17 червня 2021 року справа № 340/3161/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області (далі - Управління 2) про визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування і виплати пенсії на підставі приписів статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).
Водночас просив суд зобов'язати відповідача перерахувати пенсію за період з лютого 2012 року по квітень 2018 року і з липня по вересень 2019 року, сплативши додаткові кошти у сумі 478458,81 грн.
Разом з тим, просив суд зобов'язати відповідача нараховувати і виплачувати пенсію з жовтня 2019 року, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.2-3).
03 січня 2020 року суд прийняв рішення про розгляд справи у судовому засіданні (а.с.29-30).
Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року Управління 2 замінено правонаступником, яким є Управління (а.с.38-39).
17 вересня 2020 року суд закрив провадження у справі в частині вимог про зобов'язання перерахувати пенсію і сплатити кошти за період з 01 червня 2013 року по 01 грудня 2015 року (а.с.131-133).
Разом з тим, суд зупинив провадження в іншій частині вимог позову до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі, де останній мав дати відповідь на питання щодо застосування строків звернення до суду у пенсійних спорах.
Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року поновлено провадження у справі (а.с.142-143).
11 червня 2021 року суд, керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.164).
17 червня 2021 року суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання перерахувати пенсію і сплатити кошти за період з 01 грудня 2015 року по квітень 2018 року (а.с.165-166).
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що відповідач виплачує пенсію, керуючись розмірами, які встановлені підзаконним актом, а не Законом.
Управління заперечило щодо задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.26-27).
У судовому засіданні його представник пояснила, що пенсію нараховують і виплачують на підставі приписів статті 59 Закону, оскільки розмір більший, ніж за приписами статей 50 і 54 Закону, який розраховується на підставі постанови Уряду України.
Суд, вислухавши пояснення представника Управління і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, позивач набув статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) та визнаний особою зі станом інвалідності (2 група) (а.с.11-13).
Захворювання пов'язане з ліквідацією згаданих наслідків (а.с.14).
Управління визнає такі факти.
З 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 виплачувалась пенсія на підставі приписів статей 50 і 54 Закону (пенсія по інвалідності) (а.с.114).
З 01 травня 2018 року по 23 липня 2019 року пенсія виплачувалась на підставі іншого закону (перехід на інший вид пенсії за заявою пенсіонера) (а.с.114).
24 липня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення виплати пенсії по інвалідності на підставі приписів Закону (а.с.79 (на звороті)).
Управління призначило пенсію по інвалідності на підставі приписів статті 59 Закону, так як розмір перевищував розмір, який обчислено відповідно до приписів статей 50 і 54 Закону (а.с.114).
Обчислюючи розмір пенсії на підставі приписів статей 50 і 54 Закону, відповідач застосовував приписи постанови Уряду України.
Сума пенсії за серпень 2019 року склала 9290,85 грн. (а.с.114).
Позивач подав до Управління заяву від 23 вересня 2019 року про перерахунок основної і додаткової пенсії відповідно до приписів статей 50 і 54 Закону (а.с.19).
Управління у формі листа від 01 жовтня 2019 року повідомило, що пенсія обчислюється на підставі приписів статті 59 Закону і постанови Уряду України (а.с.14).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, проаналізувавши заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року про поновлення виплати пенсії по інвалідності, суд встановив, що прагнув переходу на пенсію, яку отримував раніше.
Такою пенсією є пенсія, що виплачувалась на підставі приписів статей 50 і 54 Закону.
Щоб перевірити правомірність рішення Управління про призначення пенсії на підставі приписів статті 59 Закону, треба встановити розмір пенсії на підставі приписів статей 50 і 54 Закону.
Станом на час (01 лютого 2012 року) виникнення права на виплату пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія і інвалідність 2 групи) приписами статті 49 Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами статті 50 Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за
віком.
Отже, позивач набув право на щомісячну додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Приписами частин 4 статті 54 Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Отже, позивач набув право на пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року (далі - Закон 2) Розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (норма права визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N20-рп/2011).
Тому Законом 2 Уряду України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50 і 54 Закону, розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання вимог Закону 2 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745, приписами пунктів 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо котрих встановлено зв'язок захворювання з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Надалі приписами пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що норми і положення статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно абзацу 8 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З 01 січня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлювалось жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій на підставі приписів статей 50 та 54 Закону.
Чинним залишився й Порядок.
Враховуючи принцип пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом (припис частини 3 статті 7 КАС України), з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій мали здійснюватися у розмірі, який встановлено приписами статей 50 і 54 Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»» (далі - Закон 3) від 31 липня 2014 року, який набрав чинності з 03 серпня того ж року, Розділ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, котрим встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Отже, з 03 серпня 2014 року Законом 3 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50 і 54 Закону, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Управління мало нараховувати та виплачувати основну і додаткову пенсію в розмірах, які встановленні приписами статей 50 і 54 Закону, а не Порядку.
Правовий висновок суду поділяє і Верховний Суд (постанова від 21 лютого 2018 року справа №619/2262/17).
28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон 4), котрий набрав чинності з 01 січня 2015 року.
Приписами підпунктів 9 і 13 пункту 4 Розділу 1 Закону 4 викладено у новій редакції приписи статей 50 і 54 Закону.
Стаття 50 Закону.
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Стаття 54 Закону.
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.»
Така редакція статей 50 і 54 Закону діє і у період, за який ОСОБА_1 прагне домогтися перерахунку пенсії по інвалідності і щомісячної додаткової пенсії (з 24 липня 2019 року).
Відповідно до приписів частини 4 статті 7 КАС України суд зобов'язаний перевірити закон чи інший правовий акт, які регулюють спірні правовідносини, на предмет суперечності Конституції України, якщо виникають сумніви.
Згідно рішень Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 законодавець вправі законом делегувати Уряду України регулювати бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту (виплату пенсій і інших соціальних виплат) за рахунок коштів Державного бюджету України.
Однак, Конституційний Суд України змінив юридичну позицію у рішенні від 13 травня 2015 року №4-рп/2015.
Висновок Конституційного Суду України.
«В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Конституційний Суд України наголошує, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій зазначених категорій осіб, визначається виключно законами України.»
Надалі Конституційний Суд України ще не раз повторив таку правову позицію.
Так, у рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 зробив такий правовий висновок.
«Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що “права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України)” Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.»
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що приписи підпунктів 9 і 13 пункту 4 Розділу 1 Закону 4, якими викладено у новій редакції приписи статей 50 і 54 Закону, що почали діяти з 01 січня 2015 року, суперечать положенням пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України.
Цією нормою Основного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Така суперечність може бути встановлена судами загальної юрисдикції лише стосовно правовідносин між пенсіонерами і Пенсійним фондом України, які розпочалися з дня зміни Конституційним Судом України юридичної позиції (з 13 травня 2015 року).
Приписами частини 4 статті 7 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Отже, спірні правовідносини (з 24 липня 2019 року) регулюються виключно приписами статей 50 і 54 Закону в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року.
Тому загальний розмір додаткової і основної пенсії, відновлення виплати яких прагнув позивач, становив 8,75 мінімальних пенсій за віком.
Приписами частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до приписів частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 липня становить 1564 грн.
Таким чином, загальна сума пенсії відповідно до приписів статей 50 і 54 Закону станом на 24 липня 2019 року склала 13685 грн. (1564 х 8,75).
Ця сума коштів перевищує розмір пенсії, який Управління визначило на підставі приписів статті 59 Закону (9290,85 грн.).
Отже, відповідач допустив помилку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію по інвалідності на підставі приписів статей 50 і 54 Закону від 24 липня 2019 року.
Захист порушено права полягає у визнанні протиправною бездіяльності та зобов'язанні призначити пенсію на підставі приписів статей 50 і 54 Закону, врахувавши правовий висновок суду, та доплати кошти.
Висновок суду узгоджується з приписами частини 2 статті 9 КАС України.
Що стосується останньої вимоги, то вона є задоволеною, оскільки перерахунок пенсії здійснять з використанням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,
Таким чином, позов належить задовільнити частково.
Сторони не понесли судових витрат.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у ідентичній справі, який міститься у постанові від 21 лютого 2018 року (справа №619/2262/17).
Верховний Суд зробив висновок, що з 01 січня 2015 року по липень 2017 року територіальний підрозділ Пенсійного фонду України правомірно нараховував і виплачував пенсіонеру пенсію по інвалідності і додаткову пенсію у розмірах, які встановлені нормативно-правовим актом Уряду України (п.33).
Верховний Суд не перевіряв приписи статей 50 і 54 Закону в редакції від 01 січня 2015 року на предмет суперечності Конституції України.
Не врахував також зміну правової позиції Конституційним Судом України щодо права законодавця делегувати конституційні обов'язки органам виконавчої влади, яка відбулась 13 травня 2015 року.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.
У разі незгоди з висновком Верховного Суду, яка ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви.
Цим правом суд і скористався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо призначення з 24 липня 2019 року ОСОБА_1 основної і додаткової пенсії на підставі приписів статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити з 24 липня 2019 року ОСОБА_1 основну і додаткову пенсію на підставі приписів статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши кошти з урахуванням правового висновку суду, та доплатити додаткові кошти з урахуванням раніше сплачених.
В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей