справа № 380/9457/21
про залишення позовної заяви без руху
16 червня 2021 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик Марія Василівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України у Львівській області, у якому просить суд:
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 належні розрахункові кошти відповідно до ст. 116 КЗпП України;
- стягнути з Головного управління МВС України у Львівській області, як правонаступника ліквідованого Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки відповідно до ст. 117 КЗпП України, починаючи з 10.08.2015 по час останнього розрахунку;
- зобов'язати відповідача відшкодувати на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позову встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з п. 2 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Згідно з позовною заявою позивач не зазначив адресу електронної пошти позивача та не зазначив відомостей щодо її відсутності, а також не зазначив адресу електронної пошти, номеру засобу зв'язку відповідача та не зазначив чи така інформація відома позивачеві.
Враховуючи наведене, позивачу слід надати до суду позовну заяву, оформлену відповідно до вимог, передбачених статтею 160 КАС України, із наданням до суду примірників позовної заяви у новій редакції відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України "Про судовий збір") судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1.1 пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01.01.2021 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 гривень.
Позивач не додав до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Згідно з прохальною частиною позову, позивач, зокрема, заявив вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
У позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, за звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивач мав сплатити судовий збір за ставками, встановленими за вимоги майнового характеру, розрахувавши розмір судового збору з урахуванням ціни позову.
Оскільки, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню позивачем не вказано, суд самостійно не може розрахувати суму судового збору, що має бути сплачена.
Також, позивач долучив до матеріалів справи довідку від 25.05.2015 № 4/526 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України виданої ОСОБА_1 те, що він з 12.01.2015 по 13.02.2015 безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.
Згідно з пунктами 2, 3 цього Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Отже, статус учасника бойових дій підтверджується відповідним посвідченням з написом "Посвідчення учасника бойових дій", яке є документом, що підтверджує наявність пільг зі сплати судового збору на підставі до п. 13 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Довідка від 25.05.2015 № 4/526 не є документом, який підтверджує наявність у позивача статусу учасника бойових дій.
Доказів наявності пільг зі сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачем не надано.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Наведене вище положення Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди ця бездіяльність повинна бути визнана судовим рішенням незаконною.
Разом з тим, матеріали адміністративного позову справи не містять доказів, які б підтверджували, що бездіяльність відповідача визнана незаконною в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними діями, бездіяльністю відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Виходячи з того, що на даний час не встановлено прийняття відповідачами незаконного рішення чи вчинення дій або бездіяльності по відношенню до позивача, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди (упущеної вигоди) позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож, врахування наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (у даному випадку - необхідність справляння судового збору за вимогу відшкодування моральної шкоди, що виражена у грошовому еквіваленті), є обов'язковим для суду.
Тому, позивачу за вимогу про відшкодування моральної шкоди необхідно сплатити судовий збір в сумі 908,00 грн.
Сплата судового збору здійснюється за наступними платіжними реквізитами: одержувач - ГУК Львів/Залізничний р-н/22030101; ЄДРПОУ 38008294; банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA128999980313101206084013951; код класифікації доходів бюджету 22030101, код банку отримувача (МФО) 899998; призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 171, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив :
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кедик М.В.