17 червня 2021 року Справа № 160/9507/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.06.2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- вести розгляд справи відповідно до законодавства, а саме, всебічно, об'єктивно, досконало, застосовуючи верховенство права, незалежно, чесно, з забезпеченням рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
- запросити від відповідача відео з бодікамер інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які документально оформляли ДТП від 30.12.2020р.;
- запросити інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як свідків, з можливістю ставити питання позивачем;
- запросити з Дзержинського суду доказ у вигляді оптичного носія, який було долучено до справи № 210/77/21 водієм Авто1;
- визнати порушення інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прав та свобод позивача;
- визнати протиправним виправлення схеми ДТП поліцейським після підписання одним учасником ДТП, перед підписанням іншим;
- визнати порушення інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ряду законів з Законів, Кодексів, Конституції України, Інструкції, Порядків в процесі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення;
- визнати протиправним складання протоколу лише на одного учасника ДТП у разі вчинення правопорушення кількома особами;
- визнати вилучення водійського посвідчення протиправним через не врахування усіх положень нормативно-правових актів, Законів, Кодексів, Конституції України;
- визнати незаконним та протиправним поширення персональної інформації поліцейськими про позивача та третю особу, яка стала відома їм у процесі виконання службових обов'язків;
- визнати, що інспектори ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають недостатній кваліфікаційний рівень щодо виконання своїх обов'язків та завдань покладених на них;
- визнати протиправне порушення верховенства права інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати протиправним обвинувачення інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно позивача під час вилучення водійського посвідчення;
- визнати те, що поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушено Присягу поліцейського;
- визнати протиправним зазначення відповідача під час надання відповіді на заяву позивача від 04.01.2021р., а саме стосовно “В ході проведення перевірки було встановлено, що в діях працівників ППП, …, порушень вимог чинного законодавства не виявлено”;
- зобов'язати відповідача повторно переглянути звернення позивача від 04.01.2021р.;
- зобов'язати відповідача виплатити суму моральної компенсації у повному обсязі;
- зобов'язати відповідача виплатити суму фактичних витрат у повному обсязі;
- зобов'язати відповідача виплатити суму не отриманої вигоди у повному обсязі;
- визнати протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №187775 від 30.12.2020р. недійсним через усі допущенні порушення зі сторони поліцейських.
Згідно протоколу автоматичного розподілу вказану справу розподілено судді Ількову В.В.
Відповідно до положень частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі, суд виходить із такого.
Щодо позовних вимог про визнання порушення інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прав та свобод, честі та гідності позивача, суд зазначає про таке.
Згідно з п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, відповідно до приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України ( 254к/96-ВР ), Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII ( 2782-12 ) "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (далі - Закон про пресу), від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII ( 2657-12 ) "Про інформацію", від 21 грудня 1993 року №3759-XII ( 3759-12 ) "Про телебачення і радіомовлення" (у редакції Закону від 12 січня 2006 року № 3317-IV) ( 3317-15 ), від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР ( 540/97-ВР ) "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК, та враховувати положення статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.
Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, вказана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд також вказує, що позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виплатити суму моральної компенсації у повному обсязі.
Вказана вимога, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до змісту позову, суму у розмірі 100 000,00 грн., позивач бажає компенсувати, саме за приниження його прав, честі та гідності.
Втім, всі інші позовні вимоги щодо протиправності дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг заявлені в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на встановлене, суд вказує про таке.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічний зміст, викладено в нормі ч. 4 ст. 172 КАС України, яка встановлює, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Аналіз наведених норм вказує, що КАС України, хоча і дозволяє позивачу заявляти кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, проте не допускає об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлене законом.
Відтак, враховуючи вказане, суд зазначає, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України (оскільки частина четверта цієї статті імперативно забороняє об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства).
Таким чином, виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись статтями 4, 5, 19, 21, 169, 170, 172, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков