про залишення позовної заяви без руху
15 червня 2021 року м. Київ Справа № 320/6818/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши
позовну заявуОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII;
- стягнути з відповідача на користь позивача щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум та зміни розміру мінімальної пенсії за віком за період здійснення перерахунку;
- зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги відповідно до положень статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII у подальшому.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
В силу положень пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 цього Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, згідно з приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправною, на його думку, бездіяльністю відповідача, що виявилась у неперерахунку та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, про наявність протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень позивачу було достеменно відомо ще з травня 2020 року.
Разом з тим з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 26.05.2021 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті від 26.05.2021), тобто з порушенням визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на наведені вище обставини в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Водночас жодних доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним адміністративним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, позивачем суду не надано.
Позивач також наполягає на наявності у нього права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком, що підтверджується, на його думку, висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19.03.2018 в адміністративній справі № 806/1952/18.
Разом з тим, вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки грошова допомога є періодичним платежем та виплачується щороку до 5 травня, а отже позивач з травня 2020 року знав або повинен був дізнатися про невиплату йому Управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щорічної разової грошової допомоги у належному розмірі.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2019 в адміністративній справі № 815/3087/18, 18.11.2020 в адміністративній справі № 380/5202/20.
При цьому посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2019 в адміністративній справі № 806/1952/18, не приймається судом до уваги, оскільки вказана справа не є типовою по відношенню до даної справи.
За таких обставин шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з моменту отримання щорічної разової грошової допомоги за травень 2020 року, розрахунок та виплату якої, на думку позивача, зроблено відповідачем невірно.
Суд також звертає увагу позивача на положення частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, у прохальній її частині позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум та зміни розміру мінімальної пенсії за віком за період здійснення перерахунку.
У зв'язку з цим суд звертає увагу позивача на те, що за загальним правилом при зверненні до суду з вимогою про стягнення грошових сум зазначається розмір суми виплат, на які претендує позивач.
При цьому особа не позбавлена права самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі.
Так, пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У свою чергу в рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов'язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов'язковому виконанню. Виконання рішення в розумний термін також є невід'ємною частиною права на доступ до суду.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі".
Таким чином, задля забезпечення права на справедливий суд та уникнення покладення на суд додаткового тягаря із здійснення фінансових обчислень, позовні вимоги в цій частині повинні бути сформульовані чітко, із конкретизацією розміру суми виплат, на які претендує позивач.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом; позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (шляхом уточнення позовних вимог), з урахуванням наведених вище висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу.
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Харченко С.В.