16 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/6683/21
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України призначити та виплати йому, як інваліду 2-ї групи, з 11.11.2020 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ одноразову грошову допомогу в сумі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно із Законом України "Про міліцію" та відповідно до Порядку №850.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 14.01.2021 року та 28.02.2021року він звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із заявою про виплату (доплату) йому одноразової грошової допомоги. Проте Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України відмовив йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що після первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) минуло більше двох років. Натомість, на думку позивача, Закон України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) не встановлює обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, а наявність таких обмежень, у Порядку № 850 не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Ухвалою від 23.04.2021року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, вказує, що між встановленням ОСОБА_1 III та II груп інвалідності минуло понад два роки, а тому, відмова є правомірною.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Встановлено, що згідно наказу Управління ДДУПВП в Житомирській області від 01.06.2001 № 15 о/с з 12.06.2001 року ОСОБА_1 , звільнений зі служби відповідно до статті 65 пункту «а» (за віком).
Відповідно до довідки від 23.10.2001 № 077753 виданої на підставі акту огляду МСЕК Позивачу встановлено з 13.09.2001року 3-тю групу інвалідності, захворювання пов'язане наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби в органах внутрішніх справ, повторно 01.11.2004 та 26.10.2007 Позивачу встановлювалась третя група інвалідності з 50% та 60 % втрати працездатності відповідно.
Відповідно до довідки ПАТ «HACK «ОРАНАТА», після первинного встановлення групи інвалідності позивачу 13.09.2001року проводила виплату страхового відшкодування 17.12.2001 у зв'язку з втратою працездатності (40%) та 10.12,2004 у зв'язку з втратою працездатності - 50%.
Під час повторного огляду 14.12.2020року Житомирською обласною МСЕК Позивачу встановлена 2 група інвалідності з 11.11.2020рокута визначено ступінь втрати профпрацездатності - 80% на підставі захворювання пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку з вказаною обставиною, Позивач звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із заявою про доплату йому одноразової грошової допомоги за процедурою, визначеною Порядком № 850.
Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України листом від 09.02.2021 №9/2-403-21/Д-132 повідомив позивача, що підстави для нарахування йому доплати одноразової грошової допомоги на даний час відсутні, оскільки між первинним встановленням втрати працездатності у 2001 році та повторним оглядом, за наслідками якого йому було встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки.
Не погоджуючись із такою відмовою, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Безспірно, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
На час звернення Позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Безспірно, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
Крім того, суд звертає увагу, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18.
Також вказаною постановою, Верховний Суд відійшов від висновку щодо застосування до аналогічних правовідносин положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, викладеного у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, на які посилається Позивач посилається у своєму позові.
Враховуючи, що Позивач у 2001 році уже реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, а також ту обставину, що між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом, за наслідками якого ОСОБА_1 було встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки (20років), суд прийшов до переконання, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму так і на виплату грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності.
За таких обставин, відмова Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України у призначенні (доплати) одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною, а позовні вимоги необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 260-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк