ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" червня 2021 р. справа № 300/1054/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку індексації грошового забезпечення та зобов'язати здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
- зобов'язати військову частину здійснити перерахунок та виплату належної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та з урахуванням вже виплаченої суми індексації за вказаний період.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 і наданий час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби. За спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексації її грошового забезпечення, що стало причиною звернення із відповідною позовною заявою до суду. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №300/1063/20 відповідачем у грудні 2020 року нараховано та виплачено позивачу 31 489,70 гривень індексації грошового забезпечення. Втім, як вважає ОСОБА_1 , проведений відповідачем обрахунок розміру такої індексація не відповідає положенням Закону України №1282-ХІІ від 03.07.1991 "Про індексацію грошових доходів" (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (надалі по тексту також - Порядок №1078, Постанова №1078), в редакції від 15.12.2015, яка набрала чинності з 01.12.2015. Зокрема, військова частина нарахувала індексацію за спірний період із застосуванням базового місяця липня 2014 року, а не січня 2008 року, як того вимагає правове регулювання пункту 5 Постанови №1078. Зокрема, з 15.12.2015 Порядком №1078 введено в дію ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Якщо раніше, за аргументами позивача, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати (грошового забезпечення) чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), то після прийняття Кабінетом Міністрів Країни (надалі по тексту також - КМУ, Уряд України) 09.12.2015 постанови за №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою внесено зміни до Порядку №1078, місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок чи окладів (пункт 5 Постанови №1078). Тобто, якщо раніше місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) визначався у разі, коли збільшувались розміри заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної їх складової, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищення виключно тарифна ставка чи оклад. Отже, у спірному випадку, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає такий військовослужбовець.
До 15.12.2015 останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців мало місце з 01.01.2008 відповідно до постанови Уряду України від 07.11.2007 за №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (надалі по тексту також - Постанова №1294), дія якої втратила чинність 01.03.2018. Надалі, у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі по тексту також - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, з 01.01.2018 підвищено посадові оклади військовослужбовців. Це, на думку позивача, стало підставою для зміни місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01.01.2008 по 28.02.2018, що могло б бути підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Таким чином, за переконаннями ОСОБА_1 , базовим місяцем при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, місяць в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Саме на підставі таких мотивів позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснив нарахування і виплату належної їй індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Окремо, доводячи власну позицію про необхідність застосування саме базовим місяцем січень 2008 року, позивач покликається на листи Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України від 16.11.2020 за №298/ПУ/1402 і Міністерства соціальної політики України від 03.08.2020 за №220/4621.
Реагуючи на порушення прав на належний розмір індексації грошового забезпечення, позивач в лютому 2021 року звернулася з відповідною заявою до військової частини із вимогою про необхідність застосування при обчисленні такої індексації базового місяця - січень 2008 року. Так як у задоволенні вказаної заяви відповідач відмовив, то позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами, та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.22-23).
Виконуючи ухвалу суду про відкриття провадження у справі, позивач подала витребувані судом письмові документи, необхідні для вирішення даного спору (а.с.28-35).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 08.04.2021 за №350/486/300/1/505, письмового пояснення №350/486/300/1/499 від 08.04.2021, які 09.04.2021 надійшли на адресу суду із відповідними письмовими доказами (а.с.36-53).
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, представник відповідача виходить із наступного. В травні 2020 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей же період з 01.01.2016 по 01.03.2018. У зазначеному позові ОСОБА_1 не ставила питання про визначення базового місяця при здійсненні нарахування індексації грошового забезпечення. Рішенням суду від 08.09.2020 позов задоволено, на виконання якого військовою частиною нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію в сумі 31 969,24 гривень за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. При проведенні обчислення розміру індексації відповідач застосовував базовий місяць липень 2014 року, так як саме в цьому місяці в силу вимог Порядку №1078 мало місце збільшення грошового забезпечення позивача у зв'язку із встановленням їй набавки за особливі умови служби, яка має постійний характер.
Виходячи із вказаного, представник відповідача вважає, що повторне звернення до суду ОСОБА_1 із позовними вимогами щодо здійснення перерахунку і виплати індексації за той же спірний період одна із застосуванням вже базового місяця 2008 року по суті є продовженням вирішення питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що мало бути вирішено судом у рішенні від 08.09.2020 за первинним позовом.
Із посиланням на положення статті 129-1 Конституції України і статті 383 КАС України відповідач вказує, що наведені позивачем обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю. Вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача вчинити дії на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Керуючись частиною 5 статті 242 КАС України представник військової частини просить врахувати правові висновки Верховного Суду, які наведені в постановах від 21.05.2020 у справі №420/6649/19, від 30.06.2020 у справі №0840/2883/18 і від 29.07.2020 у справі №580/1264/19.
Відповідач наполягає, що визначаючи базовий місяць липень 2014 року військовою частиною дотримано положення постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (надалі по тексту також - Постанова №1013) та самого Порядку №1078.
Враховуючи абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №36 від 29.01.2014) у зв'язку із зростанням в липні 2014 року грошових доходів позивача у зв'язку із встановленням нової щомісячної доплати, саме це місяць визначений як базовий при обчисленні індексу для індексації грошових доходів ОСОБА_1 . З наступного місяця військовою частиною розпочато здійснення обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
В грудні 2015 року на підставі Постанови №1013 до Порядку №1078 внесені зміни, якими запроваджено нові єдині підходи для проведення індексації, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 3 Постанови №1013 передбачено підвищення заробітної плати відповідної категорії службовців з грудня 2015 року, а початком обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації доходів громадян встановлено з 01.01.2016, а не з 01.01.2008. Оскільки в грудні 2015 року грошове забезпечення (посадові оклади/тарифні ставки) не було збільшено, тому підстав для зміни місяця підвищення грошових доходів військовослужбовців, у тому числі і позивача, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін проведення індексації, який був установлений відповідно до норм, які діяли до 15.12.2015, Порядком №1078 не передбачено.
За аргументами представника військової частини не можуть братися до уваги посилання позивача на роз'яснення Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України як на підтвердження встановлення у спірному випадку базового місяця січень 2008 року, оскільки такі роз'яснення не є нормативно-правовим актом, тоді як відповідач діяв відповідно до закону та постанови Уряду України.
15.04.2021 ОСОБА_1 подала в суд відповідь на відзив, якою заперечила доводи відповідача (а.с.54-56). Зокрема, позивач наполягає на тому, що у спірному випадку немає місця повторного звернення до суду із позовними вимогами щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.03.2018, так як у справах №300/1036/20 і №300/1054/21 різні позовні вимоги та з різними предметами спору. Більше того, безпідставним є посилання на положення статті 383 КАС України, оскільки дана позовна заява не є продовженням вирішення публічно-правого спору, розглянутого у справі №300/1063/20. За аргументами ОСОБА_1 є протиправним застосування із січня 2016 року окремих положень Порядку №1078, які з грудня 2015 року втратили свою чинність. А відтак, єдиним правильним способом нарахування індексації грошового забезпечення (з січня 2016 року) є застосування базового місяця січень 2008 року, так як станом на грудень 2015 року (набрання чинності нової редакції Порядку №1078) останньою зміною тарифної ставки/посадового окладу військовослужбовця було саме введення з 01.01.2008 в дію постанови Уряду України від 07.11.2007 за №1294.
Ухвалою суду 27.05.2021 у відповідача витребувано додаткові пояснення і докази, які, на переконання суду, обґрунтовують метод і спосіб обрахунку спірної індексації грошового забезпечення за період з січня 206 року по березень 2018 року (а.с.58-59).
Виконуючи вимоги коментованої ухвали суду військова частина 07.06.2021 подала в суд письмові пояснення за №350/486/300/1/714 (а.с.63-69) і №350/486/300/1/718 (а.с.70). Відповідач із посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку роз'яснив суду про юридичні і фактичні причини обрання (визначення) липня 2014 року як базового місяця для розрахунку спірної індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по березень 2018 року, а також визначення першого значення "відсотка коефіцієнта індексації за січень 2016 року".
Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
Як свідчить витяг із послужного списку старшого солдата ОСОБА_1 в період з 24.07.2006 по даний час позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, з 24.07.2006 по 12.02.2014 на посаді бухгалтера, з 12.02.2014 по 17.10.2016 на посаді планшетиста, з 17.10.2016 по даний час на посаді бухгалтера (а.с.40).
За позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №300/1063/20 позов задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (а.с.4-9).
Дане рішення суду набрало законної сили 09.10.2020 (http://reestr.court.gov.ua/Review/91372038).
Позивач у адміністративному позові стверджує, що в грудні 2020 року їй виплатили індексацію на виконання коментованого рішення суду, але, на переконання ОСОБА_1 , розмір такої індексації обраховано за помилковим обранням базового місяця.
ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не вказує конкретну суму отриманої індексації грошового забезпечення.
Під час розгляду справа військовою частиною подано розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (із застосування базового місяця липень 2014 року) в сумі 31 969,24 гривень (а.с.43).
При цьому, згідно відомості розподілу витрат №175 від 07.12.2020 по військовій частині виплачений 08.12.2020 позивачу розмір індексації становить 31 489,70 гривень (а.с.44).
ОСОБА_1 не ставить у даній справі питання про неповноту виплати індексації у значенні між нарахованою і виплаченою індексацією за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. претензії позивача зводяться до того, що відповідачем нараховуючи і виплачуючи індексацію грошового забезпечення не вірно визначив формул обчислення таких виплат, протиправно застосувавши базовий місяць липень 2014 року, яким, на переконання ОСОБА_1 , є січень 2008 року.
У зв'язку із цим, позивач 15.02.2021 звернулася з рапортом до командира військової частини, в якому просила здійснити перерахунок виплаченої індексації з урахуванням базового місяця січень 2008 року (а.с.10).
У відповідь відповідач листом за №350/486/300/294 від 01.03.2021 повідомив позивача, що рішенням суду у справі №300/1063/20 не було визначено який саме базовий місяць підлягає застосуванню при нарахуванню індексації за період з січня 2016 року по березень 2018 року. А тому, керуючись відповідними нормативно-правовими актами і листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України в частині отримання погодження на не оскарження судового рішення і погодження розрахунку розміру індексації із базовим місяцем липень 2014 року, військовою частиною розраховано індексацію саме в тій сумі, яка фактично виплачена (а.с.11).
Вважаючи протиправним нарахування і виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням базового місяця липень 2014 року, а не січень 2008 року, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права на належний розмір власного грошового забезпечення у відносинах публічної (військової) служби із Військовою частиною НОМЕР_1 .
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
В першу чергу суд вважає за необхідне дослідити доводи відповідача про:
- повторне звернення ОСОБА_1 до суду із позовними вимогами, які вже вирішені судом (адміністративна справа №300/1063/20);
- вирішення позовної заяви (у даній адміністративній справі №300/1054/21) по суті є продовженням вирішення питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що мало бути вирішено судом у рішенні від 08.09.2020 за первинним позовом;
- наведені позивачем обставини і сформовані вимоги (у даній адміністративній справі №300/1054/21) підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю (у адміністративній справі №300/1063/20) за правилами статті 383 КАС України.
Так, вивчивши зміст рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №300/1063/20 і адміністративного позову та фактичні обставини справи у даній справі №300/1054/21, суд констатує, що, не зважаючи на ідентичність сторін ( ОСОБА_1 і Військова частина НОМЕР_1 ), подібність/наближеність позовних вимог за певними ознаками предмету захисту порушеного права (розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовця, періоду такої індексації з 01.01.2016 по 28.02.2018), відмінним у даних справах є саме застосування формули обрахунку такої індексації, і як наслідок кінцевий розмір (сума) виплат, який (яка) залежні від обрання базового місяця.
Так, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду у справі №300/1063/20 від 08.09.2020, окрім періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018, не містить жодних даних про конкретну суму індексації, формулу її обчислення/розрахунку, застосування конкретної редакції чи окремих положень Порядку №1078, в тому числі обрання базового місяця січень 2008 року чи липень 2014 року для визначення суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний спірний і одинаків період.
Базовий місяць у справі №300/1063/20 не був предметом дискусії чи суперечки. Суд такій попередній справі набав можливість військовій частині на основі використання дискреційних повноважень самостійно розрахувати індексацію, лише констатувавши право позивача на індексацію як таку.
А відтак, суд стверджує, що така відмінність у справах виключає можливість використання ОСОБА_1 процедури судового контролю, визначену статтями 382, 383 КАС України.
Посилання представника відповідача на окремі судові рішення Верховного Суду не стосуються даного предмету публічно-правого спору так як не є ні подібними, ні ідентичними.
Використання права вирішення порушеного питання за правилами позовного провадження, на переконання суду, не порушує вимоги процесуального закону.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ).
Так, статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення, як то визначено статтею 4 Закону №1282-XII (в редакції змін згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015), проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 (як зазначено вище, надалі по тексту також - Порядок №1078).
У випадку, який досліджується судом в період з липня 2014 року (обраного відповідачем як "базовий місяць" для обчислення спірного розміру індексації) до грудня 2015 року (в якому на підставі Постанови №1013 внесено з 15.12.2015 зміни до Порядку №1078), так і в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (період нарахування військовою частиною індексації грошового забезпечення із застосуванням "базового місяця" липень 2014 року), мало місце різна за юридичним змістом і відповідно правовим регулюванням Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Так, відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в новій редакції Порядку, чинного з 15.12.2015 до 28.02.2018, зміни до якого внесено Постановою №1013) "підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 за №77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Разом з тим, до 01.01.2016 абзац 2 коментованого пункту 1-1 Порядку №1078 мав наступну редакцію, зокрема: "Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка".
"Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби" (пунктом 2 Порядку №1078, в редакції після 15.12.2015).
Пунктом 4 Порядку №1078 (в редакції після 15.12.2015) передбачено, що "індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків".
"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу" (абзаци 1-3 пункт 5 Порядку №1078, в редакції після 15.12.2015).
При цьому, за змістом абзацу 1 того ж пункту 5 Порядку №1078 (в редакції до 15.12.2015) було визначено: "У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації."
"Виплата сум індексації грошових доходів" згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 (в редакції після 15.12.2015) "здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету".
Окремо слід звернути також увагу на зміни редакції наступного питання окремих випадків і умов проведення індексації грошових доходів населення.
Абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції до 15.12.2015) визначалося, що "у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку".
У такому додатку №4 чітко надано методичне роз'яснення (у формі прикладів) як розраховується "поточна індексація" (обчислення індексу споживчих цін за наростаючим підсумком) та окремо "фіксована величина суми індексації".
Після набрання чинності Постанови №1013, якою з 15.12.2015 внесено зміни до Порядку №1078 вказане вище питання врегульовано абзацами 4, 5 і 6 пункту 5 такого порядку, а саме, "якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4".
Однак , як свідчить додаток 4 (у новій редакції Порядку №1078, дійсного з 15.12.2015) він не містить опису методичних роз'яснень (у формі прикладів) за випадками (умовами обчислення індексації грошових доходів), який визначений у абзацами 4, 5 і 6 пункту 5 такого порядку, а особливо абзацу 6 коментованого пункту.
Тобто, нова редакція додатку 4 розкриває у прикладах тільки порядок проведення обчислення індексації із урахуванням "поточного індексу споживчих цін за наростаючим підсумком" та не містить прикладу про врахування "фіксованої величини суми індексації".
Даний аналіз процитованих положень Порядку №1078 має особливе значення для висновків суду, сформованих нижче по тексту судового рішення в частині вирішення питання щодо правильності і повноти визначення початку обчислення (січень 2016 року) і завершення розрахунку (лютий 2018 року) розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , на які позивач не наполягає та на ставить питання про протиправність у зв'язку із цим нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Повертаючись до правового регулювання спірних правовідносин слід вказати, що порівняння редакцій Порядку №1078 до і після 15.12.2015 свідчить про введення в дію Постановою №1013 із вказаної календарної дати ряд новел та дещо іншого правого регулювання Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в тому числі і військовослужбовців.
По перше, базовим місяцем до 15.12.2015 вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати (грошового забезпечення) чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), а після прийняття Уряд України Постанови №1078, - місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок чи окладів (пункт 5 Постанови №1078).
Тобто, якщо раніше місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) визначався у разі, коли збільшувались розміри заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної їх складової, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищення виключно тарифна ставка чи оклад.
По друге, індексація грошових доходів населення до 01.01.2016 (в тому числі і до 01.12.2015) проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а після 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка.
Позивач наполягає на тому, що, у спірному випадку, починаючи з 15.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає такий військовослужбовець, як то визначено пунктом 5 Порядку №1078 в редакції з 15.12.2015.
Дійсно, суд погоджується із доводами позивача про те, що станом на 15.12.2015 (і до цієї дати) останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців мало місце з 01.01.2008 відповідно до Постанови №1294, дія якої втратила чинність 01.03.2018. Надалі, у зв'язку з набранням чинності Постановою №704 з 01.03.2018 підвищено посадові оклади військовослужбовців, шляхом затвердження нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Як вважає ОСОБА_1 , підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01.01.2008 по 28.02.2018, що могло б бути підставою для встановлення з січня 2016 року іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Відтак, позивач переконана, що базовим місяцем при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, який слід визначати за правилами абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 в новій (зміненій) редакції, яка набрала чинності з 15.12.2015.
Отже, у випадку який перевіряється судом єдиним мотивом позивача, який визначає увесь зміст вимог ОСОБА_1 в частині невірного розрахунку індексації її грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 8.02.2018 є невірне визначення військовою частиною базового місяця, який слід враховувати у формулу обчислення, починаючи з січня 2016 року.
Позивач вважає таким місяцем січень 2008 року (місяць, в якому, станом на 15.12.2015, в останнє Урядом України змінювалася тарифна ставка/оклад військовослужбовця), а відповідач - липень 2014 року (місяць, в якому командуванням військової частини встановлено позивачу нову щомісячну складову грошового забезпечення - надбавку за особливі умови служби, розмір якої збільшив, привів до зростання грошового доходу ОСОБА_1 без перегляду їх мінімального розміру).
На підтвердження своїх доводів про правомірність застосування базового місяця липень 2014 року відповідач подав Розрахунок коментованої індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 на загальну суму 31 969,24 гривень (а.с.43).
Перший місяць такого розрахунку з січня 2016 року "коефіцієнт індексу у відсотках" визначений в значенні "58,5%", який і використаний при визначенні суми індексації за цей місяць в розмірі "806,13 гривень" із прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 378,00 гривень.
На далі, починаючи з січня 2016 року, відштовхуючись від "відсотку коефіцієнта індексації" (величина приросту індексу споживчих цін) в числовому значенні "58,5%", такий коефіцієнт в наростаючому порядку з червня 2016 року змінюється на "67,7%", з грудня 2016 року на "74,6%", з березня 2017 року на "81,2%", з червня 2017 року на "88%", з вересня 2017 року на "93,8%" і з грудня 2017 року на "99,8%".
З урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 число вказаних вище календарних місяців періоду обчислення індексації (1 378,00 гривень, 1 450,00 гривень, 1 600,00 гривень, 1 684,00 гривень, 1 762,00 гривень) відповідачем із урахуванням "відсотку коефіцієнта індексації" визначено такі суми індексації - 806,13 гривень, 848,25 гривень, 981,65 гривень, 1 193,60 гривень, 1 299,20 гривень, 1 367,41 гривень, 1 481,92 гривень, 1 579,59 гривень і 1 758,48 гривень.
Перевіряючи перше значення "відсотку коефіцієнта індексації" в числовому виразі "58,5%", застосованого військовою частиною з січня 2016 року, як першого місяця спірного нарахування індексації, судом із офіційного веб-сайта Державної служби статистики України за період з липня 2014 року по січень 2016 року встановлено вірне визначення відповідачем "відсотку коефіцієнта індексації" як "поточної індексації" (обчислення індексу споживчих цін за наростаючим підсумком).
При цьому, відповідаючи на питання, поставлені судом в ухвалі про витребування доказів від 27.05.2021, відповідач пояснив, що базовий місяць липень 2014 року визначений у зв'язку із прийняттям командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу від 29.07.2014 за №132, яким ОСОБА_1 (ВОС НОМЕР_2 ) у відповідності з вимогами наказу Міністра Оборони України від 11.06.2008 за №260 та наказу Міністра Оборони України від 25.12.2009 за №660 встановлено відсоткову надбавку за особливі умови служби у розмірі 7,5% від посадового окладу (а.с.63-64, 65-68).
Розмір такої надбавки з серпня 2014 року склав 39,75 гривень (а.с.69).
Вирішуючи питання, який із базових місяців слід враховувати у спірному випадку (січень 2008 року чи липень 2014 року), а також питання як станом на грудень 2015 року врахувати нову редакцію Порядку №1078 із застосуванням обставин і вихідних даних, що мали місце до набрання з 15.12.2015 року чинності Постанови №1013, суд виходить із наступних мотивів.
Спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку (пункт 13 Порядку №1078).
Одним із найскладніших питань, які досить часто виникають у процесі вирішення судових спорів, є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема визначення норми закону, яку слід застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної адміністративної процедури) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей суб'єкта приватного права або суб'єкта публічного права), чи навпаки.
Вирішуючи ці питання, обов'язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у час, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Питання про спосіб застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі вирішується у процесі правозастосовної діяльності судами.
Так, Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17 сформульовано правові висновки, за змістом яких "розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності".
У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Переносячи коментовані висновки щодо дії положень нормативно-правового акта в часі до спірного випадку, суд вказує на таке.
Так, Постанова №1013, якою внесено окремі суттєві зміни до Порядку №1078, прийнята Урядом України 09.12.2015, і яка набрала чинності з 15.12.2015. При цьому, пунктом 6 постанові надано зворотної дії в часі, так як ухвалено застосовувати її з 1 грудня 2015 року.
Цими змінами, саме на які посилається ОСОБА_1 , з 15.12.2015 внесено новелу до пункту 5 Порядку №1078, серед яких, місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення безпосередньо тарифних ставок чи окладів.
До вказаної дати (до 15.12.2015) таким місяцем був місяць, якому зростали грошові доходи населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), без перегляду в сторону збільшення тарифних ставок чи окладів.
Тобто, з 15.12.2015 введено в дію нові правила визначення так званого "базового місяця", значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100.
Особливу увагу у даному випадку слід звернути на те, що положення Постанови №1013 не місять особливих умов застосування нових положень Порядку №1078, введених в дію з 15.12.2015, в тому числі абзацу 1 пункту 5 такого порядку не надано зворотної дії в часі - ретроактивної дії.
Поряд з вказаним, пунктом 3 Постанови №1013 встановлено Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
Тобто, абзацами 1 і 2 пункту 3 Постанови №1013 чітко визначено, що нові правила розрахунку індексації розпочинають діяти з січня 2016 року, а правила розрахунку індексації грошових доходів за грудень 2015 року здійснюються за діючою на цей місяць Порядком №1078.
У суду немає сумнівів, що підвищення тарифних ставок, які визначні у пункті 1 Постанови №1013, не стосуються військовослужбовців.
Одночасно, сторони не заперечують, що з дня набрання чинності Постанови №1013 до 01.03.2018 не мало місце зміна тарифних ставок чи окладів військовослужбовців. А відтак, з даної дати (набрання чинності нового порядку визначення базового місяця для індексації грошових доходів), в тому числі за період з січня 2016 року по березень 2018 року, за правилами нової редакції абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, не виникло правових підстав визначати місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100.
Постанова №1013 не надала правової можливості враховувати місяць, в якому мало місце зміна тарифних ставок та/або окладів військовослужбовців, до дня набрання чинності нормативно-правовим актом - до 15.12.2015.
Є очевидним, що у відношенні до військовослужбовців питання правильності визначення індексації грошового забезпечення за січень 2016 року, залишилося не врегульованим.
А тому, зважаючи на принцип "розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом", а також зважаючи на те, що абзац 1 пункту 3 Постанови №1013 не визначено у грудні 2015 року інший процедуру розрахунку індексації, ніж та, що діяла до 01.01.2016, суд вважає достатньо справедливим і пропорційним застосування в січні 2016 року першого значення "відсотку коефіцієнта індексації"/"розміру поточної індексації" (для обчислення індексу споживчих цін за наростаючим підсумком) саме редакцію абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, яка була чинна до набрання з 15.12.2015 чинності Постанови №1013.
У спірному випадку з липня 2014 року по січень 2016 року "відсоток коефіцієнта індексації" становить "58,5%", а базовим місяцем для його розрахунку є липень 2014 року.
Такий розрахунок і визначення базового місяця, зважаючи на правове регулювання і фактичні обставини, суд вважає правомірним.
В протилежному випадку, беручи за основу принцип "незворотності дії нормативно-правового акта у часі", враховуючи те, що Уряд України залишив без конкретних відповідей питання визначення для військовослужбовців з січня 2016 року порядку обчислення індексації їх грошового забезпечення, зважаючи на те, що введені з грудня 2015 року пунктом 1 Постанови №1013 підвищення тарифних розрядів і окладів не стосувалося військовослужбовців, то "відсоток коефіцієнта індексації"/"розмір поточної індексації" (для обчислення індексу споживчих цін за наростаючим підсумком) повинен становити 0,00%.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Постанови №1073 Міністерство оборони України у межах передбачених коштів державного бюджету та власних коштів зобов'язаний був вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі (поточної і фіксованої) для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
У суду відсутні відомості про виконання Міністерством оборони України коментованого абзацу 1 пункту 3 Постанови №1013. Таких доказів не подала і відповідач по проведених нарахуванням в межах Військова частина НОМЕР_1 у грудні 2015 року.
У зв'язку із чим, відступні у спірному випадку правові підстави для застосування положень абзацу 2 пункту 3 Постанови №1013 в частині вимог: "для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку №1078".
Незважаючи на сформовані вище висновки, окремо, виходячи із принципу офіційності з'ясування усіх обставину справі, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Згідно Розрахунку індексації, проведеного за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (нараховано 31 969,24 гривень; виплачено 31 489,70 гривень), в січні 2016 року сума індексації склала 806,13 гривень (а.с.43, 44, 51).
В той час, як відповідно до особового рахунку №12 з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно в складі грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачено індексацію за жовтень 2015 року в сумі 1 296,79 гривень, за листопад 2015 року в сумі 1 296,79 гривень і за грудень 2015 року в сумі 1 296,79 гривень (а.с.41-42).
Вказане свідчить, що розмір індексації в грудні 2015 року (1 296,79 гривень) є більшим ніж такий розмір за січень 2016 року (806,13 гривень), це при тому, що січень 2016 року по відношенні до грудня 2015 року є наростаючим порядковим календарним місяцем.
В контексті вказаного відповідач у власних двох письмових поясненнях від 07.06.2021 пояснив (а.с.63-64, 70), що відповідно до Порядку №1078 від 17.07.2003, в редакції до внесення змін Постановою №1013 від 09.12.2015, при нарахування індексації грошових доходів населення існувало поняття "поточної" та "фіксованої" індексації. В грудні 2015 року позивачу індексація виплачена з урахуванням поточної і фіксованої, а за період з січня 2016 року виплачувалась індексація вже без фіксованої суми, у зв'язку із тим, що такий термін як "фіксована індексація" в оновленому порядку відсутній.
Так, індексація в грудні 2015 року в сумі 1 296,79 гривень складалася з поточної (774,44 гривень) та фіксованої (522,35 гривень):
- поточна індексація 774,44 гривень = коефіцієнт індексації за цей місяць (наростаючим підсумком з липня 2014 року як величина приросту індексу споживчих цін) 56,2% * прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 378,00 гривень / 100%;
- фіксована індексація 522,35 гривень = поточна + фіксована (в липні 2014 року 562,10 гривень) - сума підвищення грошового забезпечення за липень 2014 року (надбавка за особливі умови служби 39,75 гривень).
В той час, як індексація в січні 2016 року складається тільки із поточної індексації 806,13 гривень (коефіцієнт індексації 58,5%, визначеного в наростаючому підсумку із липня 2014 року (величина приросту індексу споживчих цін), * прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 378,00 гривень / 100%).
В контексті описано вище принципу "розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом", а також зважаючи на дійсний зміст редакції абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції після 01.12.2015), суд критично оцінює доводи представника відповідача про відсутність з січня 2016 року в оновленому порядку поняття "фіксованої величини суми індексації".
Дійсно нова редакція додатку 4 до Порядку №1078 розкриває у прикладах тільки процедуру проведення обчислення індексації із урахуванням "поточного індексу споживчих цін за наростаючим підсумком" та не містить прикладу про врахування "фіксованої величини суми індексації".
Однак, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції після 01.12.2015) для суду містить чітку і зрозумілу диспозицію, за умов якої "до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), до визначеної за правилами абзацу 4 пункту 5 такого порядку суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Дане питання не порушено ОСОБА_1 у адміністративному позові, не є предметом оскарження та перевірки, відтак, в силу вимог частини 1 статті 9 КАС України, не підлягає дослідженню та вирішенню по суті.
В контексті посилання позивача на роз'яснення окремих структурних підрозділів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України, суд відзначає, що такі листи і викладений у них зміст не є нормативно-правовим актом.
Більше того, ОСОБА_1 не послалося на будь-яку правову норму, яка б вказувала, що кремі посадової особи окремих структурних підрозділів коментованих міністерств мають права за власним підписом від імені Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України надавати обов'язкові для виконання і врахування роз'яснення застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, та відсутність в матеріалах справи доказів понесення сторонами будь-яких витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), вул. Чорновола, 119а, м. Івано-Франківськ, 76005.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.