Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
17 червня 2021 р. Справа №200/7045/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., до відкриття провадження у справі ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Дружківської міської ради, Дружківського міського голови Григоренка Володимира Борисовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дружківської міської ради, Дружківського міського голови Григоренка Володимира Борисовича про:
- визнання протиправними дій Дружківського міського голови Григоренка Володимира Борисовича щодо відкриття та ведення пленарного засідання 10 сесії Дружківської міської ради VIII скликання 26.05.2021 року;
- визнання неповноважною 10 сесію Дружківської міської ради VIII скликання 26.05.2021 року;
- визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що не набули 26.05.2021 року статусу та повноважень депутатів Дружківської міської ради VIII скликання;
- скасування рішень 10 сесії Дружківської міської ради VIII скликання, які прийняті 26.05.2021 року.
Одночасно з поданням адміністративного позову, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони реєструвати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у якості депутатів та зупинення дій рішень 10 сесії Дружківської міської ради VIII скликання, які прийняті 26.05.2021 року.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративний позов та заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Абдукадирової К.Е.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року заяву про забезпечення позову повернуто заяву без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір».
16 червня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивачів про усунення недоліків позовної заяви та заяву про забезпечення позову зі сплатою судового збору у розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Розпорядженням від 16 червня 2021 року № 33 проведено повторний автоматичний розподіл справ (заяви про забезпечення позову), у зв'язку з перебуванням судді Абдукадирової К.Е. у відпустці. За результатами повторного автоматичного розподілу вказаної заяви про забезпечення позову, заяву передано на розгляд судді Голубовій Л.Б.
Заява обґрунтована тим, що 26 травня 2021 року за відсутності кворуму на 10 сесії Дружківської міської ради VIII скликання та в порушення закону ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули статусу депутатів Дружківської міської ради. Крім того, останні приймали участь в ухвалені низки рішень міською радою та в подальшому до прийняття судового рішення у даній справі можуть приймати участь та голосувати на інших сесіях Дружківської міської ради. Таким чином, Дружківська міська рада може приймати рішення у незаконний спосіб неповноважним складом ради.
Дослідивши заяву представника позивачів ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено в п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18).
Значення інституту забезпечення позову полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співрозмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року у справі № 826/10936/18).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних у справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №ЗПП/320/23/20.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 826/9263/17 зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник у позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Підсумовуючи наведене, суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу (осіб), яка заявляє клопотання (заяву).
У заяві про забезпечення позову заявник не навів достатніх підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам своїх довірителів та не надав відповідних доказів на підтвердження такої небезпеки. Відтак, задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вказуватиме на те, що судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб визначений заявником, суд фактично ухвалить рішення щодо ймовірних позовних вимог та вийде за межі підстав забезпечення позову передбачених ст.ст. 150, 151 КАС України, що вказуватиме на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть.
Також суд зауважує, що заявником не надано жодного доказу (обґрунтування) того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або суттєво його ускладнити. При цьому, посилання на очевидну протиправність оскаржуваного рішення відповідача нічим не підтверджена, окрім самих висновків та суб'єктивних припущень заявника.
Подання адміністративного позову про визнання дій протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної протиправності такого рішення.
Крім того, наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час судового розгляду справи.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених заявником у заяві обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Дружківської міської ради, Дружківського міського голови Григоренка Володимира Борисовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 5, 6, 12, 150-154, 248, 256 КАС України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Дружківської міської ради, Дружківського міського голови Григоренка Володимира Борисовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 17 червня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова