ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" червня 2021 р. справа № 300/1619/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із врахуванням базового місяця - березень 2018 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із врахуванням базового місяця - березень 2018 року; зобов'язати відповідача надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 30.11.2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 04.03.2004 по 30.11.2020 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2020 № 252 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення відповідача у зв'язку із звільненням з військової служби у відставку за станом здоров'я. На звернення від 23.02.2021 про надання довідки-розрахунку про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2020, а також про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із врахуванням базового місяця - березень 2018 року, відповідач листом № 350/484/1/553 від 31.03.2021 повідомив позивача, що для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року в Міністерстві оборони України не було фінансового ресурсу; механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачений; щодо періоду з 01.03.2016 по 31.10.2018 нарахування індексації не проводилося, оскільки 01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ від 30.08.2017 № 704, якою збільшено посадові оклади військовослужбовців Збройних Сил України. Також з грудня 2018 року по листопад 2020 року відповідач виплатив ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із врахуванням базового місяця - березень 2018 року, оскільки виплата індексації грошового забезпечення передбачена частиною 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
27.04.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2021 за № 350/484/1/724 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Вказав, що проведення індексації грошових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тобто у межах коштів установ та організацій, передбачених на такі цілі. Так, фінансування Збройних Сил України, в тому числі Військової частини НОМЕР_1 , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Вказує, що в період проходження позивачем військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 в Міністерстві оборони України не було фінансового ресурсу на виплату індексації грошового забезпечення, внаслідок чого відповідачу не надавалося фінансування на таку виплату військовослужбовцям. При цьому, механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачений. Представник відповідача зазначив, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ від 30.08.2017 № 704, якою збільшено посадові оклади військовослужбовців Збройних Сил України. Таким чином, березень 2018 року є базовим місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі постанови № 1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% до вересня 2018 року не було. Представник Військової частини НОМЕР_1 просив суд врахувати роз'яснення Депаратменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, від 16.08.2017 № 248/3/9/1/940, та Міністерства соціальної політики України від 28.03.2016 № 248/3/9/1/288, від 04.07.2017 № 220/5140, від 08.08.2017 № 48/0/66-17. Представник відповідача зазначив, що станом на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2020 № 252 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та не оскаржував своє звільнення та наказ про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з 04.03.2004 по 30.11.2020 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2020 № 705 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2020 № 252 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення відповідача (а.с. 10).
23.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки-розрахунку про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2020, а також про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із врахуванням базового місяця - березень 2018 року (а.с. 11-14).
Листом № 350/484/1/553 від 31.03.2021 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року в Міністерстві оборони України не було фінансового ресурсу; механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачений. Щодо періоду з 01.03.2016 по 31.10.2018 відповідні нарахування не проводилося, оскільки 01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ від 30.08.2017 № 704, якою збільшено посадові оклади військовослужбовців Збройних Сил України. Відповідач вказав, що, як наслідок, березень 2018 року є базовим місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі постанови № 1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% до вересня 2018 року не було. Водночас з грудня 2018 року по листопад 2020 року відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення з врахуванням її індексації (а.с. 15-17).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із врахуванням базового місяця - березень 2018 року, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Так, частиною 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018, далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби
Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:
“ […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]”, постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17; “ 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин”, постанова від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016-2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі…".
Разом з тим у постанові від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 Верховний Суд зазначив:
"…32. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин…".
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.03.2004 по 30.11.2020 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
З огляду на зміст листа відповідача від 31.03.2021 № 350/484/1/553 та відзиву від 26.04.2021 № 350/484/1/724 на позовну заяву, Військова частина НОМЕР_1 підтвердила факт того, що з 01.01.2016 по 28.02.2018 не проводила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно витягу з відомостей виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 від 27.04.2021 № 350/484/1/735/1 за період з 01.12.2018 по 30.11.2020 відповідач здійснював нарахування позивачу індексацію грошового забезпечення (а.с. 37).
Відповідач у відзиві на позов невиплату індексації грошового забезпечення в період з січня 2016 року по лютий 2018 року обґрунтував відсутністю коштів на такі витрати в межах наявного державного фінансування.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу з огляду на таке.
Міністерство оборони України впродовж 2016-2018 років систематично збільшувало фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов'язкових одноразових складових грошового забезпечення (наприклад, премії, які фактично втратили характер "одноразових" та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження - преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплату такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом вищого рівня питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу - на премії чи щомісячну додаткову грошову винагороду.
Доказів відповідного звернення посадових осіб відповідача до Міністерства оборони України, в томі числі відмови останнього чи Міністерства фінансів України тощо, у погодженні, виділенні чи перерозподілі відповідного бюджетного фінансування витрат на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період, відповідач суду не подав.
При цьому, згідно витягу з відомостей виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 від 27.04.2021 № 350/484/1/735/1 за період з 01.12.2018 по 30.11.2020, відповідач здійснював нарахування позивачу індексацію грошового забезпечення (а.с. 37). Водночас у відзиві відповідач вказав, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з лютого 2018 року нараховувалась та виплачувалась згідно керівних документів в межах фонду грошового забезпечення.
В контексті вказаного слід вказати, що відповідно до Протоколу 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд, Європейський суд) встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
В постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, Верховний Суд зробив висновок про те, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору.
Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.
Згідно абзацу 3 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 за № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
Відтак, відповідач всупереч вимогам Законів № 2011-XII, № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у повному обсязі у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, а тому Військова частина НОМЕР_1 зобов'язана була вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списку особового складу. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, вищевказане свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 виплатила ОСОБА_1 індексацію в період з 01.12.2018 по 30.11.2020 в таких розмірах: грудень 2018 року - 71,08 грн., січень 2019 року - 71,08 грн., лютий 2019 рік - 71,08 грн., березень 2019 року - 134,47 грн.; квітень 2019 року - 134,47 грн., травень 2019 року - 134,47 грн., червень 2019 року - 134,47 грн., липень 2019 року - 206,72 грн., серпень 2019 року - 206,72 грн., вересень 2019 року - 206,72 грн., жовтень 2019 року - 206,72 грн., листопад 2019 року - 206,72 грн., грудень 2019 року - 216,51 грн., січень 2020 року - 216,51 грн., лютий 2020 року - 216,51 грн., березень 2020 року - 216,51 грн., квітень 2020 року - 216,51 грн., травень 2020 року - 216,51 грн., червень 2020 року - 216,51 грн., липень 2020 року - 216,51 грн., серпень 2020 року - 226,29 грн., вересень 2020 року - 226,29 грн., жовтень 2020 року - 226,29 грн., листопад 2020 року - 226,29 грн. (а.с. 37).
Із таким обрахунком індексації позивач не погоджується, вважаючи його неправильним, посилаючись на те, що відповідач не врахував за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 базового місяця - березень 2018 року.
Як суд розуміє із змісту відзиву на позов і поданих військовою частиною документів, відповідач стверджує, що у зв'язку із набранням з 01.03.2018 чинності постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) мало місце збільшення посадових окладів і відповідне зростання грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача.
В силу вимог абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 значення індексу споживчих цін у березні 2018 року, як такого в якому відбувається підвищення посадових окладів, становило за 1 або 100 відсотків.
Виходячи із положень абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 та зважаючи величину приросту індексу споживчих цін (з березня 2018 року) фактичне нарахування і виплата індексації грошового забезпечення позивача мала місце починаючи із грудня 2018 року.
В частині врахування за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 із базового місяця - березень 2018 року, судом сформовано правові висновки по справі нижче по тексту судового рішення.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Системний аналіз приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Тобто, визначення та нарахування суми індексації за певний період належить до дискреційних повноважень відповідача.
У постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 420/1207/19 і від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд дійшов аналогічного висновку, який з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Так, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
З огляду на вищевказане, під дискреційним повноваженням необхідно розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
У спірних правовідносинах індексація з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно не була нарахована та виплачена позивачеві.
Питання про те, який базовий місяць буде використаний Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування відповідно до норм Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача. Відтак відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням вихідних величин для такого обрахунку.
Визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а тому належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 , на переконання суду, у випадку невиконання зазначеного обов'язку відповідачем, є зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, з урахуванням проведених платежів.
Більше того, суд не вбачає правових підстав для застосування юридичних конструкцій, мова про які йдеться в мотивувальній і в прохальній частині позовної заяви від 10.02.2021 зокрема, таких як "базовий місяць" (базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення) і "щомісячна фіксована індексація грошового доходу", оскільки Порядок № 1078, зокрема й пункт 5 цього Порядок, не містять таких понять, термінів чи юридичних визначень.
Враховуючи, що в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач протиправно не провів нарахування і виплату індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , то в цій частині позовні належить частково задовольнити у спосіб зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідні дії.
В межах таких дій із нарахування і виплати індексації відповідачу потрібно вирішити питання щодо визначення розрахунку із застосуванням відповідних положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 у редакціях, чинних за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, зокрема й в частині визначення "базового місяця".
В цій же площині розрахунку відповідачу належить визначити, чи має у відношенні до позивача, з урахування набранням чинності Постанови № 704, в березні 2018 року місце виникнення умови, визначеної в абзаці 4 пункту 5 Порядку № 1078, зокрема, "якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу."
Відтак, без таких вихідних даних дійсного розміру індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, в тому числі окремо за березень 2018 року, відсутні об'єктивні підстави для вирішення позовних вимог про визначення індексації за період 01.03.2018 по 30.11.2020.
Без таких вихідних даних, розрахунок яких зобов'язаний здійснити відповідач, в контексті останнього періоду неможливо перевірити питання, чи є правові підстави для нарахування індексації за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, за який Військова частина НОМЕР_1 взагалі не проводила нарахування і виплату, а за період з 01.12.2018 по 30.11.2020 - чи правильно Військовою частиною НОМЕР_1 проведено відповідний розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, позовні вимоги до Військової частина НОМЕР_2 за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 суд вважає передчасними, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Таким вирішенням вимог позивача суд не позбавляє останнього можливості на звернення до суду із відповідним позовом у відношенні до відповідача після виконання Військовою частиною НОМЕР_1 свого обов'язку по нарахування і виплаті індексації доходу, так як відповідна індексація є складовою заробітної плати, строки звернення щодо стягнення якої за приписами частини 2 статті 233 КЗпП України не застосовуються.
Виходячи із вказаного, суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, з урахуванням проведених платежів.
Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу № 620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;
- зобов'язав військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.
Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).
У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов'язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС України, ПФ України) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2020, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню. Суд констатує, що завданням адміністративного судочинства України є забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. В спірному випадку, на переконання суду, саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, включатиме й розрахунок таких виплат, який має бути доступним для особи якої стосується, а отже, таке рішення суду забезпечить ефективний спосіб захисту порушеного права позивача на оплату праці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. В задоволенні решти позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 12.04.2016, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 8).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.
Отже, питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
В задоволенні решти позову відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.