Іменем України
17 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2250/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
26 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та працею в Районах Крайньої Півночі, що міститься в листі-повідомленні від 31.03.20 №1163/031-08;
- зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням його застосування у редакції згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, з дня звернення за призначенням пенсії а саме: з 17.03.2020 із врахуванням стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію по списку № 1 періоду роботи:
на шахті «Ленінка» «Ворошиловградвугілля» з 13 вересня 1982 року по 06 жовтня 1982 року учнем поверхневого гірськоробочого, з 16.05.1983 по 29.07.1983 учнем підземного гірськоробочого з повним робочим днем, з 19.03.1984 підземним гірськоробочим до 29.04.1984, з 27.08.1984 гірськоробочим маркшейдером по 02.11.1984, з 15.12.1986 гірськоробочим в Лутугинському шахтобудівному управлінні тресту «ВУС» з 08.05.1987 по 10.01.1991, з 21.01.1991 гірськоробочим на шахті Леніна «Ворошиловградвугілля» до 04.03.1991, дільничим маркшейдером до 26.12.1996, на шахті «Лутугинська ДП ГХК «Луганськвугілля до 27.04.2001;
з 28.04.2001 по 31.03.2006 в районах Крайньої Півночі геодезистом ВАТ «Арктикнафтострой» до 31.03.2006, з 01.04.2006 по 31.12.2006 геодезистом в ЗАТ «Арктикстрой», з 01.03.2007 робочим та геодезистом в ТОВ «Строймонтаж» до 31.03.2007, період з 24.04.2007 по 18.02.2008, з 19.02.2008 по 18.05.2008, з 19.05.2008 по 30.09.2008, з 19.01.2009 по 08.08.2009 в ТОВ «Арктикнафтогазбуд» виконавцем робіт, з 09.09.2009 по 16.12.2009 на підприємстві Крайьої Пвночі «Стройнафтогаз Альянс» виконавця робіт та з 17.12.2009 по 19.10.2010 геодезистом, з 20.10.2010 по 29.09.2011 по 04.10.2011 геодезистом в «Стройнафтогаз» з 04.10.2011 по 18.09.2012 геодезистом, з 19.09.2012 по 01.09.2013 геодезистом, з 16.09.2013 по 28.04.2017 на цьому ж підприємстві геодезистом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, та окрім трудової книжки надав підтверджуючі довідки про свій трудовий стаж та заробітну плату, а також довідки які підтверджують атестацію робочого місця, як того вимагали працівники Пенсійного фонду та довідки про працю в районах Крайньої Півночі.
Проте, рішенням №1163/031-08 від 31 березня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у відповідності до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, та відсутністю довідок про атестацію робочих місць, також не зараховано пільговий стаж в районах Крайньої Півночі. З такими висновками відповідача позивач не погоджується та вважає їх протиправними, що стадо підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 29.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позовних вимог не визнав, про що 13.05.2021 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив таке (а.с.102-108).
17.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком по списку 2 відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем до заяви про призначення пенсії було додано наступні документи: копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.09.1982; копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.09.2013; копію диплому НОМЕР_3 від 28.06.1984; копію військового квитка НОМЕР_4 від 04.02.1986; копію посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_5 від 09.09.1997; довідку про період роботи в «Артикнефтегазстрой» від 15.12.2015 №619, 620 та заробітної плати від 17.12.2015 №25/4916,25/4917; довідку про заробітну плату за період роботи в «Артикстрой» від 07.10.2015 №19/183; довідку про заробітну плату за період роботи в «Строймонтаж» від 11.10.2015 №216; довідку про період роботи в «Стройнефтегаз Альянс» від 20.11.2017 та заробітної плати від 25.06.2015 №13, від 26.06.2015 №2082, від 25.01.2016 №25/01, від 22.11.2017 №1088.
На думку відповідача, наявність будь-якої професії в Списках №1 і №2, зазначення її в трудовій книжці без документального підтвердження зайнятості повний робочий день в шкідливих умовах і в яких саме умовах не дає права працівнику на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно довідок від 16.12.2015 №2619 та №2620, виданих «Артикнефтегазстрой» позивач працював: з 28.04.2011 по 31.03.2006 на посаді прораба геодезиста; з 19.01.2009 по 08.08.2009 на посаді виконавця робіт.
Згідно довідки від 20.11.2017, виданої «Стройнефтегаз Альянс» позивач працював: з 09.09.2009 по 16.12.2009 на посаді виконавця робіт; з 17.12.2009 по 19.10.2010 на посаді геодезиста; з 20.10.2010 по 29.09.2011 на посаді виконавця робіт; з 04.10.2011 по 01.03.2013 на посаді геодезиста та геодезиста першої категорії; з 16.09.2013 по 28.04.2017 на посаді геодезиста першої категорії та провідного геодезиста.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» розділу XXVII Списку 2 передбачена посада виконавець робіт. Посада геодезист не передбачена даними Списками, тому не може бути зарахована до посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Окрім того, у наданих позивачем довідках відсутні відомості щодо проведення атестації робочих місць. Документи про проведення атестації робочих місць ОСОБА_1 до управління не надавались. Таким чином зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на посаді виконавця робіт не можливо.
20.03.2020 управлінням направлено запит до управління Пенсійного фонду в Надимському районі Ямало -_Немецькому АО щодо надання допомоги у підтвердженні пільгового характеру роботи позивача та проведення акту зустрічної перевірки.
Згідно записів трудової книжки позивач працював на шахті «Лутугінська» з 21.01.1991 на посаді підземного гірника, 04.03.1991 «назначен участковым маркшейдером, должность связана с подземными работами», 17.04.2001 звільнений за власним бажанням.
Період роботи починаючи з 01.01.1999 зараховано до пільгового та загального стажу роботи для призначення пенсії на підставі даних по спецстажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Згідно даних по спецстажу пільговий стаж по Списку №1 складає 1 рік 3 місяці 17 днів, по Списку №2 складає 1 рік.
Враховуючи вищезазначене та на підставі частини 5 статті 45, 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням було прийнято рішення від 23.03.2020 №123750001603 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком №2 за заявою від 17.03.2020, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого цим Законом.
На думку відповідача, факт порушення відповідачем чинного законодавства в межах спірних правовідносин відсутній, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться призначення пенсії, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку, означає спонукання до порушень способу, що визначений законодавством.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ), відповідно до довідки від 16.03.2020 № 921-5000279317 (а.с.64-66,140).
17.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.117,118).
Позивачем разом з заявою про призначення пенсії були надані такі документи: копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.09.1982; копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.09.2013; копія диплому НОМЕР_3 від 28.06.1984; копія військового квитка НОМЕР_4 від 04.02.1986; копія посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_5 від 09.09.1997; довідка про період роботи в «Артикнефтегазстрой» від 15.12.2015 №619, 620 та заробітної плати від 17.12.2015 №25/4916,25/4917; довідка про заробітну плату за період роботи в «Артикстрой» від 07.10.2015 №19/183; довідка про заробітну плату за період роботи в «Строймонтаж» від 11.10.2015 №216; довідка про період роботи в «Стройнефтегаз Альянс» від 20.11.2017 та заробітної плати від 25.06.2015 №13, від 26.06.2015 №2082, від 25.01.2016 №25/01, від 22.11.2017 №1088 (а.с.117,118).
Також, позивачем надано заяву відповідачу, відповідно до якої він просив розглянути заяву про призначення пенсії без дооформлення довідками пільгового стажу, у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться на території непідконтрольній українській владі (а.с.135).
20.03.2020 відповідачем здійснено запит до управління Пенсійного фонду в Надимському районі Ямало - Немецькому АО Російська Федерація щодо надання допомоги у підтвердженні пільгового періоду роботи позивача з 01.01.2009 по 08.08.2009 в якості виробника робіт (а.с.149).
Рішенням відповідача від 23.03.2020 № 123750001603 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 ст.114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.111-113).
В обгрунтування вищевказаного рішення відповідачем зазначено таке.
Згідно довідок від 16.12.2015 №2619 та №2620, виданих «Артикнефтегазстрой» позивач працював: з 28.04.2011 по 31.03.2006 на посаді прораба геодезиста; з 19.01.2009 по 08.08.2009 на посаді виконавця робіт.
Згідно довідки від 20.11.2017, виданої «Стройнефтегаз Альянс» позивач працював: з 09.09.2009 по 16.12.2009 на посаді виконавця робіт; з 17.12.2009 по 19.10.2010 на посаді геодезиста; з 20.10.2010 по 29.09.2011 на посаді виконавця робіт; з 04.10.2011 по 01.03.2013 на посаді геодезиста та геодезиста першої категорії; з 16.09.2013 по 28.04.2017 на посаді геодезиста першої категорії та провідного геодезиста.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» розділу XXVII Списку 2 передбачена посада виконавець робіт. Посада геодезист не передбачена даними Списками, тому не може бути зарахована до посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У наданих позивачем довідках відсутні відомості щодо проведення атестації робочих місць. Документи про проведення атестації робочих місць ОСОБА_1 до управління не надавались. Таким чином зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на посаді виконавця робіт не можливо.
20.03.2020 управлінням направлено запит до управління Пенсійного фонду в Надимському районі Ямало -_Немецькому АО щодо надання допомоги у підтвердженні пільгового характеру роботи позивача та проведення акту зустрічної перевірки.
Згідно записів трудової книжки позивач працював на шахті «Лутугінська» з 21.01.1991 на посаді підземного гірника, 04.03.1991 «назначен участковым маркшейдером, должность связана с подземными работами», 17.04.2001 звільнений за власним бажанням.
Період роботи починаючи з 01.01.1999 зараховано до пільгового та загального стажу роботи для призначення пенсії на підставі даних по спецстажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Згідно даних по спецстажу пільговий стаж по Списку №1 складає 1 рік 3 місяці 17 днів, по Списку №2 складає 1 рік.
Листом від 31.03.2020 №1163/031-08 відповідач повідомив позивача про те, що управлінням вирішено відмовити позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 ст.114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.67,68,150-152).
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 14.09.1982 вбачається таке:
з 13.09.1982 по 06.10.1982 позивача прийнято учнем поверхневого гірноробочого на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля»;
16.05.1983 позивача прийнято учнем підземного гірноробочого з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля» та 29.07.1983 позивача звільнено;
з 19.03.1984 по 29.04.1984 позивач працював підземним гірноробочим І розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля»;
з 27.08.1984 по 02.11.1984 позивач працював гірноробочим маркшейдерського відділу;
з 14.11.1984 по 10.11.1986 позивач проходив службу в Збройних силах;
з 15.12.1986 по 08.05.1987 позивач працював гірноробочим в Лутугинському шахто-будівельному управлінні тресту «ВУС», 08.5.2017 переведений в.о. маркшейдера, 10.01.1991 позивача звільнено;
з 21.01.1991 по 04.03.1991 позивач працював гірноробочим на шахті Леніна «Ворошиловградвугілля», 04.03.1991 призначений дільничим маркшейдером, посада пов'язана з підземними районами; 26.12.1996 Шахта «Лутугінська» перейменована в ДВАТ шахта «Лутугінська» ДП ДХК «Луганськвугілля», 17.04.2001 позивача звільнено;
з 28.04.2001 по 31.03.2006 позивач працював в районах Крайньої Півночі геодезистом ВАТ «Арктикнафтострой»;
з 01.04.2006 по 31.12.2006 працював геодезистом в ЗАТ «Арктикстрой» в районі Крайньої Півночі;
з 01.03.2007 по 31.03.2007 працював робочим та геодезистом в ТОВ «Строймонтаж», з 24.04.2007 по 18.02.2008 на цій же посаді вахтово-експедиційним методом, з 19.02.2008 по 18.05.2008, з 19.05.2008 по 30.09.2008, на цій же посаді в районах Крайньої Півночі.
з 19.01.2009 по 08.08.2009, з 09.09.2009 по 16.12.2009 позивач працював в ТОВ «Арктикнафтогазбуд» виробником робіт на підприємстві Крайьої Півночі «Стройнефтегаз Альянс», з 17.12.2009 по 19.10.2010 геодезистом;
з 20.10.2010 по 29.09.2011 геодезистом в «Стройнефтегаз Альянс», з 04.10.2011 по 18.09.2012 геодезистом, з 19.09.2012 по 01.09.2013 геодезистом, з 16.09.2013 по 28.04.2017 геодезистом та ведучим геодезистом в районах Крайньої Півночі (а.с.71-76).
Згідно довідки №619 від 16.12.2015, виданої Ямало - Ненецьким автономним округом ВАТ «Артикнефтегазстрой» (м.Надим Район Крайньої Півночі Російська Федерація) вбачається, що ОСОБА_1 у період з 28.04.2001 по 31.03.2006 працював повний робочий день прорабом - геодезистом (а.с.29).
Згідно довідки №620 від 16.12.2015, виданої Ямало - Ненецьким автономним округом ВАТ «Артикнефтегазстрой» (м.Надим Район Крайньої Півночі Російська Федерація) вбачається, що ОСОБА_1 у період з 19.01.2009 по 08.08.2009 працював повний робочий день на будівельно - монтажних роботах, в якості виробника робіт, відповідно до позиції 2290000б-24441 підрозділу №2290000Б розділу № ХХVІІ, Списку 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (а.с.24).
Згідно довідки від 20.11.2017, виданої ТОВ «Стройнефтегаз Альянс» (м.Москва Російська Федерація) позивач працював: з 09.09.2009 по 16.12.2009 на посаді виробника робіт на будівельній дільниці Район Крайньої Півночі Ямало - Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой;
з 17.12.2009 по 19.10.2010 на будівельній дільниці Район Крайньої Півночі Ямало - Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой на посаді геодезиста;
з 20.10.2010 по 29.09.2011 на посаді виробника робіт на будівельній дільниці Район Крайньої Півночі Ямало - Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой;
з 04.10.2011 по 18.09.2012 на посаді геодезиста на будівельній дільниці Район Крайньої Півночі Ямало - Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой;
з 19.09.2012 по 01.09.2013 на посаді геодезиста першої категорії на будівельному об'єкті Район Крайньої Півночі Ямало - Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой;
з 16.09.2013 по 28.04.2017 на посаді геодезиста першої категорії та провідного геодезиста Район Крайньої Півночі Ямало - Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой (а.с.25-28).
Як вбачається з довідок, виданих підприємством, що розташовано на території непідконтрольній українській владі, позивач у період з 04.03.1991 по 17.04.2001 працював на шахті «Лутугінська» участковим маркшейдером; з 21.01.1991 по 04.03.1991 підземним гірноробочим; з 16.05.1983 по 29.07.1983 на шахті «Ленінка» підземним учнем підземного гірноробочого; з 19.03.1984 по 29.04.1984 підземним гірноробочим; з 27.08.1984 по 02.11.1984 підземним гірноробочим; з 08.05.1987 по 10.01.1991 позивач працював в Лутугінськом шахтобудівельному управлінні треста «ВУС» повний робочий ОСОБА_2 участкового маркшейдера; з 15.12.1986 по 07.05.1987 повний робочий день підземним горноробочим, що передбачено списком №1 розділом №1 підрозділом №1 позиції 1.1 г, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР 26.01.1991 №10 (а.с.78-93).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з ч.І ст.114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.
Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок № 442). Відповідно до пункту першого Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Пунктом 2 Порядку № 442 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
З зазначених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на положення пункту 20 Порядку № 637, який описаний вище, суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Посиланн відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність відомостей щодо проведення атестації робочих місць суд вважає незмістовним, з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19 чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Щодо твердження відповідача про те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» розділу XXVII Списку 2 передбачена посада виконавець робіт, проте посада геодезист не передбачена даними Списками, а тому не може бути зарахована до посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає таке.
Частиною першої статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно з пунктом 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР передбачено, шо трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу, який набутий на території Російської Федерації здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації.
Інших обгрутнтувань, які слугували підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії відповідачем взагалі не наведено.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду щодо правомірності відмови відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, при цьому негативні наслідки для позивача несе саме рішення відповідача від 23.03.2020 № 123750001603, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 ст.114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача щодо існування вказаного рішення, тому ОСОБА_1 звернувся до суду саме щодо правомірності відмови, викладеної у листі відповідача від 31.03.2020. Отже, саме рішення відповідача від 23.03.2020 № 123750001603 впливає на права позивача.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку рішенню відповідача від 23.03.2020 № 123750001603, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, суд зазначає, що вказане рішення взагалі не містить обгрунтування причин, з яких позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зазначаючи про відсутність необхідного пільгового стажу, відповідачем не кокретизовано, які періоди роботи позивача не зараховуються до страхового чи пільгового стажу, не зазначено жодного обгрунтування щодо певного періоду та правових підстав, з яких позивачу неможливо зарахувати до пільгового чи страхового стажу такі періоди. Також, відповідачем не зазначено і щодо періодів роботи позивача, які відповідачем зараховуються.
Окрім того, як вбачається з заяви позивача про призначення пенсії, ОСОБА_1 просив призначити пенсію відповідно до.ч 3 ст.114 Закону 1058, тоді як рішенням відповідача від 23.03.2020 № 123750001603 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 ст.114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи зараховані відповідачем, а які відповідач не зараховує до стажу позивача та з яких підстав.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів не зарахування до стажу позивача окремих періодів, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи, навчання чи військової служби не зараховані до стажу позивача, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, з огляду на те, що негативні наслідки для позивача несе саме рішення відповідача від 23.03.2020 № 123750001603 про відмову у призначенні пенсії, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання потиправним та скасування вказаного рішення.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 із врахуванням всього стажу роботи, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
З заяви позивача про призначення пенсії від 17.03.2020 відповідно не вбачається, що він звертався до відповідача саме щодо призначення йому пенсії за Списком №1, а з рішення відповідача від 23.03.2020 № 123750001603 не вбачається, що позивачу відмовлено у зарухуванні періодів, які позивач просить суд зарахувати.
Отже, у спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним): визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.03.2020 № 123750001603 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.03.2020 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що “…повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах”.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області 23.03.2020 № 123750001603, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 ст.114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2020 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Є. Петросян