09 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11278/20 пров. № А/857/5616/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участю представника позивача Розман В.С.,
за участю представника відповідача Логвінова В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, прийняте суддею Мричко Н.І. о 16 годині 10 хвилині у місті Львові, повний текст складений 19.02.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач, НЗТУ НГУ) в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність, які полягають у неповному нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року; зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року з базовими місяцями - січень 2008 року та березень 2018 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року задоволено частково позов. Визнано протиправними дії, які полягають у неповному нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року; зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.12.2019 з базовими місяцями - січень 2008 року та березень 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн 00 коп.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що з огляду на вчинення відповідачем дій щодо неповного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, то відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01.01.2008 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 і діяла до 01.03.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704. Таким чином, аргументи відповідача про те, що січень 2008 року не може вважатися базовим місяцем є безпідставними.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України. З огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1500,00 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) з посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець, що підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.
Відтак, у військової частини були відсутні підстави для застосування при розрахунку індексації січня 2008 року як базового місяця.
Крім того, Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що у даному випадку повноваження щодо нарахування індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до норм законодавства покладається на відповідача, тому підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяці «лютий 2008 року» відсутні, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19.
Апелянт звертає увагу на те, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також часом, витраченим на виконання таких робіт
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу покликається на те, що жодного доказу, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права апелянт не навів.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Разом з тим, грудень 2015 року не може вважатися базовим, оскільки у даному місяці збільшення грошового забезпечення відбулося не за рахунок зростання посадового окладу.
Протягом 2016 - 2018 років розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та за надбавки за вислугу років залишилися незмінними.
Однак, у березня 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення, однак таке не перевищило суму індексації нарахованої у даному місяці. Відтак, після 01.03.2018 року базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Наказом НЗТУ НГУ від 05.09.2019 року № 66о/с позивача звільнено у запас 11.12.2019 року відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.12.2019 №277 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, направлено на військовий облік до Галицько-Франківського ОРВК м. Львів.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.03.2020 року, в якій просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період часу з 01.01.2014 року по 11.12.2019 року.
Листом від 30.04.2020 року № 50/02/32-677 відповідач повідомив позивача про те, що з 2018 року по 2019 рік індексація грошового забезпечення виплачувалась у повному обсязі. Інформацією щодо сплачених сум індексації до 2017 року включно, володіє Центральний архівний відділ Національної гвардії України.
Представник позивача звернувся до Центрального архівного відділу Національної гвардії України із запитом від 19.08.2020 року, в якому просив надати копію особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2016, 2017 роки, у тому числі відомості про сплачену індексацію грошового забезпечення.
Супровідним листом від 31.08.2020 року № 605 Центральний архівний відділ Національної гвардії України надіслав на адресу представника позивача копії особистих карток позивача на грошове забезпечення за 2016-2017 роки.
З картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення № 647 вбачається, що позивачу з липня по листопад 2016 року нараховувалось та виплачувалось по 59,45 грн індексації грошового забезпечення, а у грудні 2016 року 193,85. У 2017 році відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача від 29.04.2020 № 50/02/32-140 у 2018 році відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень у розмірі 71,08 грн, за березень 2019 року 276,63 грн, з квітня по червень 2019 року по 134,47 грн, з липня по листопад 2019 року по 206,72 грн, за грудень 2019 року 76,83 грн.
Вважаючи дії та бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 вказаного Закону).
Згідно з ст.5 зазначеного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку № 1078).
Згідно з п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
В рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі аналізу наведених положень законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
З картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення № 647 вбачається, що позивачу з липня по листопад 2016 року нараховувалось та виплачувалось по 59,45 грн індексації грошового забезпечення, а у грудні 2016 року 193,85. У 2017 році відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача від 29.04.2020 року № 50/02/32-140 у 2018 році відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень у розмірі 71,08 грн, за березень 2019 року 276,63 грн, з квітня по червень 2019 року по 134,47 грн, з липня по листопад 2019 року по 206,72 грн, за грудень 2019 року 76,83 грн.
Враховуючи наведене, дії відповідача, які полягають у неповному нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року є протиправними.
Водночас з огляду на вчинення відповідачем дій щодо неповного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, то відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визначення базового місяця для нарахування індексації з огляду на наступне.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Суд зазначає, що індексація не була нарахована та виплачена позивачеві у повному обсязі за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 380/11278/20 скасувати і прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у неповному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.12.2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
=
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 14.06.2021 року.