16 червня 2021 р.Справа № 820/5357/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. (ухвалене суддею Заічко О.В., повний тест якого складено 11.03.2021 р.) по справі № 820/5357/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 2899009-1303 від 04.05.2017 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 р. скасовано, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 2899009-1303 від 04.05.2017 р.
Постановою Верховного Суду від 24.12.2020 р. постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 р. та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 р. скасовано та справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Закону України “Про оренду землі”, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що між Харківською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,5462 га, несільськогосподарського призначення - землі промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. “В-1”, що належить Харківській міській раді на праві приватної власності. Строк дії договору до 01.03.2031 р.
Вказаний договір зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в Державному реєстрі земель від 29.08.2006 р. № 240667100049.
04.05.2017 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 2899009-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 85261,11 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що контролюючим органом підтверджено наявність підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 7.1, 7.3,7.4 ст. 7 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.
Згідно із п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податок на майно складається, зокрема, з плати за землю.
Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно із п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками податку є, зокрема, землекористувачі.
Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно із п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. (п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України).
Облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з абзацом 2 п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 288.1, 288.7 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. № 1204 (в подальшому - Порядок № 1204).
Пунктами 1, 2, 9 Розділу ІІ Порядку № 1204 встановлено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: 1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу, та наявність діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 2) дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 3) згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 4) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; 5) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях; 6) в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом. У випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: “Ф” - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Згідно із пп. 291.1 ст. 291 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оцінку земель” (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку (стаття 13 Закону України “Про оцінку земель” у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 18 Закону України “Про оцінку земель”, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України “Про землеустрій”.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України “Про оцінку земель” у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
Відповідно до п. 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.
Згідно із п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 р. № 1386, Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі: про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що платником земельного податку є власник або користувач земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користувнні, а базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Для визначення розміру земельного податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства та, з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності та затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.
Судовим розглядом встановлено, що умовами, укладеного між позивачем та Харківською міською радою договору оренди передбачено, що: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1029377 грн.; розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою від 19.04.2006 р. № 2574/06 становить: у 2006 році 2184,08 грн., з 2007 року - 3165,33 грн.; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.
Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 6-28-0.22-442/2-17 від 12.01.2017 р. повідомлено контролюючий орган, що згідно із інформації Державної служби статистики України, яка надіслана листом від 10.01.2017 р. № 11.1-03/2-17, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4%; коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік -1,703; 1997 рік-1,059; 1998 рік-1,006; 1999 рік-1,127; 2000- 1, 182; 2001 - 1,02; 2005 рік -1,035; 2007 рік-1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік-1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06.
Проте, судовим розглядом встановлено, що відповідач не отримував від територіального органу Держгеокадастру інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та інформації про земельні ділянки, зокрема, про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України та пункту 4 Порядку.
Також судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом не отримувалася інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначена відповідачем із встановленого договором оренди станом на 2007 рік розміру орендної плати 3165,33 грн., з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі з 2007 ро 2015 роки, а саме: 37983,96 грн х 1,028 (Кі 2007 року) х1,152 (Кі 2008 року) х 1,059 (Кі 2009 року) х1,0 (Кі 2010 року) х1,0 (Кі 2011 року) х1,0 (Кі 2012 року) х1,0 (Кі 2013 року) х 1,249 (Кі 2014 року) х1,433 (Кі 2015 року) = 85261,11 грн.
Тобто, розрахунок земельного податку контролюючим органом здійснено без обов'язкового використання відомостей про фактичну нормативну грошову оцінку земельної ділянки на день проведення цього розрахунку.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим його необхідно скасувати, а позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 2899009-1303 від 04.05.2017 р.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 852,60 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1279 грн., а всього 2131,60 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 820/5357/17 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 04.05.2017 р. № 2899009-1303.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) гривні 60 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1279 (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять) гривень, а всього 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) гривня.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 17.06.2021 року