17 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2462/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання дій протиправними, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладене в листі від 17.03.2021 р. №1314-1451/T - 02/8-1100/21 про перерахування пенсії з 01.10.2020 p. З розрахунку 60 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення) вказаної у довідці прокуратури Кіровоградської області від 27 жовтня 2020 p. №21-35 вих. 20 та із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.10.2020 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми, зазначеної у довідці прокуратури Кіровоградської області вiд 27 жовтня 2020 p. №21-35 вих. 20, без обмежень її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за минулий період з 01.10.20 р. до моменту здійснення перерахунку пенсії
В обґрунтування доводів позову, позивач зазначає, що він з 2004 року отримує пенсію за вислугу років, призначив на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 25.11.1991 року №1789-ХІІ в розмірі 90% від суми заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсій. Звернувшись із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, отримав лист від17.03.2021 року про проведення перерахунку, проте не у розмірі 90% та без обмежень максимального розміру, а у розмірі лише 60% від суми місячної заробітної плати та з обмеженням розміру до десяти прожиткових мінімумів. Вважає таку позицію пенсійного органу протиправною оскільки обмеження пенсій максимальним розміром має застосовуватись до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, а до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру та зменшення відсотків призначення, оскільки це суперечить вимогам статей 22, 58 та 64 Конституції України.
ГУ ПФУ у Кіровоградській області (надалі відповідач) подав відзив на позов, у якому позов не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію обґрунтував посиланням на те, що при перерахунку пенсії позивачу, пенсійний орган керувався приписами Закону України "Про прокуратуру", якими передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами та визначений право прокурорів на пенсійне забезпечення у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження, відповідачу встановлено строки для подання відзиву на позов.
Дослідивши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_2 є пенсіонером органів прокуратури, якому з 17.03.2004 призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від місячного заробітку.
Кіровоградською обласною прокуратурою №2 складено довідку від 07 жовтня 2020 року №21-35вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії (а.с. 14).
27.10.2020 позивач звернувся до ГУПФ України в Кіровоградській області із заявою №10981про перерахунок пенсії до якої долучена оновлена довідка, що підтверджується розпискою - повідомленням від 27.10.2020 року (а.с. 15).
Листом від 17.03.2021 вих.№1314-1451/Т-02/8-1100/21 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку в розмірі 90% та виплати її без обмеження її граничним розміром, оскільки обрахунок відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії проводиться на підставі частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VI, якою визначений розмір 60 %. (а.с. 18).
Не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом, отже, правомірність та законність дій пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 90% та виплати її без обмежень, є предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
Також, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою".
Проте, Закон №1789-XII втратив чинність з 25 квітня 2015 року (з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII) крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
Відтак, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» абзац шостий частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" викладено в такій редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність".
Згідно пунктів 1-3 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2015 року, крім:
пункту 15 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року;
абзаців другого, третього і дев'ятого пункту 17 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 28 березня 2015 року.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Національній поліції, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до Законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.
Таким чином, вказаним Законом встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу, перебувають на певних посадах або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні тощо.
Між тим, у вказаному Законі не зазначено, що він не застосовується до пенсій, які були призначені до набрання ним чинності.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Тимчасовий характер цієї норми продовжено до 31 грудня 2017 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 № 1774-VІІІ.
Суд зазначає, що на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, так і на час здійснення такого перерахунку, чинна редакція частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII передбачає, що максимальний розмір пенсії прокурорських працівників не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 05 липня 2018 року у справі № 462/2937/16-а, 24 липня 2018 року № 757/55947/16-а, 27 вересня 2018 року у справі № 493/1306/16-а, 27 вересня 2018 року у справі № 493/1497/16-а та 17 жовтня 2018 року у справі № 234/4153/17, від 29.10.2018 року у справі №243/2495/16-а.
Посилання на приписи статті 58 Конституції України не беруться до уваги, оскільки нові норми законодавства не поширюють свою дію на час до того, як вони набрали чинності.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував чітку позицію стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
У Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про необхідність приведення єдиних процедур щодо розміру та порядку обрахунку пенсій, зворотній підхід безумовно призведе до застосування дискримінаційних заходів, оскільки за однаковим трудовим стажем прокурори будуть отримувати пенсію у різних розмірах.
Такі зміни нормативного регулювання перерахунку призначених пенсії працівникам органів прокуратури узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України викладеною у рішеннях від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, 22 травня 2018 № 5-р/2018, практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року по справі "Сокуренко і Стригун проти України" №29458/04 та №29465/04, 26 червня 2014 року у справі № 68385/10 «Суханов та Ільченко проти України», 09 жовтня 1979 року по справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland № 6289/73), 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00), 14 лютого 2012 року по справі «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy № 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі № C-258/14 "Флореску та інші" (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and оthers, Case C-258/14, 13 June 2017).
Суд також враховує інститут дії закону в часі, а саме, можливість впливу на права позивача змін внесених у Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, саме з 15 липня 2015 року. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Щодо доводів позивача про те, що приписи абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI застосовуються до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року, суд зазначає наступне.
По перше, при застосуванні обмеження пенсії за вислугу років позивачу максимальним розміром відповідач керувався чинними положеннями абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, а не приписами Закону №3668-VI.
По друге, аналізуючи норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI суд зазначає, що вказані норми стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Суд звертає увагу на те, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 17.09.2020 у справі №826/11471/18, від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.
Посилання позивача на те, що при обмеженні граничного розміру пенсії після проведення її перерахунку звужено обсяг його прав, суд відхиляє, адже матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до проведення спірного перерахунку позивачу отримував пенсію в більшому розмірі, аніж після її перерахунку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорських працівників десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто ґрунтується на вимогах закону. Відповідне обмеження не призвело до звуження права позивача на належний соціальний захист, адже суду не надано доказів, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір зменшився.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про наявність протиправної бездіяльності є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог, підстави для присудження йому понесених судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (вул. Соборна,7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними, а також зобов'язання вчинити певні дії.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук