Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
17 червня 2021 р. Справа №200/5776/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши без повідомлення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання дій протиправними і скасування припису, -
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМУ 585/1092/НД/АВ/СП-ФС від 28.04.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» до суду подало заяву про забезпечення позову, якою просить зупинити стягнення за виконавчим документом - постановою про накладення штрафу, яка прийнята Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці, відносно ТОВ «Синергія-БТ».
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що Слов'янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі заяви відповідача відкрито виконавче провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» суми штрафу на підставі постанови, яка оскаржується у справі 200/5776/21. Вважає, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови органу Держпраці, буде установлена лише судовим рішенням. Також зазначає, що в разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення в разі примусового виконання цієї постанови
Судом установлено, що 28 квітня 2021 року Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці винесено постанову № СМУ 585/1092/НД/АВ/СП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Постановою державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10.06.2021 відкрите виконавче провадження № 65679679 щодо стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» на користь Східного міжрегіонального Управління державної служби України з питань праці штрафу в розмірі 18 000,00 грн. Виконавче провадження відкрите щодо виконання постанови № СМУ 585/1092/НД/АВ/СП-ФС від 28.04.2021.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, зокрема його рішень, у спірних правовідносинах.
Наведене заявником обґрунтування потребує з'ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи. Наведене, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.
Також заявником належним чином не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження того, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.
Суд зазначає, що наслідки від незабезпечення цього позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної вимоги до примусового виконання, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатися за поверненням сплачених нею (стягнутих) коштів з бюджету відповідно до законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.
Наведене відповідає практиці Першого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/3887/19-а.
Також суд звертає на висновки Верховного Суду, які наведені в постанові 4 червня 2021 року у справі № 160/8226/20: «Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу ризик, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.».
Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заяви про вжиття заходів і відсутність виключного випадку, який потребує вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала складена в повному обсязі і підписана суддею 17 червня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.О. Куденков