щодо забезпечення позову
14 червня 2021 року м. Кропивницький справа №340/2075/21
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 )
до третя особаПантаївської селищної ради (вул. Магістральна, 49, смт. Пантаївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28023, код ЄДРПОУ - 04366488) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
провизнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним, та скасувати рішення Пантаївської селищної ради №193 від 09.03.2021, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Пантаївської селищної ради в межах населеного пункту с. Диківка, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,80 га, в тому числі ріллі 0,80 га із цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства;
- визнати протиправним, та скасувати процедурне рішення Пантаївської селищної ради про переголосування питання №58 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства, яке оформлене протоколом шостої сесії Пантаївської селищної ради восьмого скликання II пленарне засідання 09.03.2021 року.
Ухвалою суду від 05.05.2021 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.06.2021 року від позивачки надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Пантаївській селищній раді затверджувати (погоджувати) документацію із землеустрою з правом передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3522281200:51:000:0294, площею 0,8 га, розташовану с. Диківка Олександрійського району Кіровоградської обл. із цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування заяви позивачка зазначає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, виконання рішення суду та ефективний захист й поновлення порушеного права позивача буде неможливим, адже надання земельної ділянки у власність чи в користування іншим особам призведе до незворотних наслідків, а саме того, що позивачка буде позбавлена можливості реалізувати право безоплатної приватизації на отримання у власність вказаної земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Пунктом 1 ч.2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 5 ст.154 КАС України визначено, що про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до положень ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно положень ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також, відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно п. 4, 5 ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, в тому числі:
- захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
- інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Аналізуючи зміст положень ч.2 ст.150 КАС України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, суду не надано жодного документу або інших доказів на підтвердження наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає, що наведені у заяві доводи про необхідність забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними".
Підсумовуючи викладені вище міркування та враховуючи приписи ч.5 ст.242 КАС України, суд доходить до переконання як про недоведеність існування явної та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так і про недоведеність того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим у майбутньому, після достовірного та повного встановлення усіх обставин справи.
Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 256, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені заяви позивачки про забезпечення позову у справі №340/2075/21 шляхом заборони Пантаївській селищній раді затверджувати (погоджувати) документацію із землеустрою з правом передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3522281200:51:000:0294, площею 0,8 га, розташовану с. Диківка Олександрійського району Кіровоградської обл. із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук