17 червня 2021 року справа №320/14057/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 11 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 , судді у відставці Білоцерківського міськрайонного суду, в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно моєї заяви від 03 вересня 2020 року на підставі довідок за №№ 474-475 від 26 серпня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці Білоцерківського міськрайонного суду, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно: довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області № 474 від 26.08.2020 року, починаючи з 01.01.2020 року, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області № 475 від 26.08.2020 року, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.
В обгрунутвання таких вимог зазначив, що ОСОБА_1 , 21.06.1982 року був обраний суддею Білоцерківського міського народного суду, з червня 1997 року по 2004 рік працював головою Білоцерківського міського суду, з липня 2004 року працював головою Білоцерківського міськрайонного суду, Київської області. Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 14 червня 2018 року за моєю заявою був звільнений у відставку з посади судді, перебуваючи в цей час на посаді голови Білоцерківського міськрайонного суду. На підтвердженням чого надаю необхідні копії документів в додатках до позовної заяви.
З 10.08. 2018 року позивача перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчислене у розмірі 90% від заробітної плати судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, з доплатою 10% за перебування на адміністративній посаді голови суду.
23.01.2020 року позивачу було видано довідку № 256 Територіального управлінн Державної судової адміністрації України в Київській області про зміни в порядку обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2020 рік, з якою 23.07.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак ніякої відповіді не отримав протягом тривалого часу, тому в серпні місяці 2020 року позивачем було отримано в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Київській області довідки №№ 474-475 від 20.08.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2020 рік з якими він 03.09.2020 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
02.10.2020 року позивачем було отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області за № 5109 від 27.07.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2020 рік, мотивуючи це тим, що позивач як суддя у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України№ 1402, не працював па посаді судді щонайменше три роки, з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу не набув такого права.
В цей же день позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області за № 6284 від 11.09.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2020 рік, мотивуючи це тими ж самими обставинами - що позивач, як суддя у відставці, не проходив кваліфікаційного оцінювання, та не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України№ 1402, не працював на посаді судді щонайменше три роки, з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу не набув такого права.
Також в цьому рішенні вказано, що згідно матеріалів пенсійної справи позивача щомісячне довічне грошове утримання виплачується в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди за нормами пункту 25 розділу XII Закону №1402 , дію якого скасовано 18.02.2020 року, і відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України який втратив чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Отже, з 18.02.2020 року відповідно до частини 3 статті 142 Закону України №1402 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки грошового утримання.
Таким чином, вказаними рішеннями відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання на підставі трьох довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020 року за №№ 256,474,4745 виданих ТУ ДСА України у Київській області, однак оскаржується позивачем тільки відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у проведенні перерахунку рішенням за № 6284 від 11.09.2020 року за довідками №№ 474-475 від 20.08.2020 року виданих ТУ ДСА України у Київській області.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, та такою, що порушує його конституційні права, тому звернувся за захистом свої прав до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач як суддя у відставці, не проходив кваліфікаційного оцінювання, та не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України №1402, не працював на посаді судді щонайменше три роки, з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу не набув такого права.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Статтею 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є, зокрема, надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу суді у відставці. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистими привілеями, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст.55 Конституції України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини , гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підставі ставити до судді високу вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих судді та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, викопувати іншу оплачувану роботу. Конституційний Суд України вже неодноразово визнавав неконституційним положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-УІІІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-У1 «Про судоустрій і статус суддів» , крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до ч. З ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. З ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIIвстановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-№1402-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Зокрема, Конституційний Суд України констатував, що запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-УІІІ зі змінами різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Також, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 18.02.2020 зазначив, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставні має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Таким чином, визнавши неконституційними положення п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-УІІІ зі змінами, Конституційний Суд України припинив дію запроваджених дискримінаційних обмежень прав суддів у відставці, як таких, що суперечить положенням частини 1 ст. 126 Основного Закону України.
У ст. 1512 Конституції України закріплено, що ухвалені Конституційним Судом України рішення та висновки є обов'язковими, остаточними та не підлягають оскарженню.
Згідно ст.98 Закону України «Про Конституційний Суд України» за невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальністю згідно із законом. Зокрема, умисне невиконання рішення Конституційного Суду України або умисне недодержання його висновків тягне за собою настання кримінальної відповідальності службової особи згідно зі ст.382 Кримінального кодексу України.
Відтак, з дня визнання рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року неконституційними положення п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII зі змінами втрачають чинність (ст.152 Конституції України, сг.91 Закону України «Про Конституційний Суд України»), внаслідок чого судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого па відповідній посаді судді, як це передбачено ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з розділом II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання, суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (затверджене Постановою правління ПФУ 25.01.2008 р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 20.03.2017 р. №5-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за №200/14891. із наступними змінами) постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення такого утримання подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Оскільки з 01 січня 2020 року суддівська винагорода працюючих суддів обчислюється відповідно до положень ст. 135, п.24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII зі змінами, виникли правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, з 01 січня 2020 року змінились складові суддівської винагороди виходячи з приписів ч.3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Порядок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання грунтується на вимогах ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п.3 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного утримання суддів у відставці органами Пенсійного фонду України.
Діючим законодавством ніякий інший порядок не передбачений, тому посилання відповідача на відсутність змін у розмірі складових суддівської винагороди є надуманим та не грунтується на вимогах чинного законодавства.
Крім того. 16.06.2020 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду прийнято рішення у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження № Пз/9901/5/20). яке набрало законної сили 17.07.2020 року.
Переглядаючи зазначену зразкову справу Верховний Суд прийшов до наступних висновків.
З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а. висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 0 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить позивач здійснити за його заявою від 03.09.2020 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області рішенням про відмову від 11.09.2020 року.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та зобов'язати відповідача здійснити позивачу як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із наданими довідками Територіального управлінні Державної судової адміністрації України в Київській області за №№ 474-475 від 20.08.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2020 рік .
Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд не може прийняти аргументи відповідача як такі, що мають правове підґрунтя та виправдовують невиплату позивачу суддівської винагороди у повному обсязі, без обмежень, ініційованих урядом.
Відтак, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій відносно позивача, що полягає у виплаті суддівської винагороди в обмеженому розмірі, та допустив протиправні дії, які є предметом оскарження, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди з урахуванням обмежень виплати суддівської винагороди, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 11 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 , судді у відставці Білоцерківського міськрайонного суду, в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно моєї заяви від 03 вересня 2020 року на підставі довідок за №№ 474-475 від 26 серпня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), судді у відставці Білоцерківського міськрайонного суду, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно: довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області № 474 від 26.08.2020 року, починаючи з 01.01.2020 року, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області № 475 від 26.08.2020 року, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.