(про закриття провадження у справі)
17 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/12190/21
категорія 111020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг".
Обгрунтовано заяву тим, що директор ТОВ «Барнетта-Торг» після ознайомлення з наказом та направленнями на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, та пред'явлення посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області службових посвідчень, відмовився 14.06.2021 року о 16:00 допустити посадових осіб ГУ ДПС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Барнетта-Торг». Причину відмови директор ТОВ «Барнетта-Торг» пояснив тим, що правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відсутні у зв'язку з тим, що ТОВ «Барнетта-Торг» у достатньому обсязі надавалися пояснення та запитувані документи на письмовий запит ГУ ДПС від 10.03.2021. Крім того, заважаючи на п.52 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та абзац п'ятий постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», у контролюючого органу відсутні правові підстави для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Барнетта-Торг».
Враховуючи дії директора ТОВ «Барнетта-Торг», посадовими особами ГУ ДПС складено акт про недопуск посадових осіб ГУ ДПС у Житомирській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Барнетта-Торг» від 14.06.2021 №283/06-30-07-04/42369400.
Зазначає, що стаття 94 ПК України встановлює право податкових органів застосовувати арешт майна платника податків, який відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
На підставі викладеного, начальником ГУ ДПС у Житомирській області, 15.06.2021 року о 11:50 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до вимог ст. 94 Кодексу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання у справі на 16.06.2021 року о 13:30.
16.06.2021 року представник відповідача подала клопотання про відмову у відкритті провадження на підставі п.2 ч. 4 ст. 283 КАС України. Обгрунтовано клопотання тим, що 15.06.2021 року ТОВ «Барнетта-Торг» подано до Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 11.06.2021 року №778-п. Зауважила, що факт оскарження ТОВ «Барнетта-Торг» вказаного наказу свідчить про наявність між сторонами спору про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України.
Також, представник відповідача подав до суду відзив на заяву, у якому просив відмовити у задоволенні заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг".
У судове засідання, призначене на 16.06.2021 року о 13:30, прибули представник Головного управління ДПС у Житомирській області та представник ТОВ «Барнетта-Торг».
Представник Головного управління ДПС у Житомирській області, у судовому засіданні, просила підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг".
Представник ТОВ «Барнетта-Торг» просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 16.06.2021 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Барнетта-Торг», суд керується наступним.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Водночас, недопуск посадових осіб до проведення перевірки є єдиним захистом прав платника від реалізації наказу про проведення перевірки, як акту індивідуальної дії. Передбачене Податковим кодексом України право відмовити у допуску до проведення перевірки, зокрема документальної планової виїзної, пов'язане із певними обставинами, встановлення і обґрунтування яких є тягарем доказування платника податків.
За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Із аналізу зазначених норм вбачається, що відмова допуску до проведення документальної виїзної перевірки можлива лише з підстав непред'явлення, або неналежного оформлення наказу про проведення перевірки, та/або направлення на проведення перевірки, та/або службового посвідчення.
Водночас, суд зазначає, що особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів визначені статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється, у тому числі, на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
При цьому, пунктом 2 частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Суд відмічає, що спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин звернення з відповідною заявою.
Між тим, стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку у залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права, що не обмежуються виключно зверненням до відповідного суду. Так, суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено заяву.
Судом з'ясовано, що відмовивши 14.06.2021 року посадовим особам Головного управління ДПС у Житомирській області у допуску до проведення перевірки ТОВ «Барнетта-Торг», директор товариства мотивував свої дії незаконністю та безпідставністю проведення цієї перевірки.
Встановлено, що ТОВ «Барнетта-Торг» оскаржило наказ ГУ ДПС у Житомирській області від 11.06.2021 року №778-п, яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Барнетта-Торг», до Житомирського окружного адміністративного суду, що підтверджено зареєстрованою в суді 15.06.2021 позовною заявою, яка у відповідності до вимог процесуального закону, передана на розгяд судді Майстренко Н. М. (адміністративна справа №240/12132/21), про що свідчить інформація з програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Тобто, у спірних правовідносинах існує спір про право, оскільки ТОВ «Барнетта-Торг» заперечує законність проведення перевірки та наявність у податкового органу права на її проведення.
У даному випадку, суд не вправі надавати оцінку законності дій контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки ТОВ «Барнетта-Торг», законності наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 11.06.2021 року №778-п, та дій посадових осіб ТОВ «Барнетта-Торг», оскільки це не входить до предмету доказування у даній справі.
Існування у спірних правовідносинах спору про право виключає можливість розгляду заяви контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Одночасно, суд відмічає, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, яке було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Факт оскарження в судовому порядку наказу, за яким працівників контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки, що зумовило виникнення передумов для звернення у цій справі, підтверджує наявність спору про право в цих правовідносинах.
Відповідна правова позицію, висвітлена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року по справі №826/6013/16.
Суд відмічає, що наявність спору про право суд може виявити як до, так і після відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідною заявою, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою контролюючого органу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на неможливість розгляду заяви контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі № 240/12190/21 за заявою Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариста з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.М.Шимонович