Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 червня 2021 р. Справа№200/1790/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% від суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 02.03.2020 № 04-294 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, врахувавши також до стажу роботи на посаді судді службу в лавах збройних сил СРСР у період з 15.05.1971 по 31.05.1973.
За змістом позову відповідач під час проведення перерахунку довічного грошового утримання протиправно зменшив позивачу відсотковий розмір такого утримання з 90% до 66 % суддівської винагороди діючого судді. Позивач зазначив, що відсотковий розмір грошового забезпечення не є складовою грошового утримання, а тому, у разі визначення довічного грошового утримання на рівні 90% суддівської винагороди діючого судді у разі зміни складових довічного утримання такий відсоток не може зменшуватися в подальшому. Крім цього, як зазначив позивач, зміна відсоткового розміру грошового забезпечення з 90 % до 66% свідчить про порушення його соціальних прав.
За змістом викладеного у позові під час проведеного перерахунку відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді період проходження ним військової служби, що свідчить про невірне визначення розміру грошового довічного утримання у відсотковому та грошовому виразі.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому до суду відзиві. За змістом відзиву при перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідач керувався приписами статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, на підставі якої, виходячи зі стажу роботи позивача на посаді судді 28 років 5 місяців 2 дні, визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди діючого судді (50% +16 % за 8 повних років понад 20 років стажу) (арк. справи 27-29).
Відповідач зазначив, що оскільки під час обчислення довічного грошового утримання позивача відповідач виходив з розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, відсутні підстави для визначення розміру такого утримання із застосуванням відсотку передбаченого для визначення довічного утримання в порядку, передбаченому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI.
В наданих на вимогу суду поясненнях відповідач підтвердив неврахування у складі стажу роботи на посаді судді позивача період проходження ним військової служби з 15.05.1971 по 31.05.1973 та зазначив, що цей період був врахований ним у складі страхового стажу.
Ухвалою від 22.02.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 24.03.2021 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2021, витребувано додаткові докази у справі. 13.04.2021 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, витребувано додаткові докази у справі, підготовче засідання у справі призначено на 12.05.2021. Ухвалою від 12.05.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2021.
У зв'язку із неявкою представників сторін до судового засідання, призначеного на 25.05.2021, на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII, у зв'язку з поданням заяви про відставку, звільнений з посади судді Докучаєвського міського суду Донецької області. Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та перебуває на обліку у Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі № 200/8861/20-а задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, зобов'язано Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Донецькій області № 04-294 від 02.03.2020.
Листом № 33-44/К-02/8-0576/21 від 19.01.2021 відповідач повідомив позивача про виконання у грудні 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі № 200/8861/20-а та перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020. За змістом зазначеного листа грошове утримання позивача становить 79 077,24 грн та складає 66% від суддівської винагороди діючого судді 119 814,00 грн.
Згідно з наданими відповідачем документами для визначення розміру довічного утримання відповідач виходив з тривалості суддівського стажу позивача 28 років 5 місяців 2 дні, період проходження позивачем військової служби з 15.05.1971 по 31.05.1973 до суддівського стажу не враховувався.
Правомірність проведеного перерахунку, зокрема, правильність визначення його відсоткового значення, є спірною обставиною в межах цієї справи.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII ) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 по 31.12.1954; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1.01.1955 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частинами 3, 4 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з регіональними коефіцієнтами).
До 18.02.2020 в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів"№1402-VIII діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, за змістом якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнаний неконституційним.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, що був чинним на час звільнення позивача у відставку із врахуванням Рішення Конституційного Суду № 4-рп/2016 від 08.06.2016, передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
При цьому, розмір суддівської винагороди згідно з положеннями цього Закону визначався на рівні 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018).
Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону №2453-VI, права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Правила визначення розміру щомісячного грошового утримання врегульовані статтею 142 Закону № 1402-VIII - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який зазначає позивач, підстави немає, оскільки зазначений розмір передбачався приписами Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який втратив чинність в частині регулювання питань щодо довічного грошового утримання судді у відставці.
Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).
Суд також зазначає, що в даному випадку проведення перерахунку зі зменшеним відсотком розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, що до цього отримував позивач.
Таким чином, застосовуючи при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки ТУДСА України в Донецькій області від 02.07.2020 № 04-505 приписи статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, а не приписи Законів, які втратили чинність, відповідач діяв правомірно.
Вирішуючи питання щодо правильності розрахунку відповідачем стажу судді у відставці при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи на посаді судді - 23.06.1987 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 23.11.2015, період проходження ним військової служби з 15.05.1971 по 31.05.1973 врахований до стажу роботи, до стажу роботи на посаді судді не врахований. Обставини щодо проходження позивачем військової служби в зазначений період не є спірною між сторонами.
В силу частини 1 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
При цьому абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10.07.1995 року за № 584/95 відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу на посаді судді 28 років 5 місяців 2 дні, який відповідач врахував при обрахунку грошового утримання судді у відставці, слід також врахувати період проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 17 днів (з 15.05.1971 по 31.05.1973). Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а.
Відтак, під час перерахунку довічного утримання позивача відповідач протиправно не врахував період проходження ним військової служби, внаслідок чого довічне утримання визначено відповідачем у відсотковому розмірі меншому, ніж належить, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, здійснюючи з 19.02.2020 позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, та необґрунтовано.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Оскільки відповідачем не надано до суду відповідного рішення про проведення перерахунку пенсії позивача та доказів його прийняття, із врахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає, що в даному випадку відповідачем допущено протиправні дії, що виразилися у проведенні перерахунку довічного утримання позивача із порушенням порядку його проведення.
Зважаючи на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту права позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо здійснення з 19.02.2019 позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з 19.02.2020 провести такий перерахунок з урахуванням фактично виплачених сум, із врахуванням до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби з 15.05.1971 по 31.05.1973.
Водночас, в решті позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №17798541 від 08.02.2021 (арк. справи 7).
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% від суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькі області від 02.03.2020 № 04-294 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, врахувавши також до стажу роботи на посаді судді службу в лавах збройних сил СРСР у період з 15.05.1971 по 31.05.1973, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо здійснення з 19.02.2019 ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з 19.02.2020 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 50% від суддівської винагороди діючого судді та збільшенням на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років з урахуванням фактично виплачених сум, врахувавши до стажу роботи на посаді судді час проходження військової служби у період з 15.05.1971 по 31.05.1973.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) - адреса: 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, ЄДРПОУ 42169496.
Суддя А.С. Михайлик