15 червня 2021 року Справа № 160/8078/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., в місті Дніпро, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-113365-17/61У від 05.02.2019 р. зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18 267 грн. 72 коп.; № Ф-113365-17/61У від 04.11.2019 р. зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26 539 грн. 26 коп.; № Ф-113365-17/61У від 12.02.2020 р. зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293 грн. 44 коп.; № Ф-113365-17/61У від 08.02.2021 р. зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 27 121 грн. 68 коп. та зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у картці платника податків ЄСВ ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки - заборгованості з ЄСВ в розмірі 26 539,22 грн. та в розмірі 32 834,52 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2020 року та в розмірі 27 121, 68 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2 724.00 грн. та заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків із наданням підтверджуючих доказів.
Вказана ухвала суду від 25.05.2021р. позивачем не оскаржувалася, набрала законної сили з моменту підписання та є обов'язковою до виконання.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
10.06.2021 року позивач звернувся із заявою про відкриття провадження по справі після усунення недоліків.
Дослідивши подану позивачем заяву, а також докази, долучені до неї, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 25.05.2021 року не виконано, а тому позов підлягає поверненню, з огляду на наступне.
Проте, у вказаній заяві позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для звернення із позовом до суду.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки): № Ф-113365-17/61У від 05.02.2019 р., проте із даною позовною заявою звернувся до суду 20.05.2021р., тобто з пропуском встановленого чинним законодавством строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, на виконання вимог ухвали суду 14.05.2021р. позивачем не надано заяву про поновлення пропущеного строку із підтверджуючими доказами.
Разом з тим, в заяві на усунення недоліків позовної заяви, позивачем не надано належного обґрунтування причин пропуску строку для звернення з позовом до суду, як і не надано доказів, в обґрунтування зазначеного.
В позовній заяві, в якості поважності підстав пропуску строків звернення до суду зазначено, що 17.02.2021р. позивач вперше дізналася про наявність податкового боргу з Єдиного реєстру боржників, після того, як вирішила припинити підприємницьку діяльність.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020р. по справі № 9901/601/19 зазначено, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Також суд звертає увагу, що одна з оскаржуваних податкових вимог винесена податковим органом 05.02.2019 р.
Як, вже наголошувалося судом в ухвалі від 25.05.2021р. строк на оскарження податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) встановлюється чинним законодавством на рівні - десяти днів.
Невжиття позивачем активних дій протягом двох років протягом яких здійснювалось збільшення суми податкового боргу (недоїмки), свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.
Поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд оцінив дії позивача та пов'язані з ними міркування останнього про поважність причин пропуску строку, і відзначає, що ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 55 Конституції України і статті 5 КАС України реалізувала своє право на звернення за судовим захистом. Її право на звернення до суду ніким не було обмежено.
Суд ще раз зазначає про загальновідомий постулат про те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Позивач був вільним у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням міг скористатися правом на оскарження висновків у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
Позивач в заяві від 10.06.2021р. не навів об'єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку, окремої заяви про поновлення строку звернення на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2021р. не надала.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Факт звернення позивача до відповідача із запитом від 19.02.2021р. не може водночас визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до належного суду з позовом.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 15.06.2021 року позивач вимоги ухвали суду від 25.05.2021 року не виконала, заяву про поновлення строків не надав, клопотання про продовження процесуальних строків для надання часу на усунення недоліків, зазначених в ухвалі, до суду не надано.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того, згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з не виконанням вимог ухвали суду у встановлений судом строк та з врахуванням відсутності таких доказів станом на 15.06.2021р. позов підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою й доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова