16 червня 2021 року Справа № 280/4860/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити пені дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області(далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, щодо невиконання рішення суду - Постанови 13 вересня 2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а- 1748/10.
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) підготувати та передати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області виконавчі документи по виконанню постанови Постанови 13 вересня 2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1748/10. подані представником позивача ОСОБА_1 20 серпня 2019 року - для своєчасного та належного виконання
-зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, у встановлений законом строк, прийняти на виконати Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративною суду у справі № 2а-1748/10 від 13 вересня 2012 року.
Пунктами 1- 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160 - 161 КАС України з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб в розрахунку на місяць станом на 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує дії відповідачів щодо невиконання рішення суду та просить суд зобов'язати відповідачів вчинити певні дії.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Одночасно, абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VІ визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Судом встановлено, що позивачем в адміністративному позові заявлено дві основні позовні вимоги немайнового характеру (одну до відповідача 1, другу до відповідача 2)
Таким чином, відповідно до вищенаведених норм Законів №3674-VІ і №2246-VIII сума судового збору, яку має сплатити позивач при зверненні до адміністративного суду із цим позовом становить 1816, 00 грн . ( 908*2) .
Всупереч викладеному, позивачем не додано до позовної заяви документа про сплату судового збору.
У позові позивач зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закон №3674-VI.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закон №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зі змісту посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 04.02.2019, ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина з числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та має право на пільги і компенсації передбачені статею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 цієї статті, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого. Дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого видається посвідчення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій, передбачено статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Слід зазначити, що статус дружини померлого громадянина з числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, не є тотожним статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеного до 1 категорії.
Визначений перелік пунктів статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не місить пільг щодо звільнення від сплати судового збору позивача як дружини померлого громадянина з числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Серед переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, визначених ч.1 ст.5 Закон №3674-VI, також відсутні особи зі статусом дружини померлого громадянина з числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Інших документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону позивачем до позовної заяви не долучено.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як зазначає сам позивач у позовній заяві «20 серпня 2019 року, представником Веселовською Л.О., вищезазначені ухвали разом з постановою Дніпропетровської о апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року по справі № 2а-1748/10 були направлені до виконання в Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Однак, у зв'язку з довготривалим невиконанням вказаного рішення суду, представником позивача ОСОБА_2 11 квітня 2021 року було подано адвокатський запит до ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про надання письмової інформації проте на якій стадії виконання перебуває рішення…»
Так, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Суд зазначає, що початок перебігу строку у процесуальному законі визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, оскаржувана бездіяльність відповідачів розпочалась (як зазначає позивач) ще з 20.08.2019 , а до суду з цим адміністративним позовом позивач звернувся лише 09.06.2021 (згідно поштового штампу), майже через два роки з моменту виникнення у неї права на оскарження спірної бездіяльності, а отже з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ст. 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в ст. 167 КАС України.
До позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності підстав такого пропуску.
З огляду на наведене, позивачу слід надати заяву про поновлення строків, оформлену відповідно до вимог ст.167 КАС України, вказавши поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.5 ст. 95 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Позивачем в порушення вимог п. 8 ч.5 ст. 160 КАС України у позові не зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
На вимогу п.11 ч.5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві відсутнє таке підтвердження.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.
Згідно ч.3 ст.169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити пені дії залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду:
- уточненого позову у 3-х екземплярах в якому зазначити інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
- оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом;
- документу про сплату судового збору у розмірі 1816, 00 грн. або доказу, який підтверджує підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Стрельнікова