.2020 зазначено, що покупець зобов'язується оплатити товар згідно з домовленостями, відображеними у рахунку-проформі. Проте характер вищезгаданих домовленостей у жодному товаросупровідному документі не висвітлено. Тобто невідомий їх влив на формування митної вартості; у пакувальному листі зазначено такий документ, як від “sales order”, проте серед товаросупровідних документів він відсутній; у рахунку-фактурі № 68 від 13.08.20 вказано місце перетину кордону - митний пост “Рава-Руська”, аналогічна інформація зазначена і в заявці на перевезення № 05 від 10.08.20, а в графі 29 МД міститься інформація, що вантаж прямував на митну територію України через пункт пропуску “Краківець-Корчова”; у СMR гр. 22 відсутній відтиск штампу та підпис відправника, що суперечить вимогам Закону України “Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 01.08.2006 № 57-V (стаття 5 Конвенції). Також вказує, що у поданих до митного оформлення документах є розбіжності стосовно пункту відправлення вантажу. Так, у графі 20 декларації вказано умови поставки FCA Mlyny, проте у заявці на перевезення, рахунку на оплату транспортних витрат зазначено маршрут перевезення: Хрубешів-Рава-Руська. Крім того, вказує, що оскільки митна вартість була визначена митницею за резервним методом (ст. 64 МК України), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа.
Таким чином, митний орган не міг переконатися у достовірності та точності використаної для розрахунку митної вартості інформації, що суперечить п. 1 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України. Після проведених консультацій з декларантом відповідно зі ст. 57 Митного кодексу України у зв'язку з неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (с. 59 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності у митного органу і декларанта інформації про подібні товари; методів 2в і 2г з причини відсутності у митного органу необхідних даних для розрахунку. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA 100100/2020/575026 від 07.07.2020.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Між ТзОВ “Рісейл Плюс” (покупець) та Фірмою “REMI EXPRES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA” (Продавець) 03.06.2020 укладено контракт № 2020-5 (далі - контракт).
Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує: миючі засоби, побутову хімію, товари для дому для оптового продажу на умовах FCA Poland Hrubieszow (Incoterms 2020).
Згідно з пунктом 1.2 контракту асортимент, кількість та ціни Товару вказуються у специфікаціях та інвойсах, що формуються на кожну партію товару, підписуються з обох “Сторін” і є невід'ємними частинами цього Контракту.
Відповідно до пункту 1.3 контракту сума договору складає 2000000 EUR або 9683200 PLN (згідно з курсом станом на 02.06.2020).
Відповідно до пунктів 3.2-3.3 покупець зобов'язується оплатити продавцю за товар згідно з домовленостями, відображеними в рахунку-проформі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.
Для митного оформлення придбаних за контрактом товарів (мийні засоби та засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі (без вмісту абразивних порошків), засоби для прання: рідина для прання Е (не в аерозольній упаковці) в асортименті) позивач надав відповідачеві митну декларацію № UA209140/2020/073095 від 14.08.2020 разом з документами, що підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно графи 43 такої декларації ТзОВ “Рісейл Плюс” заявлено митну вартість товару за 1 методом.
Разом з митною декларацією ТзОВ “Рісейл Плюс” подано такі документи:
- пакувальний лист (packing slip) № А68/2020 від 11.08.2020;
- рахунок-фактуру VAT 68/2020 oryginal від 11.08.2020;
- міжнародну товарно-транспортну накладну CRM від 12.08.2020 б/н;
- Контракт № 2020-5 від 03.06.2020;
- договір про надання митно-брокерських послуг № 16/М/2020 від 19.06.2020;
- заявку на перевезення (Договір перевезення) від 10.08.2020 № 05;
- копію рахунку-фактури № 68 від 13.08.2020 (щодо перевезення);
- копію довідки про транспортні витрати від 13.08.2020;
- копію митної декларації країни відправлення № 20PL301010Е0745616 від 12.08.2020.
Митним органом за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України надіслано позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; виготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено позивача про можливість надання за власним бажанням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У відповідь на таку вимогу позивач надав такі документи:
фото з інтернету з вказаними цінами продажу “рідини для прання” як на території Польщі, так і з різних областей України, де продається ідентичний товар;
посередницькі фактури VFD1.73957 від 23.11.2018 та VFD1.72286 від 26.09.2018; висновок про вартісні характеристики товару.
Розглянувши подані позивачем документи, відповідачем 14.08.2020 складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00383 та прийнято рішення № UA209000/2020/210015/2 про коригування митної вартості.
У графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості зазначено, що митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у документах згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до п. 1.2 Контракту 2020-5 від 03.06.2020 асортимент, кількість та ціни вказуються у специфікаціях, і підписуються обома сторонами, проте такого документу до митного оформлення не подано. У рахунку-фактурі № 68 від 13.08.2020 вказано місце перетину кордону митний пост “Рава-Руська”, аналогічна інформація зазначена і в заявці на перевезення № 05 від 10.08.2020, а в графі 29мд, пункт пропуску “Краківець-Корчова”. Також у рахунку на перевезення місце відвантаження товару Хрубешів, проте у гр. 20 декларації Умови поставки FCA Mlyny. У CMR гр.22 відсутній відтиск штампа та підпис відправника, що суперечить вимогам ст. 5 Конвенції. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлено вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; транспортні перевізні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом надано посередницьку фактуру, де продавцем виступає ще одна юридична особа, яка не є виробником товару та експертний висновок, що ґрунтується на вартості подібного товару. Експерт робить посилання на сайти, де аналогічного товару немає в наявності, а ціна зазначена умовна.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про подібні товари; методів 2в-2г з причини відсутності у митного органу необхідних даних для розрахунку.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UА100100/2020/575026 від 07.07.2020.
З урахуванням прийнятого Галицькою митницею оскаржуваного рішення ТзОВ “Рісейл Плюс” подано нову електронну митну декларацію № UA209140/2020/074652.
Не погоджуючись з відмовою Галицької митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність прийнятого митницею рішення. Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00383 від 14.08.2020 та рішення № 209000/2020/210015/2 про коригування митної вартості товарів від 18.08.2020.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацію № UA209140/2020/073095 від 14.08.2020 позивач подав документи, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема:
- пакувальний лист (packing slip) № А68/2020 від 11.08.2020;
- рахунок-фактуру VAT 68/2020 oryginal від 11.08.2020;
- міжнародну товарно-транспортну накладну CRM від 12.08.2020 б/н;
- Контракт № 2020-5 від 03.06.2020;
- договір про надання митно-брокерських послуг № 16/М/2020 від 19.06.2020;
- заявку на перевезення (Договір перевезення) від 10.08.2020 № 05;
- копію рахунку-фактури № 68 від 13.08.2020 (щодо перевезення);
- копію довідки про транспортні витрати від 13.08.2020;
- копію митної декларації країни відправлення № 20PL301010Е0745616 від 12.08.2020.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).
Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:
- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;
- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема у рішенні Галицької митниці Державної митної служби України UA209000/2020/210015/2 від 18.08.2020 про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з:
- відсутністю у документах згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- до митного оформлення не подано специфікацій, в яких відповідно до п. 1.2 Контракту 2020-5 від 03.06.2020 вказуються асортимент, кількість та ціни;
- у рахунку-фактурі № 68 від 13.08.2020 вказано місце перетину кордону митний пост “Рава-Руська”, аналогічна інформація зазначена і в заявці на перевезення № 05 від 10.08.2020, а в графі 29мд, пункт пропуску “Краківець-Корчова”.
- у рахунку на перевезення місце відвантаження товару Хрубешів, проте у гр. 20 декларації Умови поставки FCA Mlyny;
- у CMR гр.22 відсутній відтиск штампа та підпис відправника, що суперечить вимогам ст. 5 Конвенції;
- не подано банківських платіжних документів, які стосуються оплати товару;
- в поданій на вимогу митного органу посередницькій фактурі, продавцем виступає ще одна юридична особа, яка не є виробником;
- експертний висновок ґрунтується на вартості подібного товару. Експерт робить посилання на сайти, де аналогічного товару немає в наявності, а ціна зазначена умовна.
З матеріалів справи слідує, що позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України.
З метою підтвердження митної вартості позивачем разом з декларацією надано:
- пакувальний лист (packing slip) № А68/2020 від 11.08.2020;
- рахунок-фактуру VAT 68/2020 oryginal від 11.08.2020;
- міжнародну товарно-транспортну накладну CRM від 12.08.2020 б/н;
- Контракт № 2020-5 від 03.06.2020;
- договір про надання митно-брокерських послуг № 16/М/2020 від 19.06.2020;
- заявку на перевезення (Договір перевезення) від 10.08.2020 № 05;
- копію рахунку-фактури № 68 від 13.08.2020 (щодо перевезення);
- копію довідки про транспортні витрати від 13.08.2020;
- копію митної декларації країни відправлення № 20PL301010Е0745616 від 12.08.2020;
- висновок експертного товарознавчого дослідження № 20/1/286 від 18.08.2020, складеного судовим експертом Білобраном Степаном Зіновійовичем;
Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються ненадання до митного оформлення специфікацій, які передбачено Контрактом, як обов'язкового документа суд зазначає таке.
Між ТзОВ “Рісейл Плюс” (покупець) та Фірмою “REMI EXPRES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA” (Продавець) 03.06.2020 укладено контракт № 2020-5 (далі - контракт).
Згідно з пунктом 1.2 контракту асортимент, кількість та ціни Товару вказуються у специфікаціях та інвойсах, що формуються на кожну партію товару і підписується з обох “Сторін” і є невід'ємними частинами цього Контракту.
Cпецифікація - це документ, який містить увесь спектр товарів, які є предметом договору поставки. Застосовується, коли договір передбачає поставку великої кількості різних товарів.
Як видно з поданої до митного оформлення декларації № UA209140/2020/073095 (графа 31) предметом поставки була рідина для прання Е (не в аерозольній упаковці) в асортименті - далі йде посилання на “електронний інвойс”.
Фактура VAT 68/2020 oryginal містить всього 2 позиції товару, який реалізовувався REMI EXPRES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA в рамках цієї поставки - рідина Е Active Washing gel 4.38L White 60sc - у кількості 864 шт., та рідина Е Active Washing gel 2.92L White 40sc - у кількості 2760 шт. Позивач зазначив, що оскільки поставка в межах контракту була на 2 позиції товару, продавець як супровідні документи надав тільки інвойс та пакувальний лист.
Суд також зазначає, що серед обов'язкових документів, що підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відсутній такий документ як специфікація. Декларантом подано до митного органу на підтвердження митної вартості зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактуру (інвойс), чим виконано вимоги вказаної статті.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.
У наданому митному органу інвойсі міститься інформація про номер зовнішньоекономічного контракту, відомості щодо товару, їх кількості та ціни, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію, відтак доводи відповідача є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються невідповідності умов поставки суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу декларант серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, має подати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з умовами контракту, визначеними п. 1.1, продаж товару відбувався на умовах FCA Poland Yrubieshow (Incoterms 2020). Точна адреса завантаження вказується в кожному окремому інвойсі на кожну партію товару.
З поданої до митного оформлення фактури VAT 68/2020 oryginal слідує, що поставка товару “рідина для прання Е” відбувалася також на умовах, аналогічних, вказаним у Контракті FCA 2020-5 Hrubieszow.
Як зазначив позивач, згідно з вказаними умовами поставки продавець вважається таким, що виконав умови Контракту щодо поставки, коли товар буде завантажено на транспортний засіб покупця у місці, узгодженому сторонами. На вищевказаних умовах REMI EXPRES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA було поставлено зазначений у фактурі товар до 22-500 Hrubieszow, ul. Zamojska 189. У свою чергу ТзОВ “Рісейл Плюс” скористалося послугами стороннього перевізника ФОП ОСОБА_1 , здійснило вивіз поставленого товару з домовленої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження понесених витрат на транспортування, включених до митної вартості товару, декларантом подано:
- заявку № 5 від 10.08.2020, згідно з якою ТзОВ “Рісейл Плюс” замовлено послуги перевезення “засобів для прання” ФОП ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 (місце завантаження) до АДРЕСА_2 (адреса відвантаження). Згідно з вказаною заявкою вартість фрахту становила 3000 грн;
- рахунок-фактуру № 68 від 13.08.2020, виписану ФОП ОСОБА_1 , з розбивкою вартості послуг перевезення до пункту перетину митного кордону (м. Хрубешів-п/п “Рава Руська”), що становить 2500 грн, та після перетину митного кордону (п/п “Рава-Руська” - м. Львів”) - 500 грн;
- довідку від 13.08.2020 про транспортні витрати, видану ФОП ОСОБА_1 , яка підтверджує вартість наданих послуг перевезення вантажу - 3000 грн (2500 грн - до перетину кордону та 500 грн - після перетину кордону);
- CMR б/н від 13.08.2020, згідно з якою товар був прийнятий перевізником ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Порядком виконання митних формальностей при здійсненні транзитних перевезень, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1066 від 09.10.2012 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 за № 2120/22432, регулюються дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або послуг транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу юридичними та фізичними особами незалежно від виду транспорту, крім стаціонарних засобів транспортування (трубопроводи та лінії електропередачі).
Розділом Х вказаного Порядку передбачено, що в окремих випадках (внаслідок дії обставин, за яких виконання попередніх умов поставки неможливе) при переміщенні через митний кордон України товарів допускається зміна митниці призначення або митниці відправлення на іншу, ніж та, що зазначена в документах контролю за переміщенням товарів та врегульовано порядок дій митного органу у зв'язку із внесенням вказаних змін.
Перевізником, у зв'язку з наявністю черг на п/п “Рава Руська” та уникнення простою було обрано для перетину кордону інший пункт пропуску, що не суперечить положенням вказаного Порядку.
Крім цього, у заявці на перевезення № 05 від 10.08.2020 ТзОВ “Рісейл Плюс” замовлено послуги перевезення з 22-500 Hrubieszow, ul. Zamojska 189 (місце відвантаження) до АДРЕСА_2 (адреса відвантаження). Згідно з вказаною заявкою вартість фрахту становила 3000 грн. Усі додаткові витрати мають бути погоджені перевізником та замовником. Додаткові рахунки у зв'язку із зміною пункту пропуску через державний кордон перевізником не виставлялися ТзОВ “Рісейл Плюс”, відтак немає підстав вважати, що вартість перевезення змінилася.
З урахуванням наведеного доводи митного органу в цій частині не заслуговують на увагу.
Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються недоліків CMR, на які вказує митний орган, суд зазначає таке.
Міжнародне перевезення вантажів здійснюється відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19.05.1956), ратифікованої Законом України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” (далі - Конвенція).
Суть прийняття Конвенції - стандартизація умов, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема стосовно документів, які застосовуються під час такого перевезення та відповідальності перевізника.
Статтею 11 Конвенції передбачено, що відправник разом із вантажною накладною має надати Перевізнику документи та забезпечити інформацією, необхідними для здійснення митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до поставки вантажу. При цьому на Перевізнику не лежить обов'язок перевірки вірності та адекватності цих документів та інформації.
При прийнятті вантажу відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції перевізник зобов'язаний перевірити:
1) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;
2) зовнішній стан вантажу та його упаковки;
Разом з цим, ч. 1 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що вантажна накладна (CMR) складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.
Крім цього, статтею 6 Конвенції встановлено обов'язкові реквізити вантажної накладної (CMR), а саме:
a) дата і місце складання вантажної накладної;
b) ім'я та адреса відправника;
c) ім'я та адреса перевізника;
d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;
e) ім'я та адреса одержував;
f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальне позначення;
g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;
h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;
i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладення договору до доставки вантажу);
j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;
k) заява про те, що перевезення здійснюється незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Як встановлено судом, графа 22 CMR, на яку вказує митний орган як на недолік в оформленні через відсутність у ній підпису і печатки відправника, містить надруковані реквізити відправника, що дають змогу його ідентифікувати та не суперечить вимогам Конвенції. Крім того, наявність/відсутність окремих, не обов'язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено.
Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що підписи та печатки сторін не є обов'язковими реквізитами вантажної накладної, вони можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена така накладна, відтак доводи митного органу щодо цього також не заслуговують на увагу.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 09.07.2020 у справі № 804/5445/17).
Таким чином, в графі 33 Рішення митного органу вказані як причина сумнівів у заявленій митній вартості недоліки в поданих до митного оформлення позивачем документах є необґрунтованими та такими, що не мають впливу на визначення митної вартості за ціною договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зроблених митницею коригувань митної вартості.
Водночас, подані позивачем під час митного оформлення товару документи містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які в сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Отже, відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене, у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу, зокрема на митну декларацію № UA100100/2020/575026 від 07.07.2020, яка була джерелом інформації для коригування митної вартості, не є належним доказом щодо неправильного визначення ТзОВ “Рісейл Плюс” митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки має лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Колегією суддів також враховано, що ТОВ “Рісейл Плюс” здійснювалося розмитнення ідентичного товару в межах цього Контракту та в цьому ж підрозділі Галицької митниці за ціною товару згідно з митною декларацією № UA209140/2020/065108 від 22.07.2020, яка була без зауважень оформлена митним органом. При цьому під час здійснення коригування митної вартості по оскаржуваній митній декларації попередньо оформлену митну декларацію № UA209140/2020/065108 від 22.07.2020 митним органом не взято до уваги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, тому у відповідача були відсутні правові підстави для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів.
Таким чином, на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв'язку з чим пов'язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак, приведені протиправні дії та в деякій мірі і бездіяльність митного органу, які передували прийняттю оскаржуваному рішенню фактично призвели до порушення законодавчо закріпленого постулату, визначеного п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо прийняття суб'єктом владних обґрунтованих рішень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Стосовно ж правових підстав для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, то частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отож, саме ці вище перелічені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості.
Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач зазначив про не подання декларантом додаткових документів в повному обсязі для підтвердження митної вартості товарів.
Проте, як зазначено судом вище відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Позаяк, відповідачем на стадії направлення повідомлення про необхідність подання позивачем додаткових документів не було встановлено правових підстав для такого витребування та не повідомлено про навність таких підстав позивача, то витребування відповідачем додаткових документів не відповідає положенням приведеного законодавства. Як наслідок обставина щодо ненадання позивачем додаткових документів не може бути правовою підставою для винесення відповідачем рішення про коргування митної вартості.
Частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов'язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема:
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтею 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення за основу для обрахунку митної вартості ввезеного позивачем товару, крім номера та дати митної декларації UА100100/2020/575026 від 07.07.2020, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, нічого не зазначено.
Проте, положення ст. 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі визначення митної вартості за резервним методом, митна вартість товарів повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відтак, визначення відповідачем митної вартісті лише з покликанням на номер та дату митної декларації не відповідає приписам ст. 64 Митного кодексу України. Зокрема оскаржуване рішення не містить відомостей щодо: найменування товару за якими митне оформлення завершено, їх митної вартості; технічні, якісні та інші характеристики, комерційних умов поставки такихтоварів; відомостей щодо співставлення вказаних товарів з товарамипозивача за номенклатурою, технічними, якісними та іншими характеристиками, умовами поставки; коригування вартості товару позивача з урахуванням виявлених відмінностей за результатами такого співставлення.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення частини 4 статті 57 вказаного Кодексу, відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів підстави не застосування відповідачем другорядних (першого-п'ятого) методів при визначенні митної вартості товару не відповідають дійсності. Відповідачем не обґрунтовано належними доказами ціну, що визначена ним у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, однозначною та з урахуванням усіх факторів, що впливають на її визначення. І така вартість - загалом, жодним чином немає свого підтвердження.
Як наслідок, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.
З огляду на обумовлені обставини, колегія суддів вважає, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийнято в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч.6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача в їх сукупності не спростовують обставин з приводу винесення відповідачем оскаржуваного рішення з порушення положень частини третьої ст. 53, пункту 2 ч. 4 ст. 54 МК України, пунктів 2 та 4 ст. 55, частини 4 статті 57, ст. 64 МК України. При цьому, колегія суддів зазначає, що порушення названих правових норм є суттєвими, а як наслідок таких порушень не підтверджується належними доказами, визначена відповідачем митна вартість товару позивача, за шостим (резервним) методом у розмірі обумовленому в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Єдиною підставою, як зазначено в оскаржуваному рішенні є лише обставини щодо неподання позивачем додаткових документів, які витребувані позивачем та навність цінової інформації в базі даних відповідача проте, як було зазначено судом вище, перелічені обставини не могли бути правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення за даних обставин справи.
Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості товару на рівні обумовленому в оскаржуваному рішенні відповідача не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Натомість, оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином, у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави для висновку, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що оскаржене рішення про коригування митної вартості є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 380/9783/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року.