08 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2335/20 пров. № А/857/6117/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,
за участі секретаря судового засідання Гром І.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: Мельничук Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 300/2335/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №361 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» та зобов'язати Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 новий час (дату) складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №361 від 09.04.2020 про неуспішне проходження прокурором підрозділу міжнародно-правових доручень прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора призначити прокурору підрозділу міжнародно-правових доручень прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 новий час (дату) проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
17.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Представник відповідача щодо задоволення клопотання заперечив, вказавши на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути.
Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Не погодившись із додатковим рішенням Офісу Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що подані представником позивача розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи. Звертає увагу суду на те, що процесуальні документи, подані у цій справі адвокатом (позовна заява, клопотання про витребування доказів, зібрані докази, адвокатські запити) є аналогічними, які подавались адвокатом в інтересах позивачів у інших справах, із зміною лише даних позивача, рішення кадрової комісії та наказу про звільнення.
Просить додаткове рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Градум» був укладений договір про надання правової допомоги від 03.07.2020 №02-08/176-2020.
Відповідно до додатку №2 від 03.07.2020 до договору про надання правничої допомоги, позивач погодив з адвокатським об'єднанням «Градум», що вартість послуг становить 10000 грн., а вказана сума сплачується ним у разі досягнення внаслідок надання правничої допомоги позитивного результату, а саме прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог у даній справі.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи долучено копію акту здачі-приймання наданих послуг від 11.12.2020, відповідно до якого адвокатом були надані наступні послуги:
1. збір доказів для обґрунтування позовних вимог шляхом підготовки та направлення трьох адвокатських запитів на адресу Офісу Генерального прокурора, ТзОВ «Сайметрікс-Україна», а саме №02-08/176-356вих-20, №02-08/176-381вих-20 та №02-08/176-475вих-20;
2. аналіз зібраних доказів, підготовка та подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 позовної заяви №02-08/176-519вих-20 та підготовка письмових доказів в 2-х томах;
3. підготовка та направлення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду клопотання про витребування доказів від 07.09.2020 №02-08/176-521вих-20 в ТзОВ «Сайметрікс-Україна», заяви про допит позивача як свідка від 07.09.2020 №02-08/176-522вих-20, заяви про виклик і допис свідка ОСОБА_2 від 07.09.2020 №02-08/176-523вих-20, клопотання про витребування доказів (відеозапису атестації) від 07.09.2020 №02-08/176-520вих-20 в Офісу Генерального прокурора;
4. підготовка та направлення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом від 01.10.2020 №176-590вих-20;
5. підготовка та подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду клопотання про приєднання доказів від 23.10.2020 №02-08/176-649вих-20 (з направленням копій відповідачу);
6. аналіз відзиву Офісу Генерального прокурора від 28.10.2020 №15/1/2-59567-20 на позовну заяву та доданих до нього доказів. Підготовка і подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповіді на відзив Офісу Генерального прокурора №02- 08/176-714вих-20 від 06.11.2020 (з направленням копій відповідачу).
Як зазначено в акті, в ході надання правової допомоги на виконання доручення Замовника, витрачено 27 годин робочого часу адвоката Виконавця. Вартість наданої правової допомоги становить 10000,00 грн.
Задовольняючи подане клопотання про прийняття додаткового рішення та вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд оцінив подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, та прийшов до висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є співмірною із часом, який витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань, аналізу законодавства, судової практики, визначення правової позиції у справі, оскільки є справою незначної складності, апелянт зазначив докази, які підтверджують можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії, а отже надані послуги адвоката не вимагали великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи та вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (10 000 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 132, 134, 139, 244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 300/2335/20 скасувати та прийняти постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11, 01011) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року