14 червня 2021 року справа №360/3016/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Павлюка П.В., представника відповідача 1 Кір'якова А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 р. (повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2021 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/3016/20 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішення, визнання дій протиправними, стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідачі), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання робочої групи Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 49 від 24.04.2020 в частині демонтажу вхідної групи на АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 064-1980 від 24.02.2020 в частині демонтажу вхідної групи на АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправними дії працівників Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу вхідної групи до нежитлових приміщень № 111 та 111а в будинку по АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його користь компенсацію майнової шкоди, завданої протиправними рішеннями та діями у розмірі 294201,00 грн, що складається із втрат, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна 167001,00 грн, а також упущеної вигоди у сумі 127200,00 грн.;
- стягнути з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його користь компенсацію моральної шкоди спричиненої незаконними діями у розмірі 1000000,00 грн.;
- стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його користь суму, сплачену за демонтаж конструкцій у розмірі 12648,67 грн. та вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 125-137).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 064-1980 від 24.02.2020 в частині демонтажу вхідної групи на АДРЕСА_1 .
Визнано протиправними дії працівників Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу вхідної групи до нежитлових приміщень № 111 та АДРЕСА_2 .
Стягнуто з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача компенсацію майнової шкоди у розмірі 167001,00 грн. (сто шістдесят сім тисяч одна грн. 00 коп.).
Стягнуто з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача суму, сплачену за демонтаж конструкцій, у розмірі 12648,67 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок вісім грн. 67 коп.).
Стягнуто з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконними діями, у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (т. 3 а.с. 100-112).
Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у зв'язку із прийняттям Правил благоустрою м. Києва Київською міською радою було прийнято рішення щодо благоустрою території м. Києва, яке є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Апелянт зазначає, що територія, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 - територія багатоповерхової житлової забудови та належить громаді м. Київа. Київською міською радою Правилами благоустрою м. Києва визначено чіткий порядок одержання контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою території у зв'язку з виконанням відповідних робіт.
Разом з тим, позивач не звертався з письмовим зверненням до відповідача щодо виготовлення контрольної картки на порушення існуючого благоустрою та його відновлення при виконанні робіт з влаштування елементів вхідної групи-сходів.
Також зазначає, що позивачем у позовній заяві не було зазначено та судом не встановлено, зокрема, обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, що стягується.
Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради також подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення, а в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму, сплачену за демонтаж конструкцій у розмірі 12648, 67 грн. закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків, оскільки у позивача встановлена металева конструкція, що суперечить вимогам, визначених в Містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об'єкта будівництва та відсутня на неї проектна документація, відомості в технічних паспортах.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рішення суду оскаржено в частині задоволення позовних вимог.
Представники відповідачів доводи апеляційних скарг підтримали у повному обсязі.
Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 142267835 від 23.10.2018, 10:35:3923.10.2018 свідчить, що позивач придбав у будинку АДРЕСА_3 на першому поверсі (т. 1 а.с. 22).
Позивач зареєстрував право власності на нежитлові приміщення № 111 та 111а , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 202364346 від 28.02.2020, 15:21:49, а також індексний номер 202359338 від 28.02.2020, 15:08:40 (т. 1 а.с. 23-24).
Підставою для виникнення права власності стали: технічний паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24.02.2020 ТОВ «ІНЖБУД-КОНСАЛТИНГ», висновок щодо технічної можливості поділу (виділу) об'єкта нерухомого майна, серії 3101/20-12, виданий 24.02.2020 ТОВ «ІНЖБУД-КОНСАЛТИНГ» (т. 1 а.с. 25, 26-29, 30-33).
11.12.2019 в Департаменті містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) власником були отримані Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва № 1571 на «Реконструкцію квартири АДРЕСА_4 під нежитлове приміщення (магазин непродовольчих товарів) з влаштуванням окремої вхідної групи», відповідно до якого передбачене замуровування виходу із квартири на загальну сходову клітину на виконання вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» пункт 5.42: «Приміщення громадського призначення в житлових будинках ...повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку...». Вхід до приміщення за проектом організовано прямо з вулиці через індивідуальну вхідну групу (т. 1 а.с. 38-44).
Згідно зазначених умов наявний лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.11.2018 р. № 10462/0/06/27-18 щодо надання дозволу на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) за адресою: АДРЕСА_3 . Замовник - ОСОБА_1 .
Функціональне призначення земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.
Замовником подано до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва та зареєстровано в установленому порядку Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкції квартири АДРЕСА_2 під нежитлове приміщення (магазин непродовольчих товарів) з влаштуванням вхідної групи...». Реєстраційний номер повідомлення КВ 061200220788 (т. 1 а.с. 45).
Після завершення виконання будівельних робіт Замовником подано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яку зареєстровано в Департаменті ДАБК міста Києва у встановленому законом порядку. Реєстраційний номер КВ 141200521126 (т. 1 а.с. 46).
З висновку щодо технічної можливості поділу виділу об'єкта нерухомого майна від 24.02.2020 № 3101/20-12-1 вбачається, що позивачем проведено технічну інвентаризацію новоутвореного об'єкта з одночасним розподілом на два нежитлових приміщення: № 111 та № 111 а. Технічний паспорт на приміщення виготовлено ТОВ «Інжбуд - Консалтинг» від 24.02.2020, номер інвентаризаційної справи 3101/20-12. У вказаному технічному паспорті зовнішня вхідна група наявна, вхід до приміщення вказано через зовнішні двері з цієї вхідної групи (т. 1 а.с. 25).
У встановленому законом порядку позивач зареєстрував право власності на нежитлові приміщення № 111 та 111а в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 202364346 від 28.02.2020, 15:21:49, а також індексний номер 202359338 від 28.02.2020, 15:08:40 (т. 1 а.с. 23-24).
03.02.2020 між позивачем та підрядником ФОП ОСОБА_2 (зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.05.2019 за № 20650000000058397) укладено договір № 0302 щодо будівництва вхідної групи до нежитлових приміщень № 111 та 111а, відповідно до якого та додатку № 1 до договору (розрахунок будівельних матеріалі та робіт) вартість виконаних робіт з будівництва вхідної групи до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 склала 245 111,63 грн. (т. 1 а.с. 64-70, 71-74).
20.04.2020 між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 укладений договір № 200420/1 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого ОСОБА_3 орендував нежитлові приміщення НОМЕР_2 та 111а, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності, починаючи з 21.04.2020 року. Сума договору складала 72 000 гривень за місяць, тобто 2400 грн. за календарний день.
Пунктом 2.1. договору № 200420/1 визначено, що факт передачі Об'єкта оренди Орендодавцем Орендарю Сторони зобов'язуються оформити шляхом підписання Акта приймання-передачі Об'єкта оренди.
За пунктом 2.2. договору № 200420/1 Сторони визначили, що не пізніше 20 червня 2020 року Орендар у будь-який спосіб комунікації за реквізитами, зазначеними у даному Договорі, звертається до Орендодавця для підписання основного Акта приймання-передачі Об'єкта оренди.
Пункт 2.5. договору № 200420/1 встановлює, що Сторони домовились підписати Акт приймання-передачі Об'єкту оренди у тимчасове користування для проведення ремонтних робіт та робіт по облаштуванню приміщення на період з 21 квітня по 19.червня 2020 року (включно). На період проведення ремонтних робіт з 21 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року (включно) Орендна плата не нараховується, але Орендар сплачує комунальні послуги. У випадку закінчення ремонтних робіт до 20 червня 2020 року основний Акт приймання-передачі Об'єкту оренди підписується одразу після закінчення ремонтних робіт.
Пунктом 2.6. договору № 200420/1 визначено, що факт передачі Об'єкта оренди Орендодавцем Орендарю у тимчасове користування для проведення ремонтних робіт Сторони зобов'язуються оформити шляхом підписання Акта приймання-передачі Об'єкта оренди у тимчасове користування для проведення ремонтних робіт та робіт по облаштуванню приміщення (т. 1 а.с. 86-97).
05.03.2020 провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» складений припис № 2004246, в якому зазначено про порушення вимог пунктів 3.2.8. та 3.2.11. Правил благоустрою міста Києва за адресою АДРЕСА_1 . Згідно припису запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на зміну зовнішнього вигляду фасаду в зв'язку із облаштуванням вхідної групи. Також зазначено, що в разі відсутності дозвільної документації пропонують відновити зовнішній вигляд фасаду. Попереджено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. Про виконання припису слід було повідомити за адресою АДРЕСА_5 та або телефоном. Приписом встановлено, що порушення вчинено ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 198).
Зі змісту протоколу від 24.04.2020 № 49 постійно діючої робочої групи щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва, а також демонтажу (переміщення) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, в тому числі з урахуванням припису від 05.03.2020 № 2004246, рекомендовано демонтувати самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми - вхідної групи за адресою АДРЕСА_1 . Комунальному підприємству «Київблагоустрій» необхідно було надати звіт про проведений демонтаж у місячний термін (т. 1 а.с. 189-190, 191-197).
У додатку № 1 до протоколу від 24.04.2020 № 49 під номером АДРЕСА_6 зазначена «вхідна група», ФОП ОСОБА_4 , номер припису 2004246 від 05.03.2020 (т. 1 а.с. 195).
24.04.2020 Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 064-1980 видано доручення Комунальному підприємству «Київблагоустрій» щодо демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торгівельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва, до якого включено належну позивачу вхідну групу, розташовану по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 106-111).
У таблиці доручення під номером АДРЕСА_6 зазначена «вхідна група», ФОП ОСОБА_4 , номер припису 2004246 від 05.03.2020 (т. 1 а.с. 110).
В Акті № 03-23 вказано: проведення демонтажу (переміщення) від 27.04.2020 в період часу з 9-00 до 12-00 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі припису № 2004246 від 05.03.2020, доручення Департаменту міського благоустрою № 064-1980 від 24.04.2020 представниками КП «Київблагоустрій» був здійснений частковий демонтаж вхідної групи, розібрана на окремі частини.
Згідно Акту опису об'єкта № 03-23: визначення об'єкту вхідна група; власник ФОП ОСОБА_4 ; кількість один, комплектність металеві сходи 4 частини; примітки споруда розібрана на окремі частини, частковий демонтаж.
Вказаний об'єкт переданий на майданчик тимчасового складування і зберігання майна КП «Київблагоустрій» за адресою: АДРЕСА_7 , наявний підпис завідувача майна.
Також наявне фото будівлі за адресою: АДРЕСА_1 без вхідної групи (т. 3 а.с. 95-97).
З протоколу № 010252 від 05.03.2020, складеного провідним інспектором КП «Київблагоустрій» відносно ОСОБА_4 вбачається, що складений вказаний протокол за порушення благоустрою, а саме: зміна зовнішнього вигляду фасаду будинку без відповідної дозвільної документації та контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою, виданої Департаментом міського благоустрою.
У графі Пояснення особи, на яку складено протокол, зазначено: «Личные данные записаны верно. Второй экземпляр получил.» (т. 3 а.с. 72-73).
Постановою адміністративної комісії при виконкомі Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області за № 7 від 23.04.2020 зазначено: ОСОБА_4 порушив ст. 152 КУпАП «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів». В постанові зазначено, що 05.03.2020 об 11 год. 00 хв. та об 11 год. 10 хв. було виявлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 самовільно, без наявності контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою від Департаменту міського благоустрою, виконувались роботи по мощенню нових тротуарних доріжок та зміні зовнішнього вигляду фасаду будинку, чим порушено пункти 15.3.14 та 3.2.8 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051.
За рішенням адмінкомісії на ОСОБА_4 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 900 грн. (т. 3 а.с. 77).
Згідно протоколу засідання адміністративної комісії при виконкомі Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області за № 5 від 23.04.2020 відносно ОСОБА_4 розглядалися протоколи за порушення ним ст. 152 КУпАП Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
В протоколі зазначено, що членом комісії було доведено, що ОСОБА_4 на засідання комісії не з'явився, у поясненнях до протоколу № 010252 від 05.03.2020 вину не заперечував.
Комісія постановила: визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та накласти штраф у розмірі 900 грн. (т. 3 а.с. 76).
Згідно дублікату квитанції від 24.04.2020 відправником ОСОБА_4 на реквізити Горішньоплавнівської міської отг направлені кошти в сумі 900 грн. як штраф за постановою № 7 від 23.04.2020 (т. 3 а.с. 78).
Відповідно до квитанції позивачем 14.05.2020 через відділення № 101 AT КБ «ПриватБанк» сплачено на розрахунковий рахунок КП «Киїблагоустрій» грошові кошти у розмірі 12648,67 грн. 67 копійок як сплату за демонтаж конструкції (т. 1 а.с. 98).
18.05.2020 між позивачем та підрядником ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 1805 щодо здійснення ремонтних (відновлювальних) робіт вхідної групи до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , відповідно до якого та додатку № 1 до договору (розрахунку будівельних матеріалів та робіт) вартість відновлення пошкодженої протиправними діями відповідачів вхідної групи склала 167001 грн. (т. 1 а.с. 77-83, 84-85).
Відповідно до експертного висновку ТО-144 від 07.05.2020 щодо можливості класифікації зовнішньої вхідної групи до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 як конструктивної частини цих нежитлових приміщень вхідна група до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та 111а по АДРЕСА_1 класифікується як невід'ємна конструктивна частина нежитлових приміщень, та не є малою архітектурною формою з урахуванням технічного обґрунтування, викладеного в описовій частині цього звіту. Вхідну групу (у тому числі металеві сходи для проходу людей) до нежитлових приміщень № 111 та № 111а по АДРЕСА_7 облаштовано відповідно до вимог законодавства України та діючих будівельних норм. Демонтаж вхідної групи унеможливить експлуатацію нежитлових приміщень, обмежить право власника на доступ до об'єктів нерухомості та примусить його порушувати ДБН, використовуючи інші способи потрапити у приміщення. Демонтувати вхідну групу не можна (т. 1 а.с. 47-54).
Експерт, який виконав експертний висновок ТО-144 від 07.05.2020, був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку (т. 2 а.с. 13).
Згідно листа від 03.03.2021 відповідального виконавця експертного висновку ТО-144 від 07.05.2020 на адресу позивача датою затвердження вказаного експертного висновку слід вважати 07.06.2020, оскільки дата «07.05.2020» зазначена експертом помилково (т. 3 а.с. 84).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 4 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що законодавство з питань благоустрою населених пунктів складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Згідно статті 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів, серед іншого, належать:
1) території загального користування:
- парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
- вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
- інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Стаття 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Пунктом 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом.
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлені такі обов'язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів:
- утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію;
- дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;
- не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів;
- відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;
- допускати на об'єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За приписами частини 1 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об'єктів благоустрою є:
1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм
2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;
6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;
7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;
8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
9) малі архітектурні форми;
10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Статтею 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування.
Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, норм і правил(частина 2 статті 23 вказаного Закону).
Частиною 1 статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті.
Дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються:
особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту;
у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.
Стаття 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» містить визначення поняття Правил благоустрою території населеного пункту.
За унормуванням частини 1 вказаної статті Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» прямо передбачено, що Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Статтею 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у:
1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів;
2) проектуванні об'єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм;
3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об'єктів благоустрою
4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів;
5) порушенні режиму використання і охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення;
6) самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту;
7) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою населених пунктів;
8) знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону;
9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту;
10) неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.
Відповідно до п. 1 Положення № 94 Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно п. 4 Положення № 94 основними завданнями Департаменту є, зокрема, вжиття заходів щодо притягнення винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів до відповідальності.
В п. 5 Положення № 94 занотовано, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань має повноваження, зокрема, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і Правил благоустрою міста Києва та здійснює контроль за їх виконанням; у межах повноважень дає доручення на демонтаж (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.
Отже, до повноважень Департаменту відноситься прийняття рішень щодо демонтажу малих архітектурних форм та тимчасових споруд, що здійснюється у встановленому законом порядку.
Із матеріалів справи встановлено, що провідним інспектором КП «Київблагоустрій» відносно ФОП ОСОБА_4 винесений припис за № 2004246 від 05.03.2020 про усунення порушень, на підставі Правил благоустрою міста Києва.
Вказаним приписом провідним інспектором встановлені порушення пунктів 3.2.8. та 3.2.11. Правил благоустрою міста Києва.
Правила благоустрою міста Києва (далі також - Правила) визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Пунктами 3.2.8. та 3.2.11. Правил благоустрою міста Києва визначено, що відповідальні особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, юридичні та фізичні особи, що використовують будинки і споруди та приміщення в них на законних підставах, зобов'язані:
Змінювати зовнішній вигляд фасадів будівель та споруд тільки на підставі затверджених у встановленому порядку проектів та за умови одержання дозволу (ордера) на тимчасове порушення благоустрою території у зв'язку з виконанням відповідних робіт у Головному управлінні контролю за благоустроєм міста Києва (пункт 3.2.8.), а також
Розміщувати елементи благоустрою тільки на підставі проектно-дозвільної документації (пункт 3.2.11.).
Таким чином, пункт 3.2.8. Правил благоустрою міста Києва передбачає обов'язок фізичних і юридичних осіб при виконанні робіт по змінюванню зовнішнього вигляду фасадів будівель та споруд отримувати дозвіл (ордер) на тимчасове порушення благоустрою території у Головному управлінні контролю за благоустроєм міста Києва, що прямо суперечить положенням частини 3 статті 34 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», оскільки Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Суд на підставі положень частини третьої статті 7 КАС України до спірних правовідносин застосовує положення статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», зокрема, частини третьої вказаної статті, та робить висновок, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватися положення пункту 3.2.8. Правил благоустрою міста Києва в частині обов'язку позивача - фізичної особи при виконанні робіт по змінюванню зовнішнього вигляду фасадів будівлі отримати дозвіл (ордер) на тимчасове порушення благоустрою території у Головному управлінні контролю за благоустроєм міста Києва.
До спірних правовідносин слід застосовувати положення абзаців другого та четвертого частини першої статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» в частині того, що Дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.
Матеріалами справи встановлено, що позивач як власник нежитлових приміщень проводив будівельні роботи, в тому числі й щодо змінювання зовнішнього вигляду фасаду будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , на підставі затверджених у встановленому порядку проектів та за умови одержання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.11.2018 № 10462/0/06/27-18 на переведення житлового приміщення у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач як замовник отримав затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.12.2019 № 1571 Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва з реконструкції квартири АДРЕСА_4 під нежитлове приміщення з влаштуванням окремої вхідної групи.
Позивачем подавалося до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва та зареєстровано в установленому порядку Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкції квартири АДРЕСА_2 під нежитлове приміщення (магазин непродовольчих товарів) з влаштуванням вхідної групи...». Реєстраційний номер повідомлення КВ 061200220788.
Після завершення виконання будівельних робіт позивачем подана Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, яку зареєстровано в Департаменті ДАБК міста Києва у встановленому законом порядку. Реєстраційний номер НОМЕР_3 .
З урахуванням наведеного, вбачається, що вхідна група, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до нежитлових приміщень 111 та 111а, не підпадає під визначення малої архітектурної форми як елементу (частини) об'єктів благоустрою, оскільки є необхідною та невід'ємною частиною нежитлового приміщення, яке належить позивачу на праві приватної власності.
Натомість, дії Департаменту та КП «Київблагоустрій» здійснені не у межах повноважень, що передбачені Законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 202364346 від 28.02.2020 та № 202359338 від 28.02.2020.
Суд зазначає, що позивачем дотримано необхідних вимог в сфері містобудівної діяльності при реконструкції квартири по АДРЕСА_3 та належним чином оформлені результати реконструкції, зареєстровано у встановлено порядку право власності на реконструйовані приміщення.
Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об'єктів, які належать до малої архітектурної форми як елементу (частини) об'єктів благоустрою у розумінні Правил благоустрою м. Києва.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 826/11229/17.
Із припису № 2004246 від 05.03.2020, який складений провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій», вбачається, що позивач не мав господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_4 . У справі відсутні будь-які пояснення самої ФОП ОСОБА_4 стосовно виконання/невиконання ним робіт з встановлення зовнішньої вхідної групи до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .
Крім того, в матеріалах наявний протокол № 010252 від 05.03.2020, складений провідним інспектором КП «Київблагоустрій» відносно ОСОБА_4 за порушення благоустрою, а саме: зміна зовнішнього вигляду фасаду будинку без відповідної дозвільної документації та контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою, виданої Департаментом міського благоустрою; постанова адміністративної комісії при виконкомі Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області за №7 від 23.04.2020 відносно ОСОБА_4 , згідно якої останній порушив ст. 152 КУпАП, оскільки 05.03.2020 він у Оболонському районі м. Києва по Оболонському проспекту-34 самовільно, без наявності контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою від Департаменту міського благоустрою, виконував роботи по зміні зовнішнього вигляду фасаду будинку, чим порушено пункти 15.3.14 та 3.2.8 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, з таких підстав.
Як в протоколі, так і при розгляді протоколу ОСОБА_4 не надавав жодних пояснень стосовно того, що він виконував роботи, про які зазначено в протоколі та постанові, а також відсутні будь-які свідчення стосовно наявності господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_4 ..
Крім того, наявний експертний висновок ТО-144 від 07.05.2020 щодо можливості класифікації зовнішньої вхідної групи до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 як конструктивної частини цих нежитлових приміщень, згідно якого вхідна група до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 класифікується як невід'ємна конструктивна частина нежитлових приміщень, та не є малою архітектурною формою.
Вказаний висновок зроблений кваліфікованим експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку.
Судами також визнається належним доказом лист від 03.03.2021 відповідального виконавця експертного висновку ТО-144 від 07.05.2020 на адресу позивача, згідно якого датою затвердження вказаного експертного висновку слід вважати 07.06.2020, оскільки дата «07.05.2020» зазначена експертом помилково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, вхідна група була демонтована 27.04.2020 та перевезена для зберігання на майданчик тимчасового складування і зберігання майна КП «Київблагоустрій».
Згідно квитанції позивачем 14.05.2020 через відділення № 101 AT КБ «ПриватБанк» сплачено на розрахунковий рахунок КП «Киїблагоустрій» грошові кошти у розмірі 12 648,67 грн. 67 копійок як сплату за демонтаж конструкції, лише після чого позивач зміг забрати з майданчика тимчасового складування і зберігання майна КП «Київблагоустрій» демонтовану вхідну групу.
Таким чином, в період з 27.04.2020 по 14.05.2020 (в тому числі й 07.05.2020) вхідна група знаходилася у розібраному стані на майданчику тимчасового складування і зберігання майна КП «Київблагоустрій», внаслідок чого експерт фізично не міг зробити вказаний висновок та здійснити фотофіксацію вхідної групи вже після її встановлення до нежитлових приміщень.
Після 14.05.2020 позивачем 18.05.2020 між позивачем та підрядником ФОП ОСОБА_5 був укладений договір № 1805 щодо здійснення ремонтних (відновлювальних) робіт вхідної групи до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , відповідно до якого та додатку № 1 до договору (розрахунку будівельних матеріалів та робіт) вартість відновлення пошкодженої протиправними діями відповідачів вхідної групи склала 167001 грн.
Матеріалами справи (в тому числі й наданими фото) достовірно підтверджено, що протиправно був здійснений демонтаж вхідної групи, яка належала на праві приватної власності позивачу, яка після 14.05.2020 була відновлена.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовного того, що зазначене свідчить про реальне виконання договору № 1805 від 18.05.2020, оскільки в матеріалах справи відсутнє платіжне доручення, яке підтверджує оплату послуг. Позивач і підрядник ОСОБА_5 обидва є фізичними особами-підприємцями і не можуть виконувати роботи без оформлення документального підтвердження про сплату за виконані роботи.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення заявлених вимог про відшкодування спричиненої шкоди на суму 167001 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягають задоволенню вимоги про відшкодування коштів у розмірі 12 648,67 грн. 67 копійок як сплати за демонтаж конструкції, оскільки встановлена протиправність такого демонтажу та згідно квитанції позивачем 14.05.2020 через відділення № 101 AT КБ «ПриватБанк» сплачено на розрахунковий рахунок КП «Киїблагоустрій» грошові кошти у розмірі 12 648,67 грн. 67 копійок як сплату за демонтаж конструкції, лише після чого позивач зміг забрати з майданчика тимчасового складування і зберігання майна КП «Київблагоустрій» демонтовану вхідну групу.
Посилання представника відповідача 2 на обставини, що вказані кошти були сплачені позивачем добровільно та не підлягають відшкодуванню, є необгрунтованими, оскільки матеріалами справи доведено, що без демонтованої вхідної групи неможливий доступ до нежитлових приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , і, як наслідок, використання вказаних приміщень для здійснення підприємницької діяльності, що обумовлювало дії позивача по сплаті коштів у вказаній сумі для подальшого використання належних йому нежитлових приміщень.
Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частин четверта статті 23 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Моральні страждання оцінені у розмірі 1000000 грн. та задоволенні судом першої інстанції у розмірі 50000, 00 грн.
Як зазначено у позові, моральна шкода спричинена у зв'язку з протиправними діями відповідача щодо незаконного пошкодження майна, які перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням для позивача додаткових обставин (затримання працівниками поліції, відкриття кримінального провадження та перебування під вартою протягом 24 годин), що спричинили моральні страждання.
Разом з тим, суд зазначає, що не погоджує позицію позивача стосовно того, що внаслідок протиправних дій відповідачів він отримав моральні страждання у зв'язку із затриманням працівниками поліції, відкриттям кримінального провадження та перебування під вартою протягом 24 годин. Зазначені події не перебувають у безпосередньому зв'язку з діями та рішеннями відповідачів, а є наслідком активних дій самого позивача у зв'язку із з'ясуванням обставин демонтажу вхідної групи 27.04.2020.
Суд, враховуючи обставини справи та встановлені факти протиправних дій, які стали наслідком неповного з'ясування обставин саме відповідачем 1 та надання саме ним доручення вжиття заходів шляхом демонтажу майна, яке належить позивачу на праві приватної власності, вважає за можливе стягнути на користь позивача з відповідача 1 кошти в сумі 10000 грн., оскільки, на думку суду, саме така сума відповідає розміру та характеру спричинених позивачу моральних страждань.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 064-1980 від 24.02.2020 в частині демонтажу вхідної групи на АДРЕСА_1 ; визнання протиправними дій працівників Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу вхідної групи до нежитлових приміщень № 111 та №111а в будинку АДРЕСА_1 ; стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача суми, сплаченої за демонтаж конструкцій, у розмірі 12648,67 грн.; стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконними діями, у розмірі 10000,00 грн.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За унормуванням частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З урахуванням наведеного, правомірним є висновок суду першої інстанції про стягнення витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, а саме: з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сумі 11350,80 грн, з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради у сумі 840,80 грн.
Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» окреслює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
З аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона повинна запобігати зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, зокрема і адвокатами, в т.ч. встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, КАС України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію № 0.0.1797323780.2 від 11.08.2020 про сплату позивачем за виконання умов договору про надання правової допомоги надання коштів у сумі 30 000,00 грн. (т. 1 а.с. 112-114, 142, том 3 а.с. 86-87).
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що є неспівмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі у розмірі 30000 грн., оскільки позовні вимоги не повністю обґрунтовані в частині порушених прав позивача, що призвело до часткового задоволення заявлених вимог, та вважає правомірним зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 20000 грн.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 195, 310, 315, ч. 1 п. 4 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 р. - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 р. у справі № 360/3016/20 - скасувати в частині стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди у розмірі 167001,00 грн. (сто шістдесят сім тисяч одна грн 00 коп.) та стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконними діями, у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн.. 00 коп.).
Прийняти в цій частині нову постанову.
Стягнути з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди спричиненої незаконними діями у розмірі 10000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди, завданої протиправними рішеннями та діями у розмірі 167001,00 грн., яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна - відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У повному обсязі судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 червня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Сіваченко
Е.Г. Казначеєв