17 червня 2021 року м. Київ № 320/13598/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Житомирській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.03.2020 № 0600-0308-8/9959 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок з 01.01.2020 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії - 14.11.2007) у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.01.2020 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що є пенсіонером органів прокуратури та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90 % від суми місячного заробітку. Звернувшись по відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20, з урахуванням висновків Рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 та постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 у справі № 361/4316/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, отримав відмову, викладену у листі від 31.03.2020. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що порушує гарантоване Конституцією України право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Даною ухвалою у відповідача судом витребувано: належним чином засвідчені копії документів (матеріалів) на підставі яких було прийнято спірну відмову; належним чином засвідчену копію довідки прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20 про заробітну плату позивача; належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» починаючи з 13.12.2019 поширюються на призначені працівникам прокуратури пенсії, а тому право на перерахунок пенсії згідно з вказаною нормою у позивача виникло саме з 13 грудня 2019 року. Наголошує, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 позивач скористався своїм правом та звернувся до управління з відповідною заявою, але додав довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, в якій між тим зазначено розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нормами чинними на 06.09.2017року за відповідною посадою першого заступника прокурора. Проте, довідка прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 №18-272вих-20 складена всупереч вимогам законодавства, оскільки розмір заробітної плати визначено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, яка прийнята до 13.12.2019, а тому вказана довідка не може бути підставою для перерахунку пенсії.
Також відповідач вказав, що п. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Крім того, позивачем подано до суду пояснення у справі до яких долучено лист від 28.04.2021, адресований Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області та відповідь відповідача на вказаний лист від 11.05.2021 № 9476-10059/Ч-02/8-0600/21 в якому останній, з посиланням на ч.ч. 2, 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зазначив, що у разі здійснення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до довідки від 02.03.2020 № 18-272 вих-20, яка видана Житомирською обласною прокуратурою, розмір пенсії становитиме 32 723, 71 грн (54 539, 52 грн х 60%) та буде встановлено до виплати в максимальному розмірі згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою суду від 23.12.2020 зупинено провадження в адміністративній справі № 320/13598/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20. Ухвалою суду від 15.03.2021 поновлено провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 14.11.2007 отримує пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 у справі № 361/4316/16-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, визнано неправомірними дії та рішення Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.07.2016 № 5344/04 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки від 24.06.2016 №18/291, виданої прокуратурою Житомирської області. Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка була чинна на час призначення йому пенсії 14 листопада 2007 року, у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 24 червня 2016 року №18/291, виданої прокуратурою Житомирської області, з 01 січня 2016 року без обмеження максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування, пенсійної системи», з урахуванням раніше виплачених коштів.
11.03.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90 % заробітної плати без обмеження максимальним розміром. До заяви додано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 02.03.2020 № 18-272вих-20, виданої прокуратурою Житомирської області.
Як вбачається зі змісту даної довідки, заробітна плата за відповідною посадою першого заступника прокурора області станом на 02.03.2020 становить 54539,52 грн.
Листом від 31.03.2020 № 0600-0308-8/9959, який отримано позивачем 28.11.2020 в додаток до листа від 24.11.2020 № 187-19324/Ч-02/8-0600/20, відповідач повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії. Свою відмову обґрунтовує тим, що право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» виникає з 13 грудня 2019 року.
Зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 11.12.2019 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності з 01.01.2020, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. В той же час, пунктом 7 Постанови № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».
Керуючись вказаними нормами законодавства, відповідач зазначив, що підстав для врахування заробітних плат станом на 06.09.2017, які визначені в довідці від 02.03.2020 № 18-272вих-20, виданою прокуратурою Житомирської області, для проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Законом України «Про прокуратуру» немає.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
На час призначення позивачу пенсії (2007 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі Закон №1789-ХІІ).
Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. (частина дванадцята статті 50-1);
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.
13 грудня 2019 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2- 3, ст. 12) зі змінами, яким передбачено, що «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Законусуперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України. КСУ вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру'зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМУ. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Крім того, КСУ встановив порядок виконання ухваленого Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Так, з 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Встановивши порядок виконання рішення №7-р(II)/2019 Конституційний Суд України визначив, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції, яка своєю чергою передбачала що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
При цьому перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Отже, Конституційним судом України встановлено порядок виконання рішення від 13.12.2019.
За положеннями ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення встановлено ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Вищевказане рішення Конституційного Суду України та надана прокуратурою Житомирської області довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії стала підставою для звернення позивача до органів Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії.
30 серпня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури"внесено до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури зміни, що додаються (далі - Постанова №657).
Зокрема, пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, затверджених постановою №657, викладено в новій редакції додатки 1, 2 і 7 у постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", якими визначено схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України (додаток 1); посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур (додаток 2); посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур (додаток 7).
Суд зазначає, що змінені схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України, працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур, працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур передбачали підвищення посадових окладів.
11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", пунктом першим якої затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур згідно з додатками 1 - 3 (далі - Постанова № 1155).
Пунктами 2-3 Постанови № 1155 надано право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати прокурорам посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; щомісячну надбавку за вислугу років за наявності стажу роботи; надбавку за виконання обов'язків тимчасово відсутнього прокурора, що перебуває на адміністративній посаді, або за вакантною адміністративною посадою; надбавку до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, у розмірі та порядку, що визначені законодавством; компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі та порядку, що визначені законодавством, а також здійснювати преміювання прокурорів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Виплачувати прокурорам органів прокуратури: надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови; доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності; надбавку за почесне звання "заслужений".
Суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 є чинною, вказаною постановою збільшено схеми посадових окладів працівників прокуратур областей, зокрема й за посадою першого заступника прокурора, яку займав позивач на час призначення пенсії, а тому постанова № 657 є підставою для перерахунку пенсії позивачу і підстав для її незастосування суд не вбачає.
Проте, відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу та мотивуючи свою відмову тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру", а також враховуючи його позицію, яка викладена у відзиві на позовну заяву, не врахував того, що підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13.12.2019 є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників.
З огляду на наведені положення законодавства, реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугою років має бути здійснена відповідачем за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.
Позивачем подано відповідачу заяву від 11.03.2020 № 3569/1444 щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру'до якого додано довідку від 02.03.2020 № 18-272вих-20, яка видана прокуратурою Житомирської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Остання складена уповноваженим органом, містить обов'язкові реквізити: дату та вихідний номер, підписана уповноваженими посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що факт подання позивачем відповідачу звернення від 11.03.2019 щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру'з довідкою від 02.03.2020 № 18-272вих-20, яка видана прокуратурою Житомирської області є підставою для перерахунку пенсії позивача.
Аналогічних правових висновків дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20, залишеного в силі Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
У вказаному рішенні Верховний суд зазначив, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону №1697-VII;
б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України;
в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII;
г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019 року.
Також Суд зазначив, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019.
Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та наявність у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 02.03.2020 № 18-272вих-20, яка видана прокуратурою Житомирської області.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскільки відмова відповідача у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки від 02.03.2020 № 18-272вих-20 стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 31.03.2020 № 0600-0308-8/9959 про відмову в перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів Верховного Суду у зразковій справі зазначила, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13.12.2019 (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).
Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з'явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:
перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;
відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Суд зазначає, що на момент подачі даного позову до суду позивач просив суд зобов'язати здійснити з 01.01.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно дост. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії - 14.11.2007) у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.01.2020 року.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, тому суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог у зв'язку з тим, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено судом вище, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 у справі № 361/4316/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 24 червня 2016 року № 18/291, виданої прокуратурою Житомирської області, з 01 січня 2016 року без обмеження максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування, пенсійної системи», з урахуванням раніше виплачених коштів.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
За загальним правилом, визначеним у пункті 4 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV зі змінами, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, а тому перерахунок призначеної позивачу пенсії, який призведе до зменшення обсягу його соціальних прав та гарантій є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.
Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги те, що, на момент прийняття рішення у цій справі, виплата пенсії позивачу здійснюється з урахуванням постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 у справі № 361/4316/16-а, яке набрало законної сили у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, у суду немає підстав для перегляду обставин, які вже були предметом судового розгляду у справі 361/4316/16-а, тому зважаючи на недопущення погіршення стану позивача, який існував до звернення до суду із даним позовом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині позовних вимог.
Щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром суд зазначає наступне.
Абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України № 1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Пунктом 13-2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривні, з 1 грудня - 1769 гривень.
Тобто, чинним законодавством встановлено лише тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії по 31.12.2017.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 12 листопада 2019 року в справі № 360/1428/17.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. theUnitedKingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (FreiherrVon) andothers v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейським судом з прав людини неодноразово у рішеннях наголошувалось, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (п.31 рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України», заява № 68385/10 та 71378/10).
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії) та статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі з розрахунку 90 % суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20, без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 27.04.2020 № 98179 на суму 840,80 грн.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачена сума судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладене у листі від 31.03.2020 № 0600-0308-8/9959 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії) та статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII з розрахунку 90 % суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 № 18-272вих-20, без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.