15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/431/20 пров. № А/857/9468/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської обл. на окрему ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, допущеної під час виконання рішення суду в справі за позовом представника адвоката Цебрика Любомира Васильовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської обл. про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Калинич Я.М., час та місце ухвалення судового рішення: 10 год. 32 хв. 13.04.2021р., м.Ужгород; дата складання повного тексту судового рішення: 15.04.2021р.),-
Оскаржуваною окремою ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. заяви представника адвоката Цебрика Л.В., діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, задоволено;
визнано протиправною бездіяльність відповідача Рахівської районної державної адміністрації /РДА/ Закарпатської обл. щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівської РДА Закарпатської обл. про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - в частині непоновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської обл. з 12.03.2020р.;
зобов'язано Рахівську РДА Закарпатської обл. вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню ст.370 КАС України та прав ОСОБА_1 , виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. в справі № 260/431/20;
встановлено Рахівській РДА Закарпатської обл. строк для надання відповіді про виконання вказівок цієї ухвали - 30 календарних днів від дня її отримання;
зобов'язано Рахівську РДА Закарпатської обл. протягом 10 календарних днів з дня отримання ухвали подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 23.10.2020р. у справі № 260/431/20 (Т.6, а.с.73-79).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач Рахівська РДА Закарпатської обл., який у апеляційній скарзі просить окрему ухвалу, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, допущеної під час виконання рішення суду (Т.6, а.с.114-117).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звертаючись до суду із заявою а порядку ст.383 КАС України, представник позивача зазначив про поновлення строку звернення до суду із нею, однак будь-якого обґрунтування такого клопотання не навів, а питання дотримання 10-денного строку зі сторони заявника залишилося поза увагою суду.
Також судом розглянуто заяви в порядку ст.ст.382, 383 КАС України одночасно та сумісно, незважаючи на те, що приписами вказаних статей передбачено різні процедури розгляду заяв та відмінні правові наслідки за результатами розгляду таких.
Окрім цього, постановлення судом окремих ухвал за наслідками розгляду заяв в порядку ст.382 КАС України процесуальних законом (ст.249 КАС України) не передбачено.
Представником позивача адвокатом Цебриком Л.В. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.6, а.с.151-156).
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. адміністративний позов представника адвоката Цебрика Л.В., діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рахівської РДА Закарпатської обл. № 18 від 03.02.2020р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рахівської РДА Закарпатської обл. № 19 від 04.02.2020р. «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 року № 18 «Про звільнення ОСОБА_1 »»; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської обл. з 12.03.2020р.; стягнуто з Рахівської РДА Закарпатської обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2020р. по 23.10.2020р. у розмірі 169256 грн. 25 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства; стягнуто з Рахівської РДА Закарпатської обл. на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, що становить 23231 грн. 25 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства (Т.4, а.с.50-69).
Згідно вимог ч.2 ст.255 КАС України наведене рішення суду набрало законної сили 24.02.2021р. (Т.5, а.с.24-28).
25.11.2020р. представником позивача адвокатом Цебриком Л.В. скерована до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Заяву мотивує тим, що боржник не виконує добровільно рішення суду в частині виплати середнього заробітку за місяць та поновлення на роботі. Просить зобов'язати Рахівську РДА Закарпатської обл. подати суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі №260/431/20 в частині: поновлення стягувача на роботі на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської обл. з 12.03.2020р.; стягнення з Рахівської РДА Закарпатської обл. на користь стягувача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, що становить 23231 грн. 25 коп., протягом двох днів з дня отримання ухвали суду про встановлення цього строку або з дня її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень в залежності від того, що настане раніше (Т.5, а.с.44-45).
26.11.2020р. представником позивача адвокатом Цебриком Л.В. скеровано до суду заяву в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності, яка вчинена суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Заявник вказує на те, що боржник не виконує добровільно рішення суду в частині виплати середнього заробітку за місяць, тому стягувач подав 16.11.2020р. виконавчий лист Управлінню ДКС України у Рахівському районі, яке надіслало 20.11.2020р. повідомлення боржнику про здійснення безспірного списання коштів з його рахунку. Просить визнати протиправною бездіяльність Рахівської РДА Закарпатської обл. щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі № 260/431/20 в частині: поновлення стягувача на роботі на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської обл. з 12.03.2020р.; стягнення з Рахівської РДА Закарпатської обл. на користь стягувача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць, що становить 23231 грн. 25 коп. (Т.5, а.с.70-73).
Виносячи спірну ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що станом на 12.04.2021р. рішення суду, яке набрало законної сили, та стосується поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є невиконаним.
Водночас, в цілях примусового виконання рішення суду позивач змушений був звернутися до органів державної виконавчої служби. 16.11.2020р. відкрито відповідне виконавче провадження, а 24.11.2020р. державним виконавцем скеровано вимогу боржнику про поновлення позивача на роботі.
Наведені обставини розцінені судом як підтвердження невиконання зі сторони боржника судового рішення, через що останнім допущено протиправну бездіяльність.
Також наведені боржником (відповідачем) обставини, які на його думку, перешкоджають виконанню рішення суду та поновленню позивача на посаді, судом визнано безпідставними та необґрунтованими.
Розглядаючи подану апеляційну скаргу колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з приписами п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов'язковість судового рішення. Крім того, у ст.129-1 Основного Закону України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).
Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов'язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб'єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об'єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).
Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (частини 4, 5 ст. 249 КАС України).
Під час судового розгляду з'ясовано, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської обл., починаючи з 12.03.2020р., не виконано.
Вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність Рахівської РДА Закарпатської обл., яка допущена суб'єктом владних повноважень-відповідачем під час виконання такого рішення суду.
Неприйнятними слід вважати твердження відповідача стосовно неможливості виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що посада начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області, на яку судом поновлено стягувача, є відсутньою в штатному розписі перейменованого Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської РДА Закарпатської обл., оскільки таке перейменування структурного підрозділу не звільняє боржника від виконання рішення суду.
При цьому, порядок виконання рішення в разі реорганізації чи ліквідації установи, організації, підприємства, на якому має бути поновлення особа, чітко визначений законом та усталеною судовою практикою.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, структурний підрозділ відповідача - Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської обл. - не ліквідований і не реорганізований; водночас, мала місце лише зміна його назви на Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської РДА Закарпатської, що не створює перешкод для належного і своєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р.
Законодавець передбачив обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і видати розпорядження (наказ) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Поновлюваний працівник повинен бути ознайомлений з розпорядженням (наказом) про поновлення під підпис. Поновлення на роботі відбувається з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.
Після видачі наказу про поновлення працівника на посаді вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993р., зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу (розпорядження, рішення), визнаного судом незаконним.
Таким чином, на час розгляду заяв позивача в суді першої інстанції рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі № 260/431/20 в частині поновлення позивача на роботі залишалося невиконаним зі сторони відповідача, що, у свою чергу, свідчить про неналежний рівень виконавчої дисципліни в Рахівській РДА Закарпатської обл., через що суд обґрунтовано відреагував на такі порушення окремою ухвалою на адресу відповідача із встановленням 30-денного строку для надання відповіді на окрему ухвалу.
Приписами КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Таким чином, загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного позитивного результату - позивача не було поновлено в розумні строки на посаді, з якої її незаконно звільнив суб'єкт владних повноважень - відповідач по справі.
За таких умов в суду виникла об'єктивна необхідність у застосуванні процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.
Оскільки апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції на момент їх прийняття, тому факт поновлення позивача згідно розпорядження відповідача № 24-р від 18.05.2021р. із внесенням відповідних записів до її трудової книжки, не може слугувати підставою для скасування чи зміни оскаржуваних процесуальних рішень суду.
Оцінюючи в сукупності вищезазначене, судом першої інстанції наведено достатні і вагомі підстави для задоволення заяв представника позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, допущеної під час виконання рішення суду в справі, через що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону.
В частині доводів апелянта про недотримання судом першої інстанції порядку розгляду та вирішення заяв щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, допущеної під час виконання рішення суду в справі колегія суддів враховує таке.
Матеріалами справи стверджується факт невиконання відповідачем рішення суду, починаючи з 23.10.2020р., при цьому така бездіяльність носила триваючий характер.
Повний текст рішення суду був виготовлений судом 02.11.2020р. (Т.4, а.с.69).
Також ухвалою суду від 02.11.2020р. судом виправлені описки в тексті рішення суду (Т.4, а.с.77-79).
Виконавчий лист по справі в частині вимог про поновлення на посаді виданий судом 26.10.2020р. (Т.5, а.с.99-100).
10.11.2020р. позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій просила поновити її посаді (Т.5, а.с.50).
По причині невиконання в добровільному порядку рішення суду позивач змушена була 10.11.2020р. звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа від 26.10.2020р. в частині поновлення на роботі (Т.5, а.с.101-102).
24.11.2020р. державний виконавець скерував відповідачу (боржнику) вимогу про поновлення позивача на роботі (Т.5, а.с.107-108).
Звернення представника позивача із розглядуваними заявами до суду мало місце 25.11.2020р. і 26.11.2020р., а відтак останнім не пропущений 10-денний строк, який передбачений ст.383 КАС України.
За таких обставин відсутність розгляду судом клопотання про поновлення строку звернення до суду не може вважатися достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки спірний строк не пропущений позивачем.
Окрім цього, розгляд поданих представником позивача заяв відбувся судом почергово, що стверджується протоколами судових засідань від 12.04.2021р. та 13.04.2021р. (Т.6, а.с.54-55, 70).
Постановлення єдиного судового рішення у формі окремої ухвали за наслідками розгляду двох заяв позивача, поданих в порядку ст.ст.382, 383 КАС України, не призвело до порушення прав відповідача, не наклало на нього не передбачені законом зобов'язання, не призвело до неправильного вирішення справи чи заяв позивача, а тому не може слугувати достатньою підставою для скасування або зміни окремої ухвали суду.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідач оскаржив спірну окрему ухвалу лише з формальних процесуальних підстав, при цьому не наголошує на тому, що бездіяльність відповідача допущена з поважних причин, відповідачем забезпечено дотримання вимог закону та прав позивача тощо.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Рахівську РДА Закарпатської обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської обл. на окрему ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, допущеної під час виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/431/20 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Рахівську районну державну адміністрацію Закарпатської обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 16.06.2021р.