15 червня 2021 року м.Київ №320/4693/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), третя особа: Макарівська сільська рада Іванківського району про визнання незаконною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Циба Оксана Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), у якому просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Притики Ірини Василівни від 24.03.2021 про закінчення виконавчого провадження №64266878 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- визнати протиправною бездіяльності заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Притики Ірини Василівни у виконавчого провадженні №64266878 в частині невиконання вимог положень ч.2 та ч.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин) та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 було зобов'язано Макарівську сільську раду Іванківського району Київської області надати інформацію згідно п.п.2,3, 5, 6 запиту ОСОБА_1 від 29.04.2020 протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили. Дане рішення набрало законної сили 30.10.2020, однак Макарівська сільська рада Іванківського району Київської області у визначений строк, тобто до 06.11.2020, рішення суду в добровільному порядку не виконала, що змусило позивача звернути виконавчий лист до примусового виконання. 25.01.2021 відповідачем було відкрито виконавче провадження №64266878 та надано боржникові десятиденний строк для виконання рішення суду. У лютому 2021 року позивач отримав лист з додатками від Іванківської селищної ради, хоча вона не є боржником у даному виконавчому провадженні, а Макарівською сільською радою не було надано жодних документів на виконання рішення суду. Однак, відповідачем було винесено постанову від 24.03.2021 про закінчення виконавчого провадження №64266878 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду. Оскільки фактичного виконання рішення суду не відбулось, позивач вважає постанову відповідача від 24.03.2021 протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, а саме дійшовши передчасного висновку про необхідність закінчення виконавчого провадження, він не виконав вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» в частині накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правовопорушення.
Ухвалою суду від 26.04.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 15.06.2021 було закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУ Міністерства юстиції м.Київ) Притики І.В. від 24.03.2021 про закінчення виконавчого провадження №64266878 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з добровільним виконанням даної вимоги відповідачем.
Відтак, в межах даного провадження розглядається позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Притики І.В. у виконавчому провадженні №64266878 в частині невиконання вимог положень ч.2 та ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» щодо накладення штрафу в подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що постановою начальника відділу ДВС Вороніним О.Є. від 07.05.2021 було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №64266878 від 24.03.2021 та зобов'язано державного виконавця Притику І.В. відновити виконавче провадження та провести дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Третя особа, Макарівська сільська рада Іванківського району, не скористалась своїм правом подачі пояснень з приводу предмету позову, з заявами чи клопотання до суду не зверталась.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим 11.08.1998 Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області (а.с. 9-11).
29.04.2020, позивач, посилаючись на положення Закону України "Про доступ до публічної інформації", звернувся до Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати наступну інформацію:
1) скільки разів протягом 1991-2020 років Макарівська сільська рада Іванківського району Київської області здійснювала замовлення розробки документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Макарівської сільської ради, які були виготовлені протягом 1991-2020 років;
2) надати в електронному (сканованому вигляді) графічні частини кожної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області, які були виготовлені протягом 1991-2020 років;
3) надати відскановані копії рішень Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області та виконавчого комітету ради поточного скликання про преміювання посадових осіб Макарівської сільської ради та її виконкому за період 2015-2020 роки;
4) надати перелік депутатів Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області та членів виконавчого комітету Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області поточного скликання;
5) надати інформацію про розмір коштів, які надійшли на рахунки Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області в якості плати за землю щодо кожного платника окремо за період 2017 - 2020 років;
6) надати відомості про розмір коштів виплачених Макарівською сільською радою Іванківського району Київської області та її виконавчим комітетом в якості преміювання посадових осіб Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області та її виконавчого комітету за період 2015 - 2020 роки щодо кожної посадової особи окремо (а.с. 14-15).
Не отримавши відповіді на свій публічний запит, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/6154/20 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Макарівської сільської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язано Макарівську сільську раду Іванківського району Київської області надати інформацію згідно пунктів 2, 3, 5, 6 запиту ОСОБА_1 від 29.04.2020 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
08.12.2020, Київським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист, на підставі якого постановою заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Притикою І.В. від 25.01.2021 було відкрито виконавче провадження №64266878 та надано Макарівській сільській раді 10 робочих днів на виконання рішення суду.
Після відкриття виконавчого провадження на адресу позивача надійшов супровідний лист від Іванківської селищної ради від 18.02.2021 №02-31-663 «Про виконання рішення суду», до якого додавались згідно опису наступні копії документів: десять схем розташування земельних ділянок з рахунку невитребуваних часток паїв на території: Макарівської сільської ради, Іванківського району, Київської області (за межами населеного пункту)»; розпорядження Макарівської сільської ради «Про встановлення преміювання працівників сільської ради» від 22.01.2015 № 1, від 24.02.2015 №6, від 24.03.2015 №10; від 21.04.2015 №14; від 22.05.2015 №16; від 22.06.2015 №18; від 24.07.2015 №19; від 25.08.2015 №24; від 25.09.2015 №26; від 22.10.2015 №32; від 23.11.2015 №03; від 21.12.2015 №9; від 22.01.2016 №13; від 23.02.2016 №17; від 28.03.2016 №22; від 22.04.2016 №27; від 25.05.2016 №30; від 24.06.2016 №35; від 22.08.2016 №42; від 26.09.2016 №47; від 26.10.2016 №55; від 24.11.2016 №58; від 23.12.2016 №62; від 26.01.2017 №04; від 24.02.2017 №06; від 24.03.2017 №10; від 26.05.2017 №22; від 27.06.2017 №27; від 25.07.2017 №31; від 28.08.2017 №34; від 26.09.2017 №39; від 27.11.2017 №44; від 11.12.2017 №47; від 19.12.2017 №48; від 26.01.2018 №06; від 26.02.2018 №09; від 27.03.2018 №13; від 25.04.2018 №15; від 11.05.2018 №17; від 29.05.2018 №19; від 26.06.2018 №21; від 27.07.2018 №24; від 27.08.2018 №27; від 26.09.2018 №28; від 27.10.2018 №31; від 27.11.2018 №32; від 24.12.2018 №34; від 28.01.2019 №4; від 25.02.2019 №7; від 26.03.2019 №9; від 23.04.2019 №13; від 27.05.2019 №15; від 25.06.2019 №17; від 26.07.2019 №21; від 26.08.2019 №26; від 25.09.2019 №27; від 26.10.2019 №30; від 26.11.2019 №31; від 03.12.2019 №32; від 16.12.2019 №33; від 24.01.2020 №03; від 24.02.2020 №07; від 25.03.2020 №15; від 25.04.2018 №18; від 25.05.2020 №19; від 24.06.2020 №20; від 27.07.2020 №21; від 24.08.2020 №25; від 25.09.2020 №26; від 27.10.2020 №29; від 25.11.2020 №31; довідки про стан нарахування та сплати орендної плати за землю по Макарівській сільській раді за 2017, 2018, 2019, 2020 роки; листи Макарівської сільської ради «Щодо заробітної плати сільського голови ОСОБА_2 » від 10.02.2021 №02-31/8, «Щодо заробітної плати секретаря сільської ради ОСОБА_3 » від 10.02.2021 №02-31/9; «Щодо заробітної плати спеціаліста 1 категорії-землевпорядник ОСОБА_4 » від 10.02.2021 №02-31/11; «Щодо заробітної плати прибиральник ОСОБА_5 » від 10.02.2021 №02-31/12 (а.с. 16-20, 21-22).
Постановою заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Притикою І.В. від 24.03.2021 було закінчено виконавче провадження №64266878 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду (а.с. 26-27).
Не погоджуючись з даною постановою та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Під час розгляду справи було з'ясовано, що постановою начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вороніним О.Є. від 07.05.2021 було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2021; зобов'язано ОСОБА_6 відновити виконавче провадження згідно вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 52-53).
У мотивувальній частині даної постанови зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2021 суперечить вимогам Закону та підлягає скасуванню, оскільки стягувачем не отримано відомостей на п.2 та не надано повної інформації на п. 5 запиту ОСОБА_1 від 29.04.2020.
На виконання зазначеної постанови, заступником начальника Іванківського міжрайонного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Притикою І.В. був здійснений запит від 07.05.2021 №64266878 до Київського окружного адміністративного суду про повернення у місячний строк виконавчого листа №320/6154/20 (а.с.53).
Також, відповідачем був здійснений запит до позивача про надання письмової інформації по яких саме пунктах публічного запиту від 29.04.2020 до Макарівської сільської ради позивачем не було отримано відповідної інформації (а.с.54).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою/органом, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа/орган, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б принципу верховенства права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно частини першої статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону N 1404-УНІ).
Частиною 1 ст. 63 Закону N 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону N 1404-VIII).
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону N 1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З аналізу викладеного вбачається, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» встановлено послідовність дій державного виконавця.
Зокрема, до таких дій відносяться: 1) накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); 2) накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); 3) звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено виключний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, законодавець визначив порядок дій виконавця, а саме: під час перевірки виконання рішення боржником державним виконавцем буде встановлено, що боржником рішення без поважних причин не виконано виконавець виносить постанову про накладення на боржника штраф, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. А у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі, і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”.
За рішенням немайнового характеру, у державною виконавця відсутні повноваження щодо винесення постанови про арешт коштів та списання коштів, які містяться на рахунках боржника, оскільки законодавцем встановлено вичерпний перелік дій, передбачений законом, направлених на його своєчасне та повне виконання.
Разом із цим, боржник (позивач) зобов'язаний вживати усіх заходів для виконання судового рішення (посилання на відсутність коштів та не вжиття заходів суперечить статті 124 Конституції України ), а саме: звернутися до Міністерства соціальної політики України для виділення коштів на погашення заборгованості. А також, у разі відсутності коштів (або недостатності), звернутися до Міністерства фінансів України (або через Міністерства соціальної політики України) із пропозицією про необхідність внесення змін до закон про Державний бюджет України, що не було зроблено боржником (позивачем).
Однак, відповідачем під час проведення виконавчого провадження, не був досліджений об'єм наданої інформації та копії матеріалів на виконання рішення суду, що привело до хибного висновку про необхідність закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі.
При цьому, державним виконавцем не були й виконані вимоги положень ч. 2 та ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» в частині накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин) та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, з огляду на перелік наданих Іванківською селищною радою копій документів, вбачається, що станом на день винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2021, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 320/6154/20 залишалось не виконаним боржником в частині зобов'язання надання інформації на п.п. 2, 5 запиту позивача від 29.04.2020.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх « ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Своєю чергою, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Суд наголошує на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є безумовними заходами, на меті яких є стимулювання боржника щодо виконання рішення суду.
Тобто, за наведеного правового регулювання та обставин справи, заступник начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_6 вчинила протиправну бездіяльність в частині невиконання вимог положень ч.ч.2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження №64266878.
Крім того, скасування відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2021 та зобов'язання заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Притику І.В. відновити виконавче провадження та провести дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», суд розцінює як визнання відповідачем неповноти здійснення виконавчих дій при виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 №320/6154/20.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів відсутність протиправної бездіяльності в межах виконавчого провадження №64266878, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Притики Ірини Василівни у виконавчого провадженні №64266878 в частині невиконання вимог положень ч.2 та ч.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин) та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.